Миронов Ю.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення»
(м. Львів, 1-2 червня 2023 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2023. 420 с. C.213-214.

Екзистенційні аспекти екстремального туризму

Одним із найбільш динамічних видів туризму як у світі, так і в Україні є екстремальний туризм. Про це, зокрема, свідчить те, що в останнє десятиліття з’являється все більше його різновидів, розробляються нові маршрути, удосконалюється спеціальне спорядження, виробництво якого спирається на передові технології. Екстремальним можна вважати вид спеціалізованого (нішевого) туризму, який пов’язаний із підвищеними ризиками для здоров’я чи життя туриста, подорожами у небезпечні місця або участю у небезпечних подіях.

Враховуючи той факт, що екстремальний туризм пов’язаний із виходом із зони комфорту, великими затратами фізичних сил, вимагає значних матеріальних затрат на придбання або прокат спеціального спорядження, а також на саму організацію екстремальних турів, виникає питання про те, що є причиною його значної популярності. Тим паче, що заняття екстремальним туризмом пов’язані з великою ймовірністю отримання травм, а іноді і з ризиком втрати життя.

Знайти пояснення цьому феномену у різні часи намагалися різні дослідники, передовсім філософи, соціологи, психологи. Екзистенційні мотиви екстремального туризму досить чітко прослідковуються у працях видатних представників філософії екзистенціалізму - Жана-Поля Сартра та Альбера Камю. Концепція Ж.-П. Сартра в тій її частині, яка стосується проблем співвідношення сутності та існування, свободи людини та сенсу якнайповніше розкривається у його працях «Буття і ніщо» (1943) [1], «Екзистенціалізм - це гуманізм» (1946) [2]. Проєктуючи філософську концепцію Ж.-П. Сартра на специфіку екстремального туризму, можна відзначити, що в екстремальних туристів явно виражене прагнення до цілеспрямованого формування або зміни своєї сутності через подолання труднощів. При цьому акцент зроблено на «волі» людини, яка спрямована на подолання, на прагнення постійного внутрішнього становлення, сходження, переродження.

В Альбера Камю одним із ключових понять його концепції є «абсурд». У своїй роботі «Міф про Сізіфа» (1942) [3] автор визначає «абсурд» як невідповідність раціональності людини та ірраціональності світу. Образ «абсурдного героя», «бунтуючої людини» А. Камю представляє в переосмисленому ним міфі про Сізіфа. Сізіф був покараний богами за життєлюбність та засуджений вічно викочувати камінь нагору до вершини, проте при цьому він був приречений і на те, що ніколи не досягне мети. В інтерпретації А. Камю Сізіф - це образ «абсурдного» героя, який свідомо бореться з абсурдом, камінь - життя, яке людина, як Сізіф, спрямовує до мети, долаючи перешкоди. Даним переосмисленням міфу А. Камю зокрема підкреслює, що цінність не у досягненні мети, а тому, що людина управляє своїм життям, хоча чудово усвідомлює, що у будь-який момент може статися щось, що перекреслить її плани. При цьому боротьба з абсурдом ведеться не лише задля перемоги, важлива також рішучість, цінним є процес боротьби і «бунту» [3]. Іншими словами можна сказати, що найважливішою є перемога над самим собою.

В екстремальному туризмі завдяки спеціальним навичкам, спорядженню, досвіду та готовності до несподіванок формується впевненість, що невідповідність між раціональністю людини та ірраціональністю світу, про яку наголошує А. Камю, можна раціонально врегулювати. Ризиками можна керувати, можна «приборкати» свою долю, як Сізіф свій камінь, стати її господарем і спрямовувати у потрібному напрямку, проявивши волю, перемагаючи труднощі та гідно зустрічаючи можливі несподіванки. Однак дуже часто існує загроза того, що така впевненість може перерости в самовпевненість, яка є наслідком того, що у людини «притуплюється» готовність протистояти ірраціональності світу, до того, що виникне якась випадковість та зруйнує всі раціонально визначені плани. В основі такої самовпевненості часто лежить надмірна віра в людський розум, яка приносить самозаспокоєння і хибну впевненість, що все перебуває під контролем, а також надмірний акцент на досягнення результату. З таким настроєм людина забуває про ірраціональність світу й виявляється не готовою до краху своїх раціональних планів.

Серед нечисленних спеціальних робіт останніх років, присвячених вивченню глибинних основ екстремального туризму, також варто виділити дослідження Еріка Браймера та Роберта Швейцера «Екстремальні види спорту корисні для здоров’я: феноменологічне осмислення страху та тривоги в екстремальних видах спорту», в якому автори дійшли висновку про те, що подолання страху в екстремальних видах спорту відкриває перед його суб’єктами нові життєві горизонти. Це відбувається, на думку дослідників, як у звичайному житті, так і у плані метафізичних зв’язків із об’єктивним світом, виступаючи стимулом до зміни поведінки, ставлення до природи і навіть трансформації свідомості [4].

Таким чином, можна зробити висновок, що люди займаються екстремальним туризмом з різних причин, зокрема із цікавості, задля захоплення пригодами та з бажання досліджувати нові і незвичайні місця, а передовсім - завдяки можливості кинути виклик самим собі, розширити власні межі, долаючи труднощі та перешкоди.

Список використаних джерел

1. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. К.: Основи, 2001. 854 с.
2. Sartre J.-P. Existentialism Is a Humanism. Yale University Press, 2007. 108 p.
3. Камю А. Міф про Сізіфа. Бунтівна людина. К.: Фоліо, 2022. 448 с.
4. Brymer E., Schweitzer R. Extreme Sports are Good for Your Health: a Phenomenological Understanding of Fear and Anxiety in Extreme Sports // Journal of Health Psychology. 2013. Vol.18. Issue 4. pp.477-487.