Миронов Ю.Б.
Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.
«Механізми забезпечення сталого розвитку економіки:
проблеми, перспективи, міжнародний досвід»
(м. Харків, 1 листопада 2024 р.). Харків: Державний
біотехнологічний університет, 2024. 458 с. С.141-143.

Автентична культурна спадщина як чинник сталого розвитку туризму

Культурна спадщина відіграє ключову роль у формуванні ідентичності та культурного середовища кожного суспільства. Вона щораз більше визнається науковцями важливим фактором сталого соціально-економічного розвитку регіонів, слугуючи потужним ресурсом для гармонійного суспільного прогресу, а також є підґрунтям динамічного прогресу інноваційного суспільства, підкреслюючи важливість дослідження національних принципів і світових тенденцій в галузі її охорони та збереження.

Культурна спадщина людства інтегрує історичні й культурні цінності в естетичні вподобання туристів, що робить її природно сумісною зі сталим розвитком туристичної індустрії [1]. Туристичний бізнес, користуючись бажаннями відвідувачів отримати досвід взаємодії з автентичними мистецтвами, ремеслами, кухнею та традиціями, здатний досягати сталого розвитку, забезпечуючи економічні та маркетингові вигоди, залучаючи туристів і створюючи нові культурні враження. При цьому, кожна історико-культурна територія має розглядатися як захищений комплекс, що зберігає автентичні об’єкти людської історії та культури.

Відповідно до чинного законодавства України, охорона культурної спадщини охоплює правові, організаційні, фінансові й інформаційні заходи, спрямовані на облік, збереження та відповідальне використання об’єктів спадщини [2]. В Україні налічується понад 140 тис. пам’яток автентичної культурної спадщини, що розташовані на 40 тис. гектарів територій історико-культурного призначення [3]. Усі види діяльності на цих територіях регламентуються законодавчо, а управління їх охороною покладено на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені державні органи з охорони культурної спадщини.

Науковці активно досліджують інтеграцію автентичної культурної спадщини в туристичні продукти. Наприклад, С. Дичковський говорить про нову модель культурного туризму, в якій акцент зміщується з технологій обслуговування на емоційно-чуттєвий досвід сприйняття культурної спадщини [4]. Аналіз вітчизняних досліджень підтверджує, що значна увага приділяється збереженню автентичності, а не розвитку туризму. Водночас міжнародні дослідження більше фокусуються на творчому переосмисленні пам’яток та їх інтеграції в туристичні послуги.

Ситуація з руйнуванням української культурної спадщини викликає активний інтерес науковців до пошуку шляхів її збереження. Втім, існує недостатня кількість досліджень, що стосуються залучення автентичної спадщини до туристичного продукту. У науковій літературі щораз частіше наголошується на необхідності переосмислення використання культурної спадщини в туризмі, оскільки діючі заходи її збереження часто є недостатніми.

Одним із рішень може бути органічне поєднання досліджень і охорони автентичності в туризмі, подібно до розвитку екосистемних послуг. Дослідження культурного туризму вказують на його нову місію - бути інструментом миру, розвитку та взаєморозуміння між народами на основі гуманітарних цінностей [5]. Це дозволяє по іншому подивитися на мету збереження автентичної спадщини в туристичній діяльності.

Сталий розвиток туризму передбачає збереження культурного ландшафту, тому важливо підтримувати реставрацію матеріальних пам’яток і залучати архітектурну спадщину для досягнення економічних і соціокультурних цілей. Новий підхід до сталого туризму має розглядатися як спосіб відновлення історико-культурної спадщини та популяризації національних культурних цінностей поряд із глобальними цінностями цивілізації.

Підсумовуючи аналітичні результати дослідників щодо використання автентичної культурної спадщини для цілей туризму, варто наголосити на необхідності включення в концепцію сталого розвитку туризму таких чинників:

• забезпечення економічного ефекту для туристичної індустрії та туристичних дестинацій;
• формування пізнавальної цінності туристичних продуктів через автентичну спадщину;
• підтримання життєдіяльності місцевих мешканців із урахуванням культурних традицій;
• виховання екологічної свідомості на всіх етапах створення та споживання туристичних продуктів.

Таким чином, культурна спадщина є важливим активом, що сприяє розвитку туристичної індустрії, одночасно забезпечуючи збереження історичних і культурних цінностей. Інтеграція автентичних елементів у туристичні продукти не лише підвищує їх привабливість, але й сприяє сталому розвитку регіонів, залучаючи туристів та створюючи нові можливості для економічного зростання. Однак, для досягнення цих цілей необхідно ефективно поєднувати зусилля з охорони культурної спадщини та її використання в туристичній діяльності. Це передбачає не лише дотримання законодавчих норм, але й активну участь науковців, державних органів та місцевих громад у процесах збереження та популяризації культурних цінностей. Стратегічний підхід до сталого розвитку туризму має враховувати всі аспекти, пов’язані з автентичністю, економічною вигодою та соціальною відповідальністю, що забезпечить гармонійне співіснування культурної спадщини та сучасних вимог туристичного ринку.

Інформаційні джерела

1. Zhang S., Liang J., Su X. Research on Global Cultural Heritage Tourism Based on Bibliometric Analysis // Heritage Science. 2023. Vol.11(1).
2. Про охорону культурної спадщини: Закон України. Документ 1805-III, редакція від 2.10.2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14.
3. Кравченко К.А., Бабій К.В. Режими використання території пам’яток культурної спадщини в Україні та за кордоном // Молодь: наука та інновації: Матеріали ХІ Міжнар. наук.-техн. конф. (м. Дніпро, 22-24 листопада 2023 р.). У 2-х т. Дніпро: НТУ «Дніпровська політехніка», 2023. Т.1. 474 с. С.206-207.
4. Дичковський С.I. Культурний туризм як сфера реалізації дозвіллєвих технологій та віртуального досвіду // Мистецтвознавчі записки. 2019. №36. С.9-16.
5. Папп В., Котубей В., Грицько В. Культурний туризм як багатогранний феномен національної самоідентифікації // Економічний форум. 2022. Т.12. №4. С.48-57.