Щур Юрій Ігорович
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.682-684.

Мемуаристика Української революції 1917-1921 років і формування соборницького потенціалу туристичного Запоріжжя

Тривалий час м. Запоріжжя в контексті подій Української революції асоціювалося здебільшого з анархо-комуністичним рухом Нестора Махна та реалізацією радянського проекту більшовицького зразка. Тим часом, наукові пошуки останніх років переконливо доводять, що Запоріжжя (тоді - Олександрівськ) перебувало у орбіті всеукраїнських процесів державотворення, було поінформоване й підтримувало Українську центральну раду та проголошену нею Українську народну республіку [1].

Станом на 2020 рік вже вималювався орієнтовний список праць мемуарного характеру, які охоплюють як загальноукраїнські, так і виключно регіональні події Української революції. Відповідно, матеріали про Запоріжжя містяться як у першій групі, так і у другій. Спогади безпосередніх учасників та очевидців подій охоплюють всі роки Української революції та перших постреволюційних років. Зараз зупинимося на тих, які висвітлюють саме соборницький потенціал Запоріжжя, перш за все з хронологічними рамками весни 1918 року.

У квітні 1918 року у Запоріжжі зустрілися дві військові формації, які репрезентували дві частини України, штучно розділені між двома імперіями - Галичину та Наддніпрянщину. Під час загального наступу Армії УНР та союзницьких військ до міста одночасно зайшли підрозділи Легіону Українських січових стрільців та 2-й Запорізький полк з Кримської групи Армії УНР полковника П. Болбочана. Тоді на прохання міської управи відбувся спільний парад обох формацій. Враховуючи, що подібних об’єднаних парадів до того часу не було, дозволимо собі назвати його «Першим парадом української Соборності». Про цю знаменну подію залишили спогади січові стрільці, бійці Армії УНР та жителі міста. Саме ці мемуари надають можливість локалізувати найважливіші події доби революцій й, відповідно, використовувати під час підготовки екскурсійних маршрутів, презентуючи Запоріжжя на загал ширше від суто «козацько-шароварницької» традиції. Серед таких місць можна виокремити, наприклад:

1. Місце параду - центр старого міста, біля Народного дому (за часів СРСР - Кінотеатр ім. Леніна). Описується у спогадах січових стрільців М. Заклинського [2], В. Щуровського [3] та А. Кігічака [4]. Незайвим буде наголосити, що парад військ приймали полковник Армії УНР П. Болбочан та командуючий австрійською групою архікнязь В. фон Габсбург, якого за проукраїнську позицію називали «Василем Вишиваним».
2. Місце боїв підрозділу УСС з більшовиками - Південний вокзал (Запоріжжя-1). Напередодні «параду Соборності» січові стрільці разом з невеликим загоном Вільних козаків з с. Біленьке Запорізького району вели бої за опанування території Південного вокзалу та станції. З цього пункту мав пізніше розпочатися наступ стрільців на Запоріжжя. Різні моменти бою зустрічаємо у спогадах П. Франка [5] та М. Заклинського [6].
3. Місце постою Українських січових стрільців - 1 корпус Запорізького національного університету. Згадується, зокрема, у спогадах уродженця та жителя Запоріжжя (район Калантирки) під час революції, який потім емігрував на Захід, Г. Гордієнка [7, с. 136]. Загалом, його спогади містять багато інформації про місця, пов’язані безпосередньо з формуванням підрозділів української республіканської армії, побуту жителів міста та військових, особливостей культури й суспільно-політичного життя.

Пам’ятних місць Української революції на сьогоднішній день встановлено вже кілька десятків. Найбільше інформації про це дають мемуарні джерела, а також документи різних установ та органів влади, які розміщувалися у Запоріжжі під час революції. Опрацювання та синтез матеріалів дозволили підготувати (й поступово розширювати) авторський екскурсійний пішохідний маршрут, який вже пройшов певну апробацію [8].

В сучасних умовах розвитку туристичної галузі, зокрема реалій та потенційних можливостей внутрішнього туризму, актуалізується проблема різнобарв’я / різноманіття / різноголосся презентації Запоріжжя. Важливо, щоб бажання показати місто як невід’ємну частину українського простору не перетворювалося на «шароварщину» та «шарлатанщину». Інкорпорація південних територій до України полягає не лише у окресленні географічних кордонів, але й у ментальному сприйнятті трансформацій подій у просторовому розвитку.

Залучення мемуарних джерел учасників та очевидців революційних подій дозволяє також визначити особливість їх перебігу й критично підійти до оцінок деяких дослідників, виголошених відносно розвитку міста та краю. Відомий американський дослідник Т. Снайдер, у книзі присвяченій біографії австрійського архікнязя В. фон Габсбурга, описуючи його перебування у Запорізькому краї стверджував, що «Вільгельм був на Січі, щоб із селян, які розмовляють українською, зробити українських селян» [9, с.98].

Однак саме В. фон Габсбург стверджував, що ідеї самостійності та державної незалежності для Півдня України - явище місцевого характеру, а не привнесене ззовні. У своїх спогадах він писав: «Теріторія давного Запорожжя має несподівано свідоме українське населення. Я говорив з селянами, особливо в околицях Царицинського Кута, і переконався, що традиція українського козацтва там дуже жива. В усім пробивається у них та старина. Багато [хто] оповідає, що його дід чи прадід був на «Січі». Кожний гордиться цим, що він з вольного козацького роду» [10, с. 22]. У листі до митрополита А. Шептицького архікнязь із захопленням писав про своє перебування у Запорізькому краї: «Я знову із хоробрими легіонерами на «Запоріжжі», тут так чудово! Тут люди дійсно впевнені в собі, справжні українці, і вони все ще досить ретельно дотримуються всіх запорізьких традицій, я щасливий тут знаходиться…» [11, с.36-37].

Список використаних джерел

1. Щур Ю.І. Українська революція на території Запорізької області (1917-1921 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2018. Вип.51. С.64-77.
2. Заклинський М. Стріча УССів із Запорізькою дивізією // Новий час. 1935. 30 січня.
3. Щуровський В. Спомини з пробування У.С.С. на Наддніпровю в 1918 р. // Літературно-науковий вістник. 1925. Т.LXXXVI. Кн.ІІІ. С.218-228.
4. Кігічак А. Зустріч УСС-ів під проводом Василя Вишиваного з Запорожцями під проводом Болбочана // Вісті комбатанта. 1972. №5-6. С.33-35.
5. Франко П. Бій в Олександрівську. Бої 3-ої сотні У.С.С. // Літопис Червоної Калини. 1939. №7. С.17-18.
6. Заклинський М. Наступ УСС-ів на Олександрівськ 1918 р. // Календар «Червоної Калини» на 1932 рік. Львів, 1931. С.46-51.
7. Гордієнко Г. Під щитом Марса // Спогади. Філадельфія, 1976. Т.1. 369 с.
8. Запоріжцям провели екскурсію місцями «Української весни» сторічної давнини. URL: https://zp.depo.ua/ukr/zp/zaporizhcyam-proveli-ekskursiyu-miscyami-ukrayinskoyi-vesni-storichnoyi-davnini-20170327544117.
9. Снайдер Т. Червоний князь. Таємні життя габсбургського ерцгерцога. К.: Грані-Т, 2011. 296 с.
10. Мемуари Вільгельма Габсбурга полковника УСС. Весна 1918 року: у боротьбі за Запоріжжя // Спогади українських бійців / упоряд. Ю. Щур. К.: УВС ім. Ю. Липи, 2017. С.19-23.
11. Терещенко Ю., Осташко Т. Український патріот із династії Габсбургів: науково-документальне видання. К.: Темпора, 2011. 408 с.