Панько Оксана
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.30-33.

Паломництво як пошук сакрального у суспільстві постмодерну

Релігійні переконання надалі залишається важливим світоглядним орієнтиром для багатьох людей у сучасному суспільстві, зберігаються і уявлення про важливість паломництва до релігійних святинь. Упродовж століть людина відправляється у релігійну подорож для поглиблення відносин із трансцендентним, священним, отримання допомоги вищих сил у вирішенні земних питань. Під час таких мандрівок людина, залишивши звичне для неї середовище краще пізнає себе, переосмислює свої потреби, цілі, свої стосунки з Богом, світом. Паломництво передбачає відвідування святих місць, чудотворних ікон, загалом публічний вияв своєї віри, коли звичайний турист просто знайомиться з релігійними пам’ятками. Паломник свідомо «виривається» з повсякденного життя, щоб відвідати священне місце. Це вимагає виходу за межі фізичного та психічного межі звичайного життя, перетин кордонів є постійним елементом паломництва.

На особливості паломництва для сучасної людини впливає ситуація постмодерну, для якої характерним є об’єднання ірраціоналістичних форми віри з раціоналізмом, руйнування чіткого розмежування між сакральним та профанним, властивого для традиційного суспільства[1, c.117]. Для людини суспільства постмодерну паломництво відображає світоглядні зміни: якщо раніше уявлення про сакральне асоціювалася з релігією, то тепер сакральне не зводиться лише до релігії. Р. Макбраєн описує сакральність як спосіб бачити «Бога в усьому - інших людях, спільнотах, рухах, подіях, місцях, предметах, середовищі, світі загалом. Видиме, відчутне, кінцеве, історичне - усе це є фактичними або потенційними носіями божественної присутності» [1, c.166]. Сучасна людина у паломництві бачить можливість вийти за межі повсякденності, наблизитися до сакрального, автентичного, справжнього буття. Паломництво актуальне ще й тому, що для сучасної людини є притаманною, як зазначає Е.Макеван, постмодерна туга за справжньою автентичністю, пошуками втраченої автентичності минулого, яка проявляється в ностальгії [1, c.221].

Зменшення інституційного впливу релігії у суспільстві зумовило до поширення такого явища як «вірити, але не належати», коли віра, уявлення про сакральне, духовність, повсякденне життя, зокрема подорожі менше пов’язані з організованою релігією, а більше акцентують на особистих стосунках з Богом. Для людини початку ХХІ ст. особливо значущими є цінності релятивізму, плюралізму, суб’єктивного, особистого досвіду. У релігійному пошуку важливим є фактор участі, відчуттів, «гарного самопочуття», досвід осягнення священного. Складно розділяти людей на тих, хто практикує та тих, хто не практикує релігію, беручи до уваги, що переважна більшість європейців знаходиться десь посередині між цими двома категоріями [2]. Сакральне постмодерну є здебільшого споживацьким, скептично ставиться до традиційних інституцій, є еклектичним та використовує однаковою мірою як християнські, так і інші релігійні ідеї та символи [1, c.19-20]. Зокрема, існує категорія паломників для яких властиве уявлення, що усі релігії є потенційними джерелами істини, мають спільне походження, а їхні священні місця: християнські, буддистські, мусульманські тощо, мають джерела енергії які позитивно впливають на людину [3, с.192-197].

Культурне споживання - шопінг, туризм стає місцем духовного досвіду. Якщо колись традиційна одноразова ініціація гарантувала зрілу ідентичність і місце в суспільстві, сьогодні постійний процес споживання означає, що сучасні секуляризовані, але не десакралізовані люди проходять ритуал ініціації через постійне споживання, у міні-паломництвах до потенційних місць перетворення, формування «Я». Загалом стиль життя сучасної людини нагадує туристичну подорож наповнену розвагами, паломництвом самопізнання та самореалізації [4, с.228-231].

На домінування цінностей досвіду, споживання в людському житті вказує і поширення масового туризму який виник з середньовічного паломництва, реалізовуючи насамперед матеріалістичні потреби. Водночас, попит на релігійні мандрівки не зменшується, а зростає, пропонуючи нові тури на ринку туристичних послуг, поширеними є як організовані групові, так і індивідуальні мандрівки, значна кількість людей цікавиться духовними пошуками під час відпочинку.

Виникає новий вид паломництва, зосереджене на спільному, колективному, коли паломники не акцентують увагу на якомусь одному сакральному об’єкті, але шукають сенсу, підтримки, комфорту та зцілення в колективному, в місці спільної духовності чи спільного страждання[5, с.37]. П. Маргрі крім релігійних виділяє також «секулярні паломництва» в сучасному суспільстві, для яких є властиве шанування, прославлення та обожнювання світських осіб, де взаємозв’язок між світським і священним є нечітким. Сюди належать культи, пов’язані з державними та політичними діячами, популярною музикою, спортом, і, на його думку, за останні кілька десятиліть ця тенденція значно зросла [5, с.37].

Паломництво можна розглядати, водночас, і як шлях навернення до традиційної релігійності. Ч. Тейлор зауважує, що раніше різноманітні форми духовної практики (благодійництво, паломництво, особливі форми колективної молитви тощо) були необов’язковими додатками для тих, хто впродовж всього життя брав участь у традиційних церковних практиках. Тепер ситуація трохи змінилася - зростає кількість випадків, коли люди спочатку беруть участь у паломництві чи у Всесвітньому дні молоді, а вже згодом залучаються до традиційної церковної практики. Люди прагнуть отримати досвід колективних святкувань, які виривають їх з повсякденності й дають можливість відчути злиття з чимось, що є поза самими людьми [6, c.195].

Упродовж останніх десятиліть на ринку релігійного туризму туристичні оператори збільшують варіанти організованих релігійних турів, також мандрівники самостійно відвідують сакральні об’єкти. Дослідження підтверджують зростання кількості людей різного віку, які вирушають у паломництво до сакральних об’єктів, як середньовічного походження так і більш сучасних. Паломництво в сучасному суспільстві дуже часто є пошуком віри та смислу життя для молодих людей. Прикладом у цьому відношенні є Тезе - монастирська громада у Бургундії (Франція), що складається з монахів католицької, православної, протестантської традицій і в останні десятиліття стала значним центром молодіжного паломництва [6, c.196].

Отже, паломництво є одним із шляхів пошуку людиною сакрального, яке зберігає своє традиційне призначення та відображає нові тенденції духовного розвитку сучасного суспільства, насамперед, пошуку автентичного, справжнього буття, акцент на суб’єктивному досвіді.

Література

1. McAvan E. The Postmodern Sacred: Popular Culture Spirituality in the Genres of Science Fiction, Fantasy and Fantastic Horror: PhD thesis. Murdoch University, 2007. 291 p.
2. Davie G. Religion in Europe in the 21stCentury: The Factors to Take into Account. Cambridge University Press, 2007. URL: https://doi.org/10.1017/S0003975606000099.
3. Weibel D.L. Magnetism and Microwaves: Religion as Radiation // Religion and the Body Book: Modern Science and the Construction of Religious Meaning Book. 2011. pp.169-198. URL: https://www.jstor.org/stable/10.1163/j.ctv2gjx03h.12.
4. Cusack C., Digance J. Shopping For a Self: Pilgrimage, Identity-Formation, and Retail Therapy // Victor Turner and Contemporary Cultural Performance. Chapter XIX. Berghahn Books, 2008. 368 p. pp.227-241. URL: https://www.jstor.org/stable/j.ctt9qd62m.
5. Margry P.J. Secular Pilgrimage: A Contradiction in Terms? // Shrines and Pilgrimage in the Modern World Book: New Itineraries into the Sacred. Amsterdam University Press, 2008. pp.13-46. URL: https://www.jstor.org/stable/j.ctt46mwt8.5.
6. Лущ У. Феномен секуляризації: наближення до трансцендентного: Монографія. Львів: Літопис, 2016. 240 с.