Сергєєнкова О.П.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Педагогічні та рекреаційні технології
в сучасній індустрії дозвілля» (м. Київ,
4-6 червня 2004 р.). К.: КНУКіМ, 2004.

Професійна готовність фахівців культури до ситуаційно-дозвіллєвого спілкування з молоддю

В статті запропоновано нову ідею щодо підготовки майбутніх фахівців до організації та проведення дозвілля молоді. Сутність ідеї - у формуванні професійної готовності фахівців до ситуаційно-дозвіллєвого спілкування з молоддю. Проілюстровано ознаки особистісної готовності та модель професійної підготовки студентів університету культури до ситуативного спілкування з молоддю під час дозвілля.

В психолого-педагогічній науці все більшою мірою стверджується метод ситуаційного навчання. Застосування цього методу передбачає організацію усвідомлення студентами зв’язків між змістом професійних знань і конкретними реальними умовами їх впровадження. Для встановлення зв’язків необхідним є опис змісту ситуацій впровадження професійно-значимих знань.

Встановлений зв’язок актуалізує роль професійного навчання, його суб’єкту дає змогу визначати та стверджувати ціннісний сенс володіння індивідуальним стилем діяльності.

У сфері навчання професійної культури спілкування ситуаційний метод використовується з метою оволодіння студентами особливостями спілкування, якими супроводжується організація дозвілля молоді. Зміст дозвілля, як правило, вимагає попереднього опису змісту ситуацій, форм проведення, які будуть реалізовуватися в обмеженому часі і просторі.

Ефективність ситуаційного спілкування, яке ми назвали ситуаційно-дозвіллєвим, забезпечується професійною готовністю, домінуючою ознакою якого є спрямована мобільність фахівця, яка демонструє організаційну культуру спілкування - знання, уміння, навички, звички, здатність до користування психологічними впливами.

Таким чином психологічна готовність фахівця сфери культури до ситуаційно-дозвіллєвого спілкування з молоддю це:

- легкість адаптації до спілкування в швидкозмінних ситуаціях;
- уміння зберігати впевненість у спілкуванні з незнайомими людьми;
- доброзичливість до суджень, які розходяться з власними;
- «природність» рольової поведінки;
- повнота довіри та наявність індексу самоповаги, бажання вироблення власної харизми;
- зовнішня виразність, уміння користуватися привабливими якостями особистості;
- демонстрування атракції, інакше, гострої потреби у спілкуванні;
- розвинена психологічна андрогенія - це якості пластичності, чутливості, самоволодіння тілом, тощо.

Рис. 1. Модель професійної підготовки студентів університету культури до ситуаційного спілкування з молоддю

Флотування професійної готовності фахівців до ситуаційно-дозвіллєвого спілкування передбачає творче поєднання різноманітних театралізованих форм і методів роботи. Серед них: психогімнастика, спілкування (індивідуальні і групові ситуації), психофізичний тренінг, тренінг -«Я» в неочікуваних ситуаціях, метод-тренінг невербальних форм спілкування (пантоміміка), розв’язування задач спілкування в конкретних ситуаціях типу: «За столом», «На сцені (репетиція)», «Вироблення ідей», «Прийняття рішень», «Мотивація дозвілля» тощо.