Носирєв О.О., Чернікова Є.А.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції, проблеми та перспективи
управління розвитком туризму»
(м. Дніпро, 23-24 березня 2023 р.)
Дніпро: ДВНЗ «ПДТУ», 2023. 250 с. С.141-145.

Тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму

Туризм є основним джерелом доходу в 38% країн і одним із п’яти основних джерел доходу в 83% країн. Туризм відіграє важливу роль у формуванні валового внутрішнього продукту, забезпечує зайнятість населення, поповнює бюджети різних рівнів, сприяє припливу іноземної валюти, забезпечує соціальний добробут і якість життя людей, сприяє розвитку суміжних галузей, таких, як зв’язок, транспорт, сільське господарство, виробництво товарів народного вжитку. Сфера туризму прямо впливає на соціальні параметри життя людей (покращення здоров’я та розвиток людини в цілому) та опосередкований вплив через поліпшення показників економічного розвитку країни: зростання ВВП, доходів населення, зайнятості тощо. Поліпшення всіх параметрів економічного життя населення - основа підвищення добробуту, покращення здоров’я та збільшення тривалості життя. Сьогодні для багатьох країн світу міжнародний туризм є пріоритетною галуззю економіки, що веде до інклюзивного та сталого економічного розвитку, соціальної інтеграції, збільшення зайнятості та боротьби з бідністю, ефективного використання ресурсів, захисту довкілля та міжкультурного розвитку.

Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки та створює індустрію у сфері туризму. Міжнародний туризм у світі дуже неоднорідний, що пояснюється різним рівнем соціально економічного розвитку країн та регіонів. Туризм не є продуктом першої життєвої потреби, а тому стає нагальною потребою людини лише за певного рівня доходів та достатку суспільства. Міжнародний туризм найбільш розвинений у країнах Західної Європи. На частину цього регіону припадає понад 70% світового туристичного ринку та понад 60% валютного виторгу.

За даними СОТ, у світі налічується 15 країн, які спеціалізуються на туристичних послугах, а доходи від туризму в багато разів перевищують доходи від експорту. До них відносяться малі острівні країни в субтропіках та тропіках Барбадос, Сейшели та інші. Найбезпечніші країни для туристів: Острови Аруба, Бонайре та Кюрасао, Сінгапур, Ісландія, Швейцарія, Бутан, Нова Зеландія, Ірландія, Кіпр, Дубаї. Сорок п’ять країн отримують понад чверть свого експорту від туризму (в основному це країни, що розвиваються зі слаборозвиненою економікою).

Світовий ринок туризму протягом останнього десятиліття демонструє стійке зростання від 3 до 7% щорічно. Можна припустити, що в міру того, як попит на подорожі та туристські послуги зростатиме, зростуть і вимоги мандрівників до сфери гостинності. У боротьбі за споживача на першому плані виступатимуть такі конкурентні переваги компанії, як: екологічність, технологічність, індивідуальність товару/послуги, соціальна відповідальність. Змінна динаміка туристських потреб підвищує вимоги до туристичної індустрії. Отже, розуміння напряму трансформації споживчого попиту - актуальне завдання туристських підприємств і закупівельних організацій, яке можна вирішити, перебуваючи у постійному взаємозв’язку зі споживачами [1].

Природа туристичної індустрії, як соціального явища, зумовлює його тісні взаємозв’язки із процесами, які протікають у межах окремих туристичних дестинацій. Проте, поширення міжнародного тероризму, нелегальної міграції, зростання захворюваності на соціально небезпечні нові хвороби, загальне погіршення екологічної ситуації, не дивлячись на інтенсифікацію туристичних потоків, призводить до суттєвого зростання їх негативного впливу на бізнес і туристичну діяльність та має різний ступінь прояву на просторовому рівні. Економічна ефективність туристичної діяльності суб’єктів в Україні на базі наявних туристичних ресурсів активно розбудовується та має достатній рівень туристичної інфраструктури, яка у зв’язку із відповідною ціновою політикою є достатньо конкурентоздатною у міжнародній туристичній індустрії.

Основним пріоритетом сучасної державної політики у сферах туристичної індустрії України є мінімізація зовнішніх економічних загроз й зміна напрямів державного регулювання безпечного інноваційного розвитку туристичної індустрії, яка має бути передана на регіональний та місцевий рівні. На початок 2022 року найбільша кількість суб’єктів туристичної діяльності (понад 100) була характерною для м. Київ, Дніпропетровській, Львівській, Одеській, Харківській, Запорізькій, Київській та Івано-Франківській ТТД, які відіграють ключову роль екочинника та ресурсних передумов у концентрації безпечного інноваційного розвитку підприємств туристичного бізнесу [2].

Світовий досвід показує, що туристичну індустрію можливо розвивати й в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця у 22 рази менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу у 4,2 раза вища, ніж в інших галузях господарства. Яскравим прикладом цього є такі країни як Мексика, Аргентина, Єгипет, Бразилія, Перу, Туніс та інші. Дані факти свідчать про необхідність активізації розвитку туризму в Україні, який при ефективній організації та управлінні з боку держави дозволить швидко отримати позитивні результати. Розвиток туристичної індустрії в Україні та її регіонах сприятиме збільшенню надходжень до бюджету, що сприятиме підвищенню рівня життя. Зокрема, збільшення туристичних організацій та об’єктів розміщення позитивно вплине на розвиток галузей пов’язаних з виробництвом туристичних послуг, кон’юнктури в будівництві та інфраструктурі в регіонах, дозволить розв’язати проблеми зайнятості, екології, соціально-економічного розвитку [3].

Можливостями, які б принесли максимальну користь розвитку міжнародного туризму нашої країни, є:

• інвестування у туристичну галузь України, яке буде можливо, лише якщо Україна буде активно рекламувати туристичний бренд та свої туристичні ресурси;
• прийняття України у члени ЄС, що на даний час вже не є примарною мрією, а майже фактом;
• використання світового досвіду у ході співробітництва для дослідження, організації та управління ринку туристичних послуг та використання світового досвіду у ході співробітництва задля удосконалення законодавчої бази [4].

Література

1. Богашко О.Л. Розвиток туристичного бізнесу в умовах цифрової економіки // Розвиток територіальних громад: правові, економічні та соціальні аспекти: матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Миколаїв - с. Коблеве, 09 червня 2022 р.) Миколаїв: МНАУ, 2022. С.142-144.
2. Трусова Н., Цвілий С. Безпечний стан інноваційного розвитку туристичної індустрії в економічній системі держави // Економіка та суспільство. 2022. №45.
3.Транченко Л.В., Домуз О.О. Проблеми розвитку туристичної індустрії в Україні // Сучасні технології управління туристичним та готельно-ресторанним бізнесом: матеріали XIV Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27 вересня 2022 р.). К.: МДУ, 2022. С.22-23.
4. Соловей І. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні // Трансформація національної, закордонної моделей економічного розвитку та законодавства в умовах воєнного часу: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 27-29 червня 2022 р.). Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2022. С.270-273.