Шевчик Б.М.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 27-29 жовтня 2021 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2021. 202 с. С.112-114.

Імпліцитна вразливість економіки туризму

У структурі сучасного світу людина займає місце на шкалі координат прогресуючого божевілля. Згенеровані нею виклики становлять найбільшу загрозу для біосфери, а отже - і для самої людини. Усі люди, і кожен зокрема, прагнуть невизначено довгої тривалості щастя, передусім у вигляді чуттєвої насолоди від споживання, привласнення, споглядання, прослуховування, пізнання тощо. Можливість цієї насолоди у вигляді пропозиції послуг пропонує індустрія вражень, у якій вагоме місце, поруч із, скажімо, шоу-бізнесом, займає сфера туризму.

Туризм - це галузь індустрії вражень та економіки послуг, де споживною вартістю пропонованого блага виступає виняткова властивість фізичного простору забезпечувати психоемоційно-естетичний, гедоністично-понадужитковий чи когнітивно-ексклюзивний комфорт в умовах поведінкового патерна дозвілля потенційного споживача. Тобто, туризм - це монетизація примордіально-квазіантропогенного ландшафту.

Кумулятивним фактором розвитку туризму у сучасному світі є глобалізація. Ущільнений світ прозорої комунікації, з одного боку, уніфікує утилітарне буття у нудьгуючій одноманітності, а з іншого - виявляє попит на виняткове, особливе, інше-як-цінне, як ідеалізоване прагнення, як пропозицію мрії, як реальність архетипного спомину про колись втрачений рай - це онтологічне першоджерело апріорної прибутковості туризму як економічного явища.

Але образ цього раю має тіньову точку своєї вразливості, яка синерго-деструктивно розгортається на спадній траєкторії циклу економічної динаміки - у період економічної кризи. У цьому випадку туризм завжди страждає першим, бо коли бюджетне обмеження споживчого вибору зводиться до альтернативи між книгою чи харчовим продуктом, то Мальдіви, Єгипет чи Анталія залишаються спогадом про втрачений рай, а спогади доходів не матеріалізують.

Чи може все-таки матеріалізують? Які шанси може мати галузь туризму в обскураційній фазі економічної динаміки циклу? Невже вона приречена? Адже у протистоянні між шлунком і враженням безпосередньо за біологічне виживання відповідає перший, а туристичної індустрії шлунка ще ніхто не видумав - у реальності ж естетика шлунка слугує суміжно-доповнюючим благом до цінності враження. У напрямку розв’язання цієї проблеми відсутнє не лише Шумпетерове інсайдерство нових комбінацій, а й не усвідомлюється ідея таких можливостей як конкурентна перевага навіть не на ринку послуг, а на рину продуктів.

Чи може слугувати економічним активом архетип волі до безсмертя, що проявляється як потреба мандрівки, неусвідомлюваний потяг до реалізації Шляху Великого Повернення у Лоно Первозданного Початку, екстравертований у пошук місця свого ощасливлення понад вимушено-сіру одноманітність місця свого проживання. Чи замінить три-де-технологія шум океану чи гомін водопаду? Чи відтворить монітор велич засніжених шпилів, що захоплюють дух незайманістю подоланих висот?

Якщо економічна криза унеможливлює монетизацію атрактивної функції фізичного простору, то чи буде можливою монетизація атрактивного поля свідомості, безмежжя уяви, що прагне краси образів нових світів? Чи стане туризм в умовах цифрових технологій тим гірчичним зерном, здатним прорости на камінні, пустити пагінець на шлаках плоті ентропії економічних систем? У скрижалі історії золотом буде вписано ім’я того теоретика економіки туризму, який запропонує парадигмальний проект трансформації імпліцитної вразливості туризму у ресурс його розвитку. Хто віднайде камінь наріжний?