Перегуда С.
Зерно і хліб. 2013. №4. С.70-71.

Агротуризм як форма диверсифікації діяльності аграрних формувань

Агротуризм як форма диверсифікації діяльності аграрних формувань У жорстких ринкових умовах один з найбільш раціональних напрямів розвитку підприємства - диверсифікація його господарської діяльності. Це обумовлюється циклічністю економіки. Відтак диверсифікація діяльності має можливість зменшити вплив негативних наслідків ринкових коливань.

Мета цієї статті - вивчення агротуризму як можливої форми диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств. Узагалі, диверсифікація займає особливе місце в роботі агроформувань. Зважаючи на особливості галузі, така стратегія через змінену (або додаткову) діяльність підприємства дає змогу стабілізувати доходи й зменшити оперативний ризик. Тут варто пам'ятати, що для крупнотоварних виробництв притаманна спеціалізація на декількох видах продукції. Враховуючи їх складну організаційну структуру, переорієнтація діяльності для них часто досить болісна. Натомість малі підприємства швидше реагують на зміни в ринковому середовищі.

Одна з форм диверсифікації сільськогосподарського підприємства - розвиток агротуризму. Прихильниками ефективного місцевого самоврядування він розглядається як найважливіша точка об'єднання місцевих спільнот і є одним з трьох різновидів сільського туризму, до якого ще відносять відпочинковий та екотуризм [1].

Базою розвитку відпочинкового туризму в селі є капітальний житловий фонд на садибах господарів і наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові та інші надбання тієї чи іншої місцевості.

Екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для місцевостей, що лежать у межах територій національних і природних парків, заповідних зон тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Агротуризм - вид сільського зеленого туризму як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово вилучені з аграрної сфери.

В основі розвитку агротуризму лежать ряд соціально-економічних аспектів, котрі зумовлюють його розвиток (див. рис. 1) [4]

Соціально-економічні аспекти розвитку агротуризму
Рис. 1. Соціально-економічні аспекти розвитку агротуризму

  • Сутність економічного аспекту полягає в тому, що агротуризм виступає джерелом доходу для сільського населення під час кризи аграрного сектора й деградації сільських регіонів, можливістю використання переважно невитратних ресурсів, покращення власного будинку й садиби, а отже, й підвищення їх ринкової вартості.
  • Соціокультурний аспект. Це взаємодія села з мешканцями великих міст і мегаполісів (ефект культурного й психологічного взаємозбагачення при спілкуванні). Окрім того, з'являється нова точка відліку й задається планка для розвитку. А ще взаємини "господар - гість" і затребуваність пропозиції місцевої спільноти припускаються через підвищену самооцінку жителів села.
  • Етнокультурий аспект - можливість активізувати ресурси, пропагандувати культурні національні традиції.
  • Особистісий аспект - це розвиток особистості, яка виступає як приймаюча сторона (необхідність здобувати нові знання, навички, поліпшувати кваліфікацію для організації прийому гостей тощо), підвищення самооцінки особистості. Усвідомлення самостійності, опора на власні сили та ресурси власного господарства.
  • Соціальий аспект. Кооперація на рівні місцевого співтовариства при створенні повноцінного турпродукту в кінцевому рахунку приводить до поліпшення соціально-психологічного клімату в цьому співтоваристві. До того ж агротуризм відсікає деструктивні шари й зорієнтований на створення умов для успішного розвитку та кількісного зростання авангарду місцевого співтовариства.

Мета розвитку агротуризму - покращення фінансового та економічного стану. Для нього характерний конгломератний вид диверсифікації і фінансова та маркетингова форма реалізації. Причинами реалізації проекту є можливість створення нових робочих місць.

Основні форми реалізації диверсифікації в аграрному виробництві полягають у роботі фермера на несільськогосподарському підприємстві, поєднанні діяльності у власному фермерському господарстві з працею в іншому агроформуванні, можливістю займатися працею у межах свого господарства, яка не пов'язана з аграрним виробництвом і не використовує його продукти.

Слід відмітити: хоча сільський туризм зародився в країнах Європи, лідерство за обсягами розвитку впродовж останніх десятиліть стабільно утримують США. Майже 2/3 усіх повнолітніх громадян цієї країни, тобто 87 млн. осіб, здійснили щонайменше одну мандрівку в сільську місцевість з метою відпочинку та останні три роки. Сучасна індустрія подорожей щорічно дає понад 564 млрд. доларів прибутку, поступаючись лише медичному обслуговуванню та діловим послугам.

Що ж до Європи, то тут варто відзначити вагому державну підтримку програм залучення сільських громад до зеленого туризму. Європейський Союз убачає в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. За підрахунками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, облаштування в місті вихідця із сільської місцевості обходиться в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його життя і роботи в селі. Також підраховано, що дохід, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний річному доходу фермера від однієї корови.

Сьогодні в Західній Європі [2] нараховується приблизно стільки ж ліжко-місць для відпочинку в сільській місцевості в приватних агрооселях, скільки їх у європейських готелях. Класичні європейські традиції й цінності сільського відпочинку впродовж багатьох десятиліть сповідує Великобританія. Національною туристичною організацією цієї країни акредитовано 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380 тисяч робочих місць і є передумовою для існування 25 тисяч одиниць малого бізнесу лише в одній сільській місцевості Англії (без Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії).

У Данії Національну асоціація агротуризму створена фактично не так давно - у 1988 році (за матеріальної підтримки Союзу датських фермерів). Нині вона об'єднує 209 осіб, що володіють 1268 ліжко-місцями в сільській місцевості.

Сільський туризм Франції представлений Національною організацією будинків відпочинку й зеленого туризму. Ця організація пропонує агрооселі на будь-який смак і вид відпочинку, сертифіковані за високими національними стандартами сервісу. Загалом, агрооселі Франції з особливим національним шармом і багатими гастрономічними традиціями виглядають набагато комфортніше, ніж будиночки Північної Європи.

У Франції, водночас, реалізуються різні концепції агротуризму - приморські агрооселі, кінні ферми, винні агросадиби, гірськолижні шале, панда-агроекокотеджі (у НПП), замки в сільській місцевості, рибацькі будиночки. Для тих категорій туристів, які полюбляють подорожувати країною на власному авто, у Франції значного розвитку набула мережа автотуристичних кемпінгів, "прив'язаних" до сільської місцевості, де мандрівники можуть отримувати свіжі продукти домашнього приготування. Усі кемпінги країни постійно перевіряються на відповідність національним стандартам сервісу й отримують категорійний сертифікат.

Агротуризм в Іспанії нині розвивається також дуже активно. Країна має понад 5 тисяч варіантів відпочинку в сільській місцевості сумарною місткістю близько 27 тисяч ліжко-місць. Існує категоризація 750 сільських готелів за системою "INNS OF SPAIN" - їм присвоюється від 1 до 4 тюльпанів. Частина цих сільських готелів існує у дбайливо переоснащених монастирях, помістях, історичних замках, андалуських постоялих дворах, чимало готелів відкриті на Канарських і Балеарських островах. Щорічно послугами сільського туризму Іспанії користується близько 1,2 млн. осіб.

Ще від початку виникнення в Італії агротуризм почав розглядатися сільським населенням як основна форма підприємницької зайнятості. Тому в цій країні агротуристичний бізнес тісно переплетений з курортним. Унаслідок пільгового режиму оподаткування для сільського підприємництва в Італії в 1990-ті роки з'явилася розгалужена мережа престижних відпочинкових котеджів і пансіонів не нижче тризіркового рівня, які мають усю необхідну рекреаційну інфраструктуру. Попри те, що послуги сільського відпочинку в Італії майже вдвічі вищі, ніж в Іспанії чи Франції, ними щорічно користується до 2 млн. осіб (з них 78% - італійці). А щорічний прибуток від сільського туризму сягає майже 350 млн. доларів.

Австрія теж нараховує понад 15 тисяч зареєстрованих агротуристичних господарств сумарною місткістю 170 тисяч ліжко-місць - це кожне сьоме туристичне ліжко. "Родзинкою" відпочинку в Австрійських Альпах є безпосередня задіяність гостей у традиційному фермерському ґаздуванні - вигоні худоби на альпійські луки, зборі гірських трав і ягід, виготовленні молокопродуктів тощо, а також різноманітні програми активного гірського, екстремального й екологічного туризму.

Зазначимо, що всі національні організації сільського туризму та агротуризму країн Європи наприкінці 1990 років об'єдналися в Європейську федерацію фермерського та сільського туризму. Скорочена назва федерації -"EuroGites". Основну мету її визначено так: всебічна популяризація цінностей відпочинку в сільській місцевості, вивчення та збереження потенціалу сільського туризму в Європі, сприяння розвитку сільського зеленого туризму в усіх аграрних районах Європи та ін. Нині "EuroGites" розглядає питання щодо входження до федерації на правах повноправного члена від України всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Україна, відповідно до Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, також визначає одним зі своїх пріоритетних заходів диверсифікацію підприємницької діяльності в сільській місцевості, розвиток сільського туризму, відродження підсобних промислів і ремесел з метою створення рівних умов для ефективного функціонування господарств усіх форм власності, а також стимулювання об'єднання товаровиробників як у виробничій, так і в обслуговуючій сфері, що сприятиме посиленню їхньої конкурентоспроможності [3].

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи в сфері агарного туризму від таких видів діяльності - облаштування туристичних маршрутів та експлуатація стоянок для туристів, робота гідом чи екскурсоводом, транспортне обслуговування туристів, єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство), послуги з приймання туристів, кулінарні послуги, народні промисли, виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування, зокрема ягід і грибів [4].

Розвиток агротуризму пов'язаний з процесом глобалізації, що передбачає зникнення будь-яких бар'єрів у міжнародних туристичних обмінах, "зменшення" земної кулі завдяки здешевленню трансконтинентальних авіаперельотів і створенню більш-менш однорідної за рівнем сервісу туристичної інфраструктури в усіх без винятку країнах світу тощо.

Агарний туризм має важливе значення, адже в сучасних економіко-демографічних умовах він здатний реально допомогти розв'язати низку соціальних проблем сільської місцевості. Проте цей вид бізнесу ще не розвинувся, тож і потенціал сільських територій не використовується повною мірою. Основними причинами тут виступають відсутність дієвої державної стратегії розвитку цього бізнесу та невизначеність правового статусу власників малих рекреаційних комплексів, розташованих у сільській місцевості.

Висновки. Диверсифікація виробничо-господарської діяльності аграрних формувань є одним з перспективних напрямів діяльності, оскільки дає змогу без надмірних укладень отримати фінансові надходження та створити додаткові робочі місця. Одним з напрямів диверсифікації виробничо-господарської діяльності є агротуризм. У його основі лежить ряд соціально-економічних аспектів, сутність яких зводиться до створення умов для розвитку господарства та громади.

Список використаних джерел

1. Сільський туризм, що це таке?. URL: http://www.bucoda.cv.ua/four/1/2_1.html.
2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/siltur2.htm.
3. Диверсифакация сельской экономики. Агротуризм. URL: http://www.rodov.ru/nauchnaja_literatura_prochee/selskoe_soobshestvo_21_veka_istoichivost_razvitija/p6.php.
4. Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/siltur7.htm.