Осінська О.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення»
(м. Львів, 18-19 червня 2020 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2020. 372 с. С.194-198.

Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності

Класифікувати види туризму можна за різними ознаками, до найважливіших з яких належать: міста туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:

• Екскурсійний туризм - подорож із пізнавальною метою. Це найбільш поширена форма туризму, якою займаються сучасні вітчизняні туристичні фірми. Бажання громадян України ознайомитися з історичними, культурними, природними та іншими пам’ятками різних регіонів України та за кордоном, задовольняється великою кількістю пропозицій туристичних підприємств (фірм, організацій).
• Рекреаційний туризм - подорож із метою відпочинку, оздоровлення і лікування. Цей вид туризму поширений не тільки в Україні, а й у всьому світі.
• Діловий туризм - це обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов’язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах, що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою діяльність або поїздку. До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв’язку (телефони, факси, Інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.
• Етнічний туризм - поїздки з метою побачень з рідними та близькими. Ця форма туризму пов’язана з відвідуванням і виїздом у віддалені регіони або інші країни. Туристичні організації допомагають з оформленням проїзних квитків, закордонних паспортів, візових формальностей.
• Спортивний туризм - поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд. До послуг туристичних фірм звертаються керівники спортивних команд, організатори змагань, об’єднання вболівальників та окремі громадяни
• Релігійний туризм - подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Як правило, туристичні фірми обслуговують, в основному, традиційні маршрути.
• Пригодницький туризм - туризм пов’язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими засобами безпеки. Останнім часом винятком стають подорожі з незапланованими пригодами. В основному, це стосується мисливського туризму, сплавів гірськими річками, подорожей у незаселені та необжиті місця та ін.
• Соціальний туризм - це подорож із метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).
• Екологічний туризм - екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє середовище. В процесі подорожі екскурсоводи пояснюють необхідність охорони природних ресурсів, важливість захисту навколишнього середовища. В багатьох випадках екотуризм стає супутником і невід’ємною частиною інших видів туризму.
• Сільський, зелений туризм - тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Цей вид туризму часто використовують сім’ї з дітьми, міська молодь, які намагаються вибратись на природу на вихідні дні або в короткотермінові відпустки.

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний, військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних послуг, то туристична подорож здійснюється.

Всі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливо. Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний - з релігійним, екскурсійний - з рекреаційним і т.д.

Завдання туристичного підприємства - надати клієнту максимум можливостей по поєднанню різних видів туризму.

За часовою характеристикою туризм можна класифікувати різними способами. Найбільш суттєвими є сезонність, прив’язка до конкретних подій, час, виділений клієнтом на подорож.

Сезонність - один із найважливіших показників в туристичному бізнесі, який означає нерівномірність руху туристів протягом року. При цьому можна виділити два основні критерії підвищеної активності туристів. Це час виїзду туристів до місць відпочинку (прив’язка до певної мети подорожі) і сезонність туристичної активності в даному регіоні.

Прив’язка до конкретних подій супроводжує окремі види туризму і примушує працівників туристичної індустрії більш ретельно готуватись до таких подій, особливо коли вони великомасштабні (наприклад, Олімпійські ігри, міжнародні ярмарки, концерти зірок естради тощо).

Час, виділений туристом на подорож, може бути обмежений як об’єктивними (тривалість відпустки або кількість вихідних днів), так і суб’єктивними (бажання «розвіятись» на кілька днів) причинами. У відповідності з можливостями і побажаннями клієнта турагент може підібрати найбільш цікавий маршрут, обмежений виділеним часом і наявними можливостями (квитки на авіа або залізничний транспорт, місця в готелях в тих чи інших регіонах і т. ін.).

Таким чином, міжнародний туризм - це сукупність взаємин між туристом і виробниками туристичних продуктів та послуг, які виникають у процесі їхнього споживання за межами країни постійного проживання, тривалістю не більше року. За суттю міжнародний туризм є одним із видів рекреації, реалізація якого фактично не обмежена у просторі, її забезпечують наданням різноманітних туристичних послуг. З поняттям туризму невід’ємно пов’язане поняття туриста. У Законі України «Про туризм» сказано, що турист - це особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не є країною її постійного проживання, і знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 годин без заняття оплачуваною діяльністю.

Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:

• з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.;
• з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних тощо);
• з діловими цілями;
• в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш, ніж 24 години.

До категорії міжнародних туристів не включають і відповідно не враховують у статистиці туризму:

• осіб, які працюють у країні перебування і отримують за це грошову винагороду - іноземних робітників;
• мігрантів, в тому числі утриманців і супроводжуючих;
• осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців;
• військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за винятком прибуття з метою туризму;
• працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей, обслугу працівників дипломатичних служб;
• мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою пошуку роботи;
• осіб, які залишаються на постійне проживання у країні перебування;
• осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.);
• учасників наукових експедицій;
• осіб, які в юридичному значенні не в’їхали до країни (наприклад, пасажири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) - транзитні подорожуючі;
• учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо), які ночують в транспортному засобі;
• членів екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування;
• подорожуючих, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо їхня подорож триває понад 24 години.

У випадку, якщо особа виїжджає зі свого постійного місця мешкання з туристською метою на термін до 24 годин, вона вважається екскурсантом.

Рекреаційний туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування. В основі рекреаційного туризму лежить потреба у відновленні фізичних та духовних сил людини.

Екскурсійний туризм є найбільш поширеною формою туризму, що являє собою подорож із пізнавальною метою та передбачає ознайомлення з історичними, культурними, природними та іншими пам’ятками.

Науковий туризм - вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах науковців, а також участь у різноманітних наукових експедиціях людей, які не є науковцями, але мають бажання, за окрему оплату, брати у них участь. Це учасники археологічних розкопок, екологічних експедицій і навіть антарктичних станцій.

Діловий туризм - це туризм з метою виконання професійних обов’язків у місці перебування. До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв’язку (телефони, факси, інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.

Лікувально-оздоровчий туризм - це туризм з метою лікування різних захворювань організму. Розрізняють кілька видів оздоровчого туризму, що характеризуються природними засобами впливу на людський організм: кліматолікування, бальнеологічне лікування, грязелікування тощо.

Спортивний туризм - поїздки з метою участі в спортивних заходах та підтримки улюблених команд. Основною категорією учасників спортивного туризму є керівники спортивних команд, організатори змагань, об’єднання вболівальників та окремі громадяни. Виділяють два підвиди спортивного туризму: активний та пасивний. В основі активного туризму лежить потреба займатися спортом особисто, тоді в основі пасивного туризму є інтерес до спорту в цілому, тобто подорож з метою відвідування змагань або спортивних ігор.

Пригодницький туризм - туризм пов’язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими засобами безпеки.

Релігійний туризм - подорож, яка має за мету виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць тощо. Виділяють два підвиди: відвідування культових будівель під час релігійних свят та відвідування святих місць з метою відпущення гріхів.

Соціальний туризм - це подорож із метою участі в громадських заходах, таких як мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші.

Сільський туризм згідно словника британця С. Медліка (1993) - відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Початок його розвитку припадає на останню третину ХХ ст., коли на зміну трьох «S» («Sun-Sеа-Sаnd») - сонце, море і пісок прийшла концепція трьох «L» («Lаndsсаре-Lоrе-Lеіsurе») - пейзаж, традиція, дозвілля. Його головним завданням є надання послуг відпочинку для жителів міста та ознайомлення іноземних туристів з традиціями та побутом місцевих жителів.

Екотуризм - це форма відпочинку, при якій відпочиваючі основну частину активного відпочинку витрачають на знайомство з природою, правилами та нормами поведінки в ній і навіть беруть безпосередню участь в різноманітних екологічних акціях. Екотуризм може мати як стаціонарну форму, так і експедиційну. При стаціонарному екотуризмі, відпочиваючі знайомляться з навколишньою природою на заздалегідь розроблених екологічних стежках під керівництвом професійних екскурсоводів. Крім того, вони можуть проживати на базах, або в садибах сільського зеленого туризму поблизу заповідних територій різного рангу та відвідувати їх під керівництвом лісників та єгерів. Експедиційний екотуризм передбачає проживання в різних місцях та різних умовах та знайомство з природою «на осліп». Група відпочиваючих вибирає певний район відпочинку і проходить його, як класична група туристів пішохідників, але головну увагу звертає на екологічний стан території.

Агротуризм - відпочинковий туризм, що передбачає використання дворогосподарства та часткову або повну участь відпочиваючи у власному обслуговуванні. Обов’язковою умовою є винаймання різного роду помешкання. Це може бути будинок, тимчасове житло (типу бунгало або стаціонарний намет). Головною метою відпочиваючих в агрооселях є, крім власне відпочинку, знайомство з способами ведення господарства.

Екстремальний туризм - туризм, який пов’язаний з великими фізичними навантаженнями і, як правило, з ризиком для власного життя. Розрізняють декілька видів екстремального туризму, але всіх їх можна поділити на спеціально підготовлені та природні.

Ностальгічний туризм в перекладі з грецької означає «туга за батьківщиною, духовна слабкість за минулим». Одним із підвидів ностальгічного туризму є етнічний туризм. Це, як правило, відвідування родичів, які опинились по різні сторони кордону.

Організований туризм - це туризм, який передбачає надання відповідними туристичними підприємствами туристу комплексу послуг з екскурсійного обслуговування, транспортного перевезення, проживання, харчування тощо.

Неорганізований (самодіяльний) туризм - це подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями. Туристи самі обирають і розробляють маршрути свого відпочинку.

Отже, можна зробити висновок, що за часи свого існування міжнародний туризм перетворився з розваги для багатих людей у масову індустрію відпочинку і оздоровлення для представників всіх прошарків населення всіх країн світу і став складовою концепцією економічного і соціального розвитку та одним з найбільш характерних проявів глобалізації. Особливістю туризму є його поліфункціональність. Поліфункціональність туризму відображається комплексним характером мотивації, що спонукає людину до подорожі, і комплексністю в організації подорожей та обслуговуванні туристів.