Шибер О.О.
Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. С.191-195.

Рекреаційно-дозвіллєві практики в контексті розвитку українського фестивального руху

Сучасний етап цивілізаційного розвитку обумовлений глобалізаційними процесами, які нівелюють самобутню культуру народів, універсалізують і стандартизують їх культурні традиції. Цим викликам глобалізації протистоять тенденції консервації, глокалізації, що супроводжуються зростанням ролі і значення етнічної та національної ідентичності. Що ж до асиміляції культур, то їй протистоїть прагнення до збереження культурної спадщини та культурних традиції. В цьому аспекті окремі індивіди (як туристи і рекреанти) надають перевагу відвідуванню самобутніх в історичному, культурному, природному аспекті регіонів, оскільки ефективна розробка алгоритму реалізації рекреаційно-дозвіллєвих практик дозволяє, як відновити фізичні та психічні сили, так і досягти синергійно-рекреаційного ефекту. Подібна тенденція пов’язана і з експоненційним зростанням техногенних навантажень на нервову систему людини й бажанням туристів та рекреантів отримати якомога більше унікальних і незабутніх вражень, що сприяють розвитку креативного мислення і накопиченню творчого потенціалу особистості.

Саме таким критеріям відповідає подієвий туризм, в основі якого презентація або реконструкція автентичних місцевих, регіональних, національних свят, традицій, ритуалів, звичаїв тощо. Розвиток цього виду туризму привертає увагу на практичному рівні й актуалізує на теоретичному проблему культурної спадщини, важливою складовою якої є нематеріальна культурна спадщина. Суть останньої полягає в ідеї ефективної передачі непредметних, а відтак, вразливих і схильних до швидкого зникнення носіїв форм традиційної культури, які означаються за допомогою поняття living human treasures («живі скарби людства»). Крім того, поряд з терміном «нематеріальна» спадщина (non-material) в зарубіжній теорії і практиці використовується термін «невловиме» (intangible), який підкреслює, що мова йде про об’єкти, які не уречевлені у предметній формі. До Списку подібних вітчизняних об’єктів, які потребують збереження, Комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО 28 листопада 2016 року включив «Козацькі пісні Дніпропетровщини» [3].

Подієвий туризм на українських теренах представлений фестивальним рухом, який із здобуттям незалежності і завдяки розширенню міжнародних контактів та осмисленню й адаптації зарубіжного досвіду, починає інтенсивно розвиватися.

Термін «фестиваль», «festival» походить з латинської мови (лат. festus, -a, -um - свято, святковий, святковий бенкет), а в кінці XIV ст. вже закріплюється у старофранцузькій мові як «festival». Спочатку термін підкреслював приналежність до релігійного свята і лише в кінці XVI ст. вживається як іменник, продовжуючи, при цьому, позначати релігійне торжество [5].

Обов’язковими елементами сучасного розуміння фестивалю, переважно як світського дійства, є святковість та урочистість. Варто зауважити, що концептуалізацію поняття свято здійснив М. Бахтін й розглянув останнє як форму культури, що характеризується певною сукупністю специфічних особливостей і виконує чисельні функції [2].

А тому фестиваль як феномен свята і громадського дійства є способом культурної комунікації з яскраво вираженою установкою на міжособистісне спілкування і різноманітні види соціальної взаємодії. Будучи однією із форм організації внутрікультурного і міжкультурного творчого обміну, він задовольняє потреби у зміні видів діяльності, самовираженні і розвагах, сприяє емоційному піднесенню, а також залучає до соціально значущих цілей та ідей (збереження природних ресурсів, захист природного середовища від забруднення, пропагування здорового способу життя, відмова від шкідливих звичок, здорове харчування тощо) і представляє різновид масових/ колективних рекреаційно-дозвіллєвих практик з інтенцією до їх індивідуалізації.

М. Швед, стверджує, що в Україні є два основні принципи організації фестивального руху: демократичний і концептуальний. Концептуальний принцип полягає в організації та проведенні акції згідно з певною концепцією, якої дотримуються та яку намагаються втілити організатори [4].

Приладом концептуального принципу організації фестивалю є Міжнародний фестиваль козацької пісні, який проводиться у Кривому Розі, починаючи з 2017 року. Згідно з Положенням про фестиваль - це відкритий захід, мета проведення якого полягає у приверненні уваги до розвитку українсько-європейських відносин у сфері культури. А завдання - охорона, збереження, відродження та популяризація історично-культурного пласту козацького пісенного мистецтва Дніпропетровщини, обмін творчими набутками між колективами і виконавцями з різних регіонів України та країн Європи, залучення широкої громадськості, меценатів, спонсорів до підтримки української пісенної творчості, об’єднання всіх учасників фестивалю навколо козацького пісенного мистецтва в ім’я миру та любові до України [3].

На фестивалі, який об’єднує нащадків запорізьких козаків часів Гетьманщини - витривалих і сильних духом, міцних і спритних, талановитих та співучих, відбувається демонстрація автентичних козацьких рекреаційно-дозвіллєвих практик серед яких козацькі турніри, розваги й забави. Під час свята професійні й аматорські творчі колективи виконують автентичні українські козацькі пісні, а майстри декоративно-ужиткового мистецтва проводять виставки, майстер-класи Петриківського розпису і гончарства, демонструючи віртуозне володіння різноманітними техніками свого ремесла. У козацьких куренях готують страви козацької кухні, якими пригощають гостей фестивалю.

На Дніпропетровщині проводиться ще й обласний фестиваль «Козацькі пісні Дніпропетровщини», участь у якому беруть крім дорослих ще й дитячі та юнацькі фольклорні колективи, які співають козацькі пісні, демонструючи передачу культурних традицій нематеріальної спадщини від покоління до покоління.

В Україні за доби незалежності розширилася палітра фестивального руху: окрім фестивалів класичної музики виникли фестивалі-конкурси естрадного мистецтва, серед яких найвідомішими стали «Червона рута», «Таврійські ігри», «Перлини сезону».

Фестиваль «Київ Музик Фест», організований за концептуальним принципом, відбувся 1990-го року і вперше репрезентував українську музику як самостійне явище, вільне від панівних у ті часи ідеологічних настанов, а також залучив композиторів української діаспори. Його концепція під девізом «Музика і Світ - Світ і Музика» стала презентацією української музики у світовому культурному просторі. В межах фестивалю започатковуються творчі зустрічі, майстер-класи, круглі столи, лекції та семінари, що стали обов’язковими атрибутами фестивального життя [2].

Сьогодні в Україні серед найвідоміших фестивалів з великим рекреаційним та креативним потенціалами є «Atlas Weekend» у Києві, «Захід Фест» у Львові, Гуморина (Юморина) в Одесі, Джазовий фестиваль в Коктебелі, Таврійські ігри у Новій Каховці, Національний Сорочинський Ярмарок, Чорноморські ігри, Міжнародний Гуцульський фестиваль, «Київ Мюзик Фест» тощо.

Один з прикладів реалізації рекреаційно-дозвіллєвих практик представляє найбільший польовий open air фестиваль України «Захід Фест», який відбувається неподалік м. Львова у локації «Чарівна долина» на лоні природи. Організатори забезпечують єдність святкової фестивальної атмосфери та мальовничої природи, що дозволяє відвідувачам відновити фізичні й душевні сили, отримавши максимум задоволення від відпочинку.

У 2014 р. на території київської ВДНГ відбувся наймасштабніший музичний event-фестиваль країни «Atlas Weekend», інфраструктура якого включала чотири основні сцени, декілька нічних та наметове містечко. Під час фестивалю пройшла й музична конференція, де організатори, підводячи підсумки, підкреслили популярність цього дійства, оскільки його відвідало понад 550 тисяч глядачів.

Становлення Digital Age, де головним мотивуючим фактором діяльності стає не стільки матеріальний зиск, як розвиток критичного і креативного мислення, що сприяє індивідуальній творчій самореалізації особистості, обумовлює необхідність під час проведення фестивалів різних форматів та видів використання всього спектру віртуальних і цифрових технологій. Цими останніми на вітчизняних теренах ефективно послуговуються, в тому числі і під час лекції з біо- та медіа-мистецтва, організатори міжнародного альтернативного музичного фестивалю електронної музики та медіа-арту з досить провокаційною назвою «Гамселить» (м. Тернопіль) та фестивалю актуальної анімації й медіа-мистецтва «Linoleum».

Учасники фестивалю «Гамселить» - музиканти з різних регіонів України та із-за кордону, а події цього дійства щороку проходять на нових локаціях серед яких «занедбані» індустріально-промислові та інші подібні об’єкти. Відносна ізоляції фестивальних топосів, постійна зміна їх локації перетворюють фестиваль на унікальну рекреаційну мандрівку як різновид рекреаційно-дозвіллєвих практик.

Список використаних джерел

1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1990. 545 с.
2. Зубенко Д.В. Розвиток фестивального руху в сучасній Україні // Вісник НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право. 2011. №4(12). С.110-114.
3. Положення про І Міжнародний фестиваль козацької пісні. URL: https://kr.gov.ua/ua/osxfile/pg/170817199520087_n_1o/32972983.doc.
4. Швед М. Тенденції розвитку міжнародних фестивалів сучасної музики в Україні на новому етапі (1990-2005 рр.): автореф. дис... канд. мист.: 17.00.01. Львів, 2006. 20 с.
5. Festival. URL: https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/festival.