Піскунова Ю.О.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.329-332.

Педагогіка туризму як супутня дисципліна туризмології

педагогіка туризму Освіта є об’єктом педагогіки, а процес спрямованого особистісного розвитку людини, її навчання, виховання, освіти в умовах спеціально організованого педагогічного процесу - її предметом. Глобалізаційні процеси XXI ст. сприяли активному спілкуванню народів світу, в т.ч. через туризм. Масштаби розвитку туристичної діяльності в сучасному світі актуалізують розроблення і становлення педагогіки туризму як галузі практичної діяльності з виховання особистості та підготовки спеціалістів з туризму [1].

Педагогіка (гр. paidagogike - буквально перекладається як «дітоводіння) - наука про виховання та навчання покоління, що зростає, або наука про закономірності виховання, освіти та навчання поколінь, що зростають, та дорослих людей [2].

Педагогіка туризму - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості у контексті гуманітарно-соціальних функцій туризму [2].

Предмет педагогіки туризму - особлива сфера суспільної свідомості з виховання (складовими частинами якої є освіта і навчання) людини під час перебування її в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях на іншій території та виховання професіонала для туризму.

Педагогіка туризму досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки особистості до життєтворчості в інокультурі, розкриває сутність, закономірності, тенденції та перспективи цієї підготовки, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Педагогіка туризму ґрунтується на загальній педагогіці, теорії виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина у будь-якому віці здійснює подорожі, стає туристом. У ході подорожей відбувається формування духовних і фізичних якостей. Істотним є розкриття детермінант, що формують особистість туриста, чинників, які впливають на розумові та фізичні сили, основи світогляду, переконання, моральні почуття, риси характеру, потреби, інтереси, уподобання тощо. Педагогіка туризму вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки ас пекти педагогічно спрямовані на туризм [3].

Методологічні функції педагогіки туризму:

  • виховна - формування відчуття колективізму, моральних та етичних цінностей, розвиток умінь діалогічної взаємодії;
  • освітня - отримання, поповнення та закріплення знань з історії, культурології, рекреалогії, природознавства тощо;
  • оздоровча - дотримання оптимального режиму фізичних навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни, розвиток адаптивних можливостей [3].

Спеціальні функції педагогіки туризму: рекреаційна; адаптаційна; аксіологічна. Саме у туризмі, як ні в жодній іншій діяльності, передбачається активна діяльність, яка дозволяє не тільки поновити, але й розвивати життєві сили людини - фізичні, інтелектуальні та емоційні. Розвиток рекреаційних функцій педагогіки - найважливіша задача, яку має розв’язати педагогіка туризму.

В останні роки вчені фіксують зниження рівня адаптації людини до змін природного і соціального середовища, а в деяких випадках і повний розрив адаптаційних здібностей. За цих умов важко переоцінити адаптивну роль туризму, що пропонує ефективні механізми і засоби фізичної, психологічної та інтелектуальної адаптації людини. У цьому полягає адаптаційна функція педагогіки туризму.

Важливим аспектом виховних можливостей педагогіки туризму є аксіологічна функція педагогіки туризму. Атрактивність (привабливість, цікавість) здатна не тільки оновити людину, але й оволодіти її інтересом. З цієї позиції можливості туризму й екскурсії щодо педагогіки не тільки невичерпні, а й не досліджені.

Менеджерська (практична) функція педагогіки туризму потребує розроблення сучасних інституціональних принципів управління туристичною освітою, особливо системи державних та галузевих освітніх стандартів, виокремлення в переліку напрямів і спеціальностей «Туризму» як галузі знань та відповідних спеціальностей сфери туристичної діяльності. Розв’язання цих завдань має сприяти відкриттю нових спеціальностей у зв’язку зі здатністю туризму створювати нові робочі місця [3].

Педагогіка туризму пов’язана з багатьма науками: філософією, естетикою, педагогікою, психологією, анатомією та фізіологією людини, економічними науками, етнологією тощо. Філософські науки допомагають педагогіці туризму визначити основні напрями людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці та суспільстві, визначають методологічні засоби. Психологія вивчає закономірності розвитку психології людини, потреби та інтереси особистості, а педагогіка дозволяє сформувати принципи, форми й методи навчання та виховання, ефективність виховного впливу, що обумовлюють зміни у внутрішньому світі і поведінці особистості. Економічні науки дають можливість простежити вплив закономірностей розвитку туристської інфраструктури. Етнологія вказує на національні особливості людей як представників різних етнічних груп [1].

Основні категорії, які повинні освоїти вчені й практики педагогіки туризму, - це:

  1. категорія виховання - провідна в розробці методологічних принципів, розкриває сенс туристської діяльності, професіональної підготовки фахівців для туризму, звертає увагу теоретиків і практиків на виховні моделі у туризму.
  2. категорія буття привертає увагу дослідників туризму до об’єктивної реальності, до характеру, специфіки, насиченості, продуктивності та конструктивності існування людини як носія своїх фізичних, психологічних і соціальних сил, тобто акцентує увагу дослідженні проблеми «буття в іншому світі».
  3. категорія «свідомість» у вихованні в туризмі фіксує значення особистості в безпосередньому засвоєнні чи дійсності, здатності людини звітувати собі про своє ставлення до іншого світу, людей, власного «я».
  4. категорія «діяльність» актуалізує проблему творчої активності, здатності особистості взаємодіяти з інокультурою, цілеспрямовано впливати на неї, задовольняючи свої біологічні та соціальні потреби.
  5. категорія «цінність» посідає в розробці теоретико-практичних принципів педагогіки туризму одне з провідних місць, оскільки морально ціннісний простір розвитку особистості засобами туризму визначений глобальним етичним кодексом туризму, міжнародними правовими актами з туризму.
  6. категорії «мета» і «результат» у розрізі педагогіки туризму актуалізують необхідність узгодження, чого прагнуть організатори туризму, що вони розглядають як критерій оцінки кінцевого результату [3].

Базуючись на узагальненнях психолого-педагогічної науки, необхідно обґрунтувати зазначені категорії в розділі педагогіки туризму. Важливо, щоби зміст педагогіки туризму не пов’язувався лише із соціалізацією різних вікових груп засобами туризму, а містився у виховання та навчанні конкретної особистості з її індивідуальними особливостями [1].

Список використаних джерел

1. Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрова Г.С. Педагогіка туризму: навчальний посібник для вузів. К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. 328 с.
2. Пазенок В.С. Туризмологія: концепти теорії туризму // Туризмологія: концепції та термінологічно-понятійний апарат: Матеріали VІІ аспірантських читань. К.: КУТЕП, 2006. 185 с.
3. Герасименко В.Г. Развитие теории системного похода применительно к исследованию сферы туризма // Вестник национальной академии туризма. 2013. №2(26). С.11-15.