Миронов Ю.Б.
Матеріали круглого столу «Розвиток сталого туризму:
виклики і можливості для туристичного та готельно-
ресторанного бізнесу» (м. Одеса, 19 квітня 2021 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2021. 146 с. С.82-85.

Ключові аспекти розуміння взаємозв’язку спорту та туризму у контексті спортивного туризму

Спортивний туризм є традиційною формою туристичної діяльності, хоча такі нові види активностей, як пригодницький спорт, рафтинг, дайвінг, каякінг, банджі-джампінг та ін., значно пожвавили його останнім часом. Передбачаючи автономне подолання туристом (спортсменом) відстаней і різноманітних локальних перешкод, спортивний туризм є активним, а часто й екстремальним видом подорожей, та вимагає від людини доброго здоров’я, фізичної сили та володіння різними навичками.

Спортивний туризм - це специфічний вид туристично-спортивної діяльності, головною формою якої є спортивний похід або змагання з видів туризму; ці види діяльності спрямовані на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристичної майстерності туриста, виконання нормативів спортивних розрядів [1, с.92].

Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи [2, с.13].

Зазначені вище визначення спортивного туризму наводяться у працях українських авторів, які акцентують увагу у своїх дослідженнях саме на цій ніші туристичної діяльності. Разом з тим, досліднику-науковцю чи туристу-практику іноді важко провести чітку межу між діяльністю суто туристичною та суто спортивною, тому постає питання - коли і як саме спорт стає туризмом і навпаки? Наприклад, коли альпінізм можна вважати суто спортом, і коли він перетворюється на власне туризм?

Такі дискусії уже доволі давно точаться у спеціалізованих наукових колах за кордоном. Так, наприклад, Хізер Гібсон (Heather Gibson) стверджує, що спортивний туризм містить як активні, так і пасивні, а також ностальгічні елементи [5]; Шон Гаммон та Том Робінсон (Sean Gammon & Tom Robinson) вважають, що спорт може бути як основною, так і другорядною чи навіть випадковою метою поїздки [4].

Для того, щоб зрозуміти сутнісне призначення спортивного туризму та зуміти виокремлювати цей напрямок туризму від суто спортивних активностей, варто проаналізувати, як саме туристичні (спортивні) переміщення людей (туристів), туристичні дестинації та взаємодії з ними, а також комунікації туристів здійснюють внесок в особистий та суспільний добробут і благополуччя. Як підґрунтя для подальшого аналізу, кожна з цих концепцій коротко викладена нижче:

1. Переміщення туристів. Спортивний туризм часто визначають як такий, що передбачає мінімальну пройдену відстань та/або мінімальну тривалість перебування. Однак, такі визначення часто розробляються для статистичних цілей. У контексті спортивного туризму важливішим є розуміння того, яку цінність має рух, активний спосіб життя для окремих індивідів та суспільства загалом. З цієї точки зору саме наявність фізичного руху туриста до або через місця, які часто можуть сприйматись ним як звичайні, буденні, навіть без якихось туристичних атракцій, є ключовим елементом розуміння сутності спортивного туризму [6, с.81].
2. Дестинації. Досвід туристичної діяльності за останні десятиліття засвідчує, з одного боку, зростаючий інтерес до спортивного туризму, з іншого боку, порівняно менший акцент останнім часом робиться саме на спортивній компоненті, а щораз більше зацікавлення у туристів викликають такі активні туристичні напрямки як екологічний туризм, пригодницький туризм та ін., що мають ключові стики зі спортивним туризмом, і для обох взаємодія діяльності та дестинацій є ключовою.
3. Люди та комунікації в туризмі. Хоча певна форма руху може вважатися головним елементом спортивного туризму, деякі дослідники припускають, що відчуття (переживання) руху можна пережити і за допомогою уявної (віртуальної) подорожі в інший час чи місце. Такі «подорожі в часі» можуть стимулюватися артефактами спадщини або музеями (наприклад, Музей спорту і туризму у Варшаві), тоді як подорожі місцями можуть стимулюватися спортивними подіями, турнірами, спортивними фестивалями (наприклад, Чемпіонат світу з футболу та ін.). Спортивно-туристичний досвід також може бути розширений завдяки людям, які діляться досвідом подій, так і з будь-якою фізичною співучастю й комунікаціями.
4. Добробут та благополуччя. Усе вищезазначене пов’язане з особистим та суспільним добробутом. Ця концепція, яка значно еволюціонувала від сприйняття спортивного туризму як гедоністичного способу проведення часу (тобто проведення часу з метою розваги, отримання особистої користі та задоволення), до суспільно значущого. Дослідження Дж. Бартон та ін. (Barton, Bragg, Wood, & Pretty) підкреслюють вплив природного середовища, фізичної активності на здоров’я та благополуччя людини [3]. Ідеї спортивного туризму, конкретні спортивні досягнення туристів можуть стати підґрунтям для пропаганди здорового способу життя, а розвиток спортивного туризму у державі сприятиме покращенню здоров’я та благополуччя нації.

Таким чином, можна зробити висновок, що окрім спортивних досягнень у часі і/або відстанях, спортивний туризм характеризується перш за все відчуттям саме руху або відвідуванням різних місць (дестинацій), через які або до яких веде туриста такий рух. Нарешті, прагнучи вийти за межі визначення до концептуалізації, можна припустити, що спортивний туризм найкраще розуміти як такий, що виникає внаслідок унікальної взаємодії спортивно-туристичної діяльності, людей та дестинацій.

Список використаних джерел

1. Борисова О.В. Спеціалізований туризм. К.: Видавничий дім «Кондор», 2020. 360 с.
2. Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2009. 304 с.
3. Barton J., Bragg R., Wood C., Pretty J. Green Exercise: Linking Nature, Health and Wellbeing. London: Routledge, 2016. 228 p.
4. Gammon S., Robinson T. Sport and Tourism: a Conceptual Framework // Journal of Sport Tourism. 2003. Vol.8(1). pp.21-26.
5. Gibson H.J. Sport Tourism: a Critical Analysis of Research // Sport Management Review. 1998. Vol.1(1). pp.45-76.
6. Weed M. The Role of the Interface of Sport and Tourism in the Response to the COVID-19 Pandemic // Journal of Sport & Tourism. 2020. Vol.24(2). pp.79-92.