Познякова Оксана Олегівна
Матеріали Всеукраїнької науково-практичної конференції
"Глокалізаційні аспекти інноваційного розвитку
економіки" (м. Одеса, 26 березня 2020 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2020. 182 с. С.177-181.
Правове забезпечення державної політики в сфері гостинності
Маркетинговий вимір характеризує придатність різних рекреаційних ресурсів і має різну придатність для використання в залежності від типу і цілі сфери гостинності, очікувань споживачів, тобто потенціал сфери гостинності полягає в її здатності залучати споживачів.
Серед проблем, що перешкоджають розвитку індустрії гостинності в Україні, слід зазначити:
- зниження платоспроможності населення;
- моральне та фізичне старіння туристичної інфраструктури;
- зниження культури гостинності;
- збільшення вартості транспортних послуг;
- низький рівень обслуговування;
- слабкий інтерес для інвесторів, в тому числі і низька рентабельність інвестицій у цій галузі;
- відсутність грамотного просування національного продукту гостинності як для внутрішніх, так і для зовнішніх клієнтів.
Пріоритетним завданням державної політики у сфері гостинності є охорона природного середовища та оптимізація екологічного навантаження. Підприємницька діяльність в сфері гостинності пов'язана з використанням природних рекреаційних ресурсів для гостинності у вигляді курортів, земельних ділянок, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків, курортів і багато чого іншого. В Україні природні ресурси є державними, у змішаній ринковій економіці їх використання в індустрії гостинності базується на орендних відносинах [1].
Таблиця 1. Основні нормативно-правові акти з регулювання сфери гостинності в Україні
| Джерело | Зміст |
| Закон України «Про туризм»[3] | Визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в сфері туризму і спрямована на забезпечення прав громадян, закріплених у Конституції України, на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, безпечне і здорове середовище, задоволення духовних потреб та інших прав під час подорожей. Він встановлює принципи раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і реалізацією туризму в Україні |
| Закон України «Про курорти»[4] | Забезпечує правові, організаційні, економічні та соціальні основи розвитку курортів в Україні; Закон спрямований на забезпечення використання природних цілющих ресурсів, природних територій курортів, які є власністю населення України, для лікування та реабілітації людей та їх охорони |
| Закон України «Про музеї та музейну справу» [5] | Регулює суспільні відносини у сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового освіти, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання музейного фонду України |
| Закон України «Про захист прав споживачів»[6] | Закріплює основні принципи державного регулювання безпеки товарів та послуг з метою захисту людей, їхньої власності та навколишнього середовища |
| Концепція розвитку туризму і курортів в Україні [7] | Були визначені два варіанти розвитку індустрії туризму, в тому числі: розвиток туризму і курортів в рамках державно-приватного партнерства, забезпечення раціонального використання, захисту і відтворення туристичних ресурсів, ослаблення туристичної діяльності, балансування державних і приватних інтересів. в туризмі і на курортах збереження та ефективне використання природних зон курортів і природних лікувальних ресурсів, забезпечення доступності і прозорості інформації про туристичні ресурси і туристичних операторів |
| Програма розбудови туристичної інфраструктури [8] | Планується розробка та реалізація проекту інвестиційної програми розвитку туристичної інфраструктури в туристично-рекреаційних районах на територіях національної мережі МТК. Зона економічного залучення МТК визначає територію, розташовану поруч з транспортними магістралями в радіусі 40 км. із усіма соціальними, природними та історико-культурними об'єктами |
Сфера гостинності може породжувати різні негативні екологічні тенденції, такі як забруднення ґрунтових та підземних вод. Внаслідок непрофесійного проектування каналізації для об‘єктів інфраструктури сфери гостинності:
- забруднення повітря та підвищений рівень шуму через надзвичайно велике скупчення транспортних засобів;
- туристичне забруднення територій, що належать до туристично-рекреаційної категорії;
- знищення археологічних та історичних пам‘яток;
- проблеми із землекористуванням, які виникають внаслідок поганого планування, розміщення та проектування курортних закладів та підприємств [2].
Завдяки цьому спеціальному інструменту державного регулювання гостинності та відновлення його природного потенціалу, пропагуються екологічні платежі. В Україні до них належать збори за забруднення навколишнього середовища, прямі платежі, засновані на оцінках кількості і якості забруднювача, а саме: викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних та мобільних джерел забруднення; викиди забруднюючих речовин безпосередньо у водойми; видалення відходів. Крім того, законодавство передбачає плату за спеціальне використання природних ресурсів, що стягується з громадян, підприємств, установ та організацій, яким ці ресурси виділяються для власності, використання або оренди для виробничої та іншої діяльності на основі спеціальних дозволи, зареєстровані в установленому порядку [9]. За словами І. Драгана, податкові методи мають ряд переваг перед адміністративними методами природокористування. Платежі за забруднення навколишнього середовища сприяють сталому розвитку регіону. На їх основі суб‘єкти господарювання приймають рішення про оптимальне розташування підприємства, розподіл ресурсів та масштаб виробництва. Податки за використання природно-ресурсного потенціалу сприяють зближенню індивідуальних і державних витрат, інтерналізації зовнішніх витрат та включенню їх у ціни. При цьому поведінка суб‘єктів господарювання змінюється внаслідок впливу на мотиви їх прийняття конкретних економічних рішень [10].
Через пряму залежність між обсягом і динамікою потоків гостинності та валової доданої вартістю індустрії гостинності та суміжних галузей, важливу роль відіграє заходи щодо забезпечення реалізації потенціалу сектору гостинності відіграють заходи соціально-економічної політики, спрямовані на забезпечення економічного зростання, макроекономічної стабільності, зростання зайнятості та доходів.
Виходячи з вищесказаного, держава повинна стимулювати розвиток різних сегментів туризму, використовуючи як адміністративні методи, такі як скасування ліцензування, так і технічні методи, а саме введення різних вимог до стандартів послуг гостинності.
Список використаних джерел
1. Гостюк В.І. Правові засади та механізм державного регулювання туристичної галузі України // Часопис Київського університету права. 2013. №4. С.168-173.
2. Захарова С.Г. Державне регулювання туристичної галузі в Україні // Теорія та практика державного управління. 2008. Вип.4. С.298-305.
3. Про туризм: Закон України 15.09.1995 р. №324/95-ВР. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.
4. Про курорти: Закон України від 05.10.2000 р. №2026-III. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_kurorty.htm.
5. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. №249/95-ВР. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_muzej.htm.
6. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. №1023-XII. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_zahyst_prav.htm.
7. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року: Розпорядження КМУ від 01.08.2013 р. №638-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-2013-р.
8. Про затвердження Програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках: Постанова КМУ від 12.05.2004 р. №612. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/612-2004-п.
9. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
10. Драган І.В. Удосконалення податкового інструментарію державного регулювання у сфері використання природно-ресурсного потенціалу // Вісник Академії митної служби України. Сер.: Державне управління. 2011. №2. С.72-79.