Миронов Ю.Б., Миронова М.І.
Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф.
"Інновації в управлінні асортиментом, якістю та безпекою
товарів і послуг" (м. Львів, 24 листопада 2016 р.)
Львів: Растр-7, 2016. 376 с. С.321-324.

Оцінка економічної ефективності індустрії туризму

Сфера туризму має стимулюючий вплив на розвиток багатьох галузей економіки України (виробництво товарів народного споживання, зв'язок, транспорт тощо), будучи каталізатором економічного розвитку туристичних територій. Державне управління сферою туризму постійно стикається з необхідністю визначення (в рамках реалізації національних та регіональних програм розвитку) економічних показників очікуваних результатів, розробки науково обґрунтованих соціальних індикаторів розвитку туризму.

Вплив туристичної галузі на економіку оцінюється мультиплікативним ефектом. В силу зростаючого впливу індустрії туризму на життя суспільства виникає необхідність якісної оцінки ефективності функціонування даної сфери. Оцінка економічної ефективності індустрії туризму передбачає розробку сукупності показників, що характеризують економічний ефект існуючих та перспективних заходів у цій сфері, продуктивність використання наявних ресурсів туристичного комплексу території.

Варто відзначити, що під економічною ефективністю ми розуміємо сукупну оцінку економічних результатів (доходів, прибутку тощо) відносно до встановлених цілей та затрат на їх досягнення.

При розгляді суті поняття "ефективність індустрії туризму" важливо усвідомлювати, що туризм не можна зводити лише до надання туристичних послуг, оскільки цей вид діяльності визначається не стільки обсягом конкретно наданих послуг, скільки кількістю споживачів туристичного продукту, позаяк ефект в індустрії туризму залежить від кінцевого споживання будь-якого її продукту [4]. За сучасних умов функціонування та динамічного розвитку індустрії туризму її ефективність також доцільно розглядати в аспекті взаємодії та взаємної координації суб'єктів сфери рекреації і туризму - учасників ланцюжка створення цінності туристичного продукту, оскільки соціально-економічна ефективність такого ланцюжка залежить не стільки від результату автономного функціонування кожного суб'єкта туристичної діяльності, скільки від їх взаємної координації та кооперації, тобто ефективності взаємодії [1].

Розроблення методологічного підходу до дослідження економічної ефективності функціонування сфери туризму доцільно почати, на нашу думку, з визначення об'єкта, предмета дослідження і методичного інструментарію оцінки. Об'єкт дослідження у даному випадку - туристична діяльність, під якою ми розуміємо вид господарсько-економічної діяльності, результатом якої є створення туристичного продукту. Предметом дослідження є економічна ефективність індустрії туризму. Особливістю практичного застосування цього підходу повинна стати доцільність його використання на регіональному та національному рівнях господарювання.

Пропонований нами алгоритм оцінки економічної ефективності індустрії туризму включає наступну послідовність дій:

  1. визначення потреби в інформації, вибір та обґрунтування показників, що характеризують економічний аспект функціонування сфери туризму;
  2. збирання та обробка вихідних даних;
  3. аналіз отриманих даних та прийняття управлінських рішень.

Дослідниками сфери туризму пропонуються різні підходи до формування переліку показників, які характеризують різноманітні аспекти ефективності функціонування індустрії туризму. Проблема розробки сукупності показників для оцінки економічної ефективності сфери туризму може бути вирішена при комплексному підході, який охоплює всі складові економічного потенціалу та зовнішнього середовища функціонування туристичної індустрії, результативність їх використання з одночасним переходом від загального явища до конкретних показників.

Економічна сторона оцінки ефективності сфери туризму передбачає характеристику потенційних можливостей здійснення процесів виробництва та збуту туристичних продуктів, виражена через динаміку та результативність цих процесів, що підтверджує економічну доцільність ведення туристичної діяльності чи створення певної туристично-рекреаційної системи [2, с.84].

В якості показників соціально-економічної ефективності сфери туризму ми пропонуємо використовувати наступні:

  1. частка галузі туризму у ВВП країни, %;
  2. кількість туристів на 1000 чоловік населення, чол.;
  3. кількість туристів на одиницю місткості всіх місць розміщення, включаючи спеціальні, осіб/місце;
  4. інвестиції в основний капітал у розвиток колективних засобів розміщення, млн. грн.;
  5. коефіцієнт використання номерного фонду;
  6. кількість місць в об'єктах громадського харчування на 1000 чоловік населення, місць.
  7. оборот громадського харчування на душу населення, грн./чол.

Після збору (а в разі необхідності - розрахунку) статистичних показників обчислюємо інтегральний показник економічної ефективності по всьому переліку критеріїв:

інтегральний показник економічної ефективності індустрії туризму   (1)

де ei - інтегральний показник економічної ефективності індустрії туризму;
pi - i-ий показник соціально-економічної ефективності сфери туризму;
ki - вагомість i-го показника в інтегральному показнику;
n - кількість показників.

Для визначення вагомості i-го показника ki використаємо підхід, заснований на розрахунку вагових показників за коефіцієнтами парної кореляції між ними [3].

Якщо rij - коефіцієнт парної кореляції між i-м та j-м показниками, то вагові коефіцієнти визначаються за наступною формулою:

вагові коефіцієнти   (2)

Сума коефіцієнтів парної кореляції кожного показника з іншими співвідноситься із загальною сумою коефіцієнтів по всій матриці коефіцієнтів парної кореляції. В силу того, що остання характеризує взаємозв'язок між усіма показниками, то отримані величини ki відображають питому вагу i-го показника в інтегральному показнику ефективності по всьому блоку показників. Такий підхід, на нашу думку, у даному випадку виправданий, оскільки показники характеризують одну і ту ж складову ефективності індустрії туризму з економічної сторони.

Таким чином, адекватна оцінка економічної ефективності в туризмі дозволяє активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку туристичної галузі, відслідковувати і коректувати некеровані явища і процеси, складати плани та програми розвитку сфери туризму як на регіональному, так і на державному рівні. Окрім цього, підвищення якості реалізації державної політики у сфері туризму дозволить покращити туристичну та інвестиційну привабливість тієї чи іншої території, сфери підприємництва, створить додаткові стимули для розвитку національної економіки.

Література

1. Морозов М.А., Рубцова Н.В. Социально-экономическая эффективность туристской деятельности: современные подходы к исследованию // Электронный научный журнал Байкальского государственного университета. 2016. Т.7. №2.
2. Порошина О.В. Оценка эффективности развития сферы туризма на основе целеориентированного подхода // Проблемы развития территории. 2016. №1. C.75-95.
3. Рубцова Н.В. Содержание понятия «эффективность туристской деятельности» // Региональная экономика: теория и практика. 2012. №18(249). С.54-60.
4. Славин В.В. Оценка эффективности функционирования сферы туризма // ЭГО: экономика, государство, общество. 2012. Вып.1.