Романів П.В.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.234-237.

Поняття та значення ревіталізації в туризмі та рекреації

Для наукової дефініції терміна ревіталізація варто розглянути його номінальний переклад з латинської, де «re» - відновлення, а «vita» - життя, тобто буквально повернення до життя. У Кембриджському словнику ревіталізація визначається як процес зростання, розвитку або відновлення успіху [1].

ревіталізація в туризмі

При дослідженні ревіталізації туризму та рекреації у післявоєнний період, ми зіштовхнулися з тим, що поняття ревіталізації в контексті туризму та рекреації є відносно новим для українського науково-практичного дискурсу. Це стосується того, що останнім часом термін ревіталізація набув особливої популярності не лише у медицині, архітектурі, урбаністиці, гідрології чи техніці, а й у повсякденному житті для опису різних форм відродження (духовного, психоемоційного, фізичного, матеріального стану). В працях дослідників Європи та США ревіталізація здебільшого в архітектурі та урбаністиці з’явилася у науковій літературі ще близько 50 років тому [2].

Власне, сама ідея та визначення «ревіталізації» вперше згадується в США у середині ХІХ ст. Канадсько-американський антрополог, який спеціалізується, головно, на вивченні культури американських індіанців, Ентоні Френсіс Кларк Уоллес першим запропонував і ввів у науковий обіг поняття «ревіталізаційний рух». У своїй праці «Ревіталізаційні рухи: деякі теоретичні міркування для їх порівняльного вивчення», датованій 1956 р. Уоллес визначив ревіталізаційний рух як цілеспрямоване, свідоме та організоване зусилля членів суспільства побудувати більш сприятливу культуру шляхом внутрішньої та локальної ревіталізації [8]. Тобто мета «ревіталізаційного руху», на думку Ентоні Уоллеса, полягала у перебудові культурної системи суспільства із формуванням абсолютно нового способу життя та нових соціальних взаємозв’язків.

Поняття «ревіталізація» використовувалося в різних значеннях залежно від дисципліни (архітектура, соціальні науки, економіка тощо). Ця гнучкість та адаптивність була результатом накопичення нового досвіду та розвитку більш свідомого суспільства, яке все більше ставало зацікавлене у спільному прийнятті рішень щодо своєї громади чи середовища, яке постійно збільшується. Згодом ревіталізація визначалася як багатогранна дія, включаючи ревалоризацію, реставрацію, реконструкцію, модернізацію та дії, спрямовані на відродження будівлі, району чи міста, зруйнованих у різних аспектах, а також економічних і соціальних [6]. Крім того, польський науковець Кшиштоф Скальскі визначає чинники, такі як суспільство, місцеві та державні органи влади та інші інституції, які можуть ініціювати та формувати процеси розвитку та ревіталізації певної території [7].

Отже, практично кожне визначення підкреслює особливу важливість соціальної участі, а саме:

  • незамінного інструменту для здійснення процесу, що є вирішальним для його остаточного успіху;
  • відмінного елемента ревіталізації, а не інших форм діяльності, пов’язаної зі збереженням чи відновленням.

Однак, у 2018 р. Алі Кейванфар з колегами виокремив основні причини зосередження уваги на туристичній привабливості в ревіталізації (на прикладі ревіталізації прибережних водойм) [5]:

  • зростання площі покинутого житлового фонду;
  • втрата культурних та історичних цінностей внаслідок руйнування та перебудови старих будівель;
  • економічний спад через ефективний та сучасний маркетинг у нових розвинених областях;
  • нездоровий соціальний спосіб життя та менша взаємодія з навколишнім середовищем.

З іншої точки зору, британський професор креативної культурної економіки Лондонського Університету Мистецтв, Греям Еванс у своїх працях досліджує тотожне до ревіталізації поняття, а саме регенерація [3]. Еванс виокремлює три базові моделі регенерації, складовою яких виступає культура: регенерація через культуру, культурна регенерація, культура та регенерація.

Вагомим урахуванням в процесі ревіталізації є застосування широкого діапазону впливу культури в екологічній, соціальній та економічній сферах [4].

  1. Екологічна сфера зосереджується на питаннях раціональності відновлення об’єктів, повторного використання занедбаних чи зруйнованих просторів, враховуючи просторові, історичні, і символічні орієнтири ревіталізації. Розвиток та активізація простору слугуватиме збільшенню соціалізації, тим самим маючи вплив на покращення навколишнього середовища, відновлення його окремих компонентів і зменшенню ймовірності загрози занедбання і знищення.
  2. Залучення культури до контексту економічного пожвавлення забезпечує присутність інвестиційних процесів, що реалізують внутрішній розвиток і зростання, підвищення рівня місцевого малого бізнесу і збільшення партнерських відносин у секторах державної діяльності та приватного сектора.
  3. У соціальній сфері культура в рамках ревіталізації насамперед є впливовою серед зміни моделі сприйняття і осмислення об’єкту суспільством, зміни їхнього уявлення про власне місце проживання. Переосмислення є визначальним чинником процесу соціалізації і перетворення ревіталізованого об’єкту.

Також варто зазначити, що політика Європейського Союзу та цивілізованих країн світу відіграє провідну роль у підтримці ревіталізації в т.ч. фінансово на території Європи, зокрема України у час війни з росією, особливо після нашої перемоги. Правова база ЄС, яка регулює цей процес, діє вже кілька десятиліть. Діяльність з відродження стала особливо важливою для держав з огляду на існуючі домовленості та ідеали сталого розвитку, включно з тими, що записані в таких документах, як Територіальний порядок денний та Лейпцизька хартія. Тому в ревіталізаційних процесах увага приділяється відродженню вже заселених (міських) територій, які з плином часу втратили свої функції. Підсумовуючи вищесказані визначення ревіталізації, можна сказати, що це форма дії, яка є частиною територіальної політики, впливає на все життя території (країни, її частин, регіонів тощо), дія, яка поєднує в собі повагу до минулого та місцеві традиції з вирішенням локальних проблем жителів.

В контексті поствоєнної ревіталізації туризму, ми розглядаємо ревіталізацію як:

  • відновлення туристичної сфери (ресурси, інфраструктура, індустрія, готельно-ресторанна справа) на деокупованих територіях, в зруйнованих регіонах та містах;
  • адаптацію сфери туризму та рекреації в умовах війни (нові види ресурсів, волонтерський туризм...);
  • трансформацію туристичної сфери на території України у контексті закордонного досвіду (Ізраїль, Хорватія, Грузія...);
  • вдосконалення і видозмінення туристичної сфери внаслідок війни.

Значна частина території України (приблизно третина!) перебуває в зоні активних бойових дій або тимчасовій окупації і будь-яка туристична діяльність там просто неможлива. Більш того, Україна фактично втратила один з основних напрямків літнього туризму, а саме морський відпочинок. Також, як зазначає Мар’яна Олеськів, очільниця Державного агентства з розвитку туризму, значною мірою постраждав перспективний в Україні медичний туризм - репродуктивна медицина, стоматологія, оздоровлення і для того, щоб не втратити цінних фахівців, санаторії перепрофільовуються на реабілітаційні центри для військовослужбовців та постраждалих від війни. Такі сучасні реалії.

Ревіталізація здійснюється там, де ми зіштовхуємося з явищем деградації, тобто кризового стану території, населення внаслідок зовнішніх впливів, зокрема стихійних лих, а особливо війни. Це означає, що ревіталізація не проводиться на територіях, які не можна охарактеризувати як деградовані чи кризові. Варто зазначити, що ревіталізація полягає у вирішенні проблем цієї території, які стосуються усіх сфер у їхньому взаємозв’язку, а не однієї.

Таким чином, ревіталізація є всеосяжним процесом, який вимагає співпраці на багатьох рівнях і сферах з урахуванням потреб та очікуваннь місцевих спільнот та стейкхолдерів.

Список використаних джерел

1. Revitalization / Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/revitalization.
2. Шутка І. Другий шанс. Як і навіщо міста ревіталізовують занедбані об’єкти. URL: https://kufer.media/misto/drugyj-shans-yak-i-navishho-mista-revitalizovuyut-zanedbani-ob-yekty/.
3. Evans G. Measure for Measure: Evaluating the Evidence of Culture’s Contribution to Regeneration // Urban Studies. 2005. Vol.42. No.5/6.
4. Evans G., Shaw P. The Contribution of Culture to Regeneration in the UK. A Review of Evidence. London: London Metropolitan University, London. 2004.
5. Keyvanfar A.A, Shafaghat A., Mohamad S., Abdullahi M., Ahmad H., Mohd Derus N., Khorami M. Sustainable Historic Waterfront Revitalization Decision Support Tool for Attracting Tourists // Sustainability. 2018. Vol.10(2).
6. Pawlowska K., Swaryczewska M. Ochrona dziedzictwa kulturowego // Zarzadzanie i partycypacja spoleczna. Krakow: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2002. 170 p.
7. Skalski K.M. O budowie systemu rewitalizacji dawnych dzielnic miejskich. Krakow: Krakowski Instytut Nieruchomosci, 1996. 208 р.
8. WaIIace A.F.C. Revitalization Movements: Some Theoretical Considerations for Their Comparative Study // American Anthropologist. 1956. Vol.58. pp.264-81.