Шелеметьєва Т.В.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Туристичний та готельно-ресторанний бізнес:
світовий досвід та перспективи розвитку
для України» (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.141-143.

Системний підхід як основний компонент методології управління розвитком туризму

Туризм є однією з провідних галузей світової економіки. У сучасному суспільстві він займає особливе місце. Це, мабуть, сама багатостороння і динамічна характеристика сучасної цивілізації, що виражається в добровільній тимчасовій зміну ритму життя, місця проживання і часто - соціокультурного оточення в цілому. В даний час туристична сфера не може розвиватися стихійно, і як будь-яка інша, вимагає грамотного управління.

Менеджмент як наука розвивається досить давно. За цей час в ньому виникло кілька напрямів, але вони не суперечать, а доповнюють один одного, розкривають різні аспекти управлінської діяльності. Тому виробити оптимальний підхід до управління туристичною діяльністю можна лише шляхом раціонального об’єднання досягнень різних шкіл менеджменту [1].

Стосовно підходу до управління - це основний компонент методології, визначальний вибір і використання інших її компонентів. Різновиди підходів в управлінні:

  • системний підхід;
  • програмно-цільовий підхід;
  • проектний підхід;
  • маркетинговий підхід, орієнтований на споживача;
  • кібернетичний;
  • інформаційний;
  • гуманістичний підхід;
  • інтеграційний;
  • мережевий підхід.

Системний підхід до управління сформувався у середині XX сторіччя з посиленням взаємозв’язку всіх сторін діяльності організації (виробничої, фінансової, маркетингової, соціальної, екологічної та ін.), а також з розширенням, ускладненням і інтенсифікацією як внутрішніх, так і зовнішніх відносин.

Честер Барнард Представником системного підходу був американський дослідник Честер Барнард (1886-1961 рр.), який вперше розглянув підприємство як соціальну систему та протягом двох десятиліть займав пост президента «Нью-Йорк Белл телефон компані». Свої ідеї він виклав у книгах «Функції адміністратора» (1938 р.), «Організація і управління» (1948 р.) та ін. Розвиваючи концепцію системного підходу Барнард, як і інші представники системного підходу до управління, вніс значний внесок у розвиток більш ранніх концепцій менеджменту. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління [2].

Очевидним є факт системності туристичної діяльності. Кожен працівник, особистість, є також складником певної системи. Кожна організація як система складається з взаємодіючих і взаємозалежних підсистем. Оптимальна кількість підсистем у туристичній організації залежить від стадії її розвитку. Так, з розвитком, як правило, кількість підсистем збільшується, Отже, в контексті системного підходу до туристичної діяльності, слід зазначити, що координація взаємодії підсистем значно оптимізує роботу організації та є певним результатом планування. На відміну від властивостей кожної підсистеми, організація в цілому має власні глобальні, стратегічні завдання, саме така цілісна система має взаємодіяти із зовнішнім середовищем [1].

З точки зору управління туристичний комплекс являє собою систему, що складається з технічних, економічних і соціальних, організаційно пов’язаних між собою елементів, і підрозділяється на дві великі підсистеми - керовану (об’єкт управління) і керуючу (суб’єкт управління), які пов’язані інформаційними каналами. Керована підсистема - це внутрішня структура туристичної індустрії, в свою чергу це єдність технічних, технологічних, організаційних, економічних елементів і зв’язків між ними. При цьому кожен об’єкт керований, але лише в єдності і у взаємозв’язку всіх складових цього об’єкта. Керуюча підсистема в туристичному комплексі є вже сукупність факторів, що впливають на об’єкт управління, і складається з органів управління і забезпечуючих їх засобів оргтехніки [3].

З позицій системного підходу управління в туристичної галузі розглядається як система діяльності, основними елементами якої є різні види діяльності, розподілені між суб’єктами, які беруть участь в управлінні галуззю: здійснюють зовнішнє управління (держава), управління комерційними підприємствами та їх спілками (професійне управління і самоменеджмент). Системний підхід дозволив довести, що тільки організація (координація) діяльності керуючих суб’єктів забезпечує реалізацію соціальної спрямованості функціонування туристичної галузі.

Системний підхід застосовується як спосіб упорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі вирішення, обираються варіанти, встановлюються взаємозв’язки й залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їх вирішення.

Специфіка управління в туристичної галузі знаходить своє вираження в співвідношенні функцій управління, які виконує органи влади і туристичні організації, і самоврядування на рівні споживачів туристичних послуг, внаслідок чого на практиці мають місце різні системи управління в туризмі. Кожна система управління характеризується певною системою комунікацій діючих в галузі суб’єктів управління. Суб’єкти управління знаходяться в стані постійної взаємодії з фірмами, які беруть участь у виробництві туристичних послуг та споживачами. Така взаємодія має бути організованою, що є умовою функціонування та розвитку туристичної галузі.

Список використаних джерел

1. Кіптенко В. Менеджмент туризму: підручник. К.: Знання, 2010. 502 с.
2. Грибов В.Д. Основи управлінської діяльності. URL: https://stud.com.ua/42581/menedzhment/osnovi_upravlinskoyi_diyalnosti.
3. Баламирзоев Н.Л. Основные методы и функции управления, способствующие развитию регионального туристского комплекса // Молодой ученый. 2012. №4. Ч.1. С.97-99.