Січко С.М.
Ефективна економіка. 2010. №2.
Вплив зовнішнього середовища на стан використання рекреаційних територій регіону
Анотація. В статті представлено рекреаційно-економічний аналіз та проведено оцінку впливу зовнішнього середовища на оптимальне функціонування і розвиток рекреаційних територій степового Причорномор’я. Розглянуті сильні і слабкі сторони, можливості і загрози, які стоять на шляху сталого розвитку рекреаційних територій.
Ключові слова: рекреаційні території, степове Причорномор’я, SWOT-аналіз.
Вступ. Рішення теоретичних та методологічних питань формування ефективної системи управління рекреаційними територіями, як умови розвитку життєзабезпечення людини, економічного зростання суспільства, на перший план висуває необхідність дослідження регіональних особливостей їх використання, що дозволить підійти до розв’язань цієї проблеми з урахуванням економічного, екологічного, територіального, геополітичного феномену. Власне, формуючи стратегію сталого розвитку туризму у контексті отримання від цього сектора довгострокових результатів викликає необхідність системних і комплексних досліджень і, в першу чергу, необхідність проведення рекреаційно-економічного аналізу та оцінку впливу зовнішнього середовища на оптимальне функціонування і розвиток рекреаційних територій, як однієї з основних передумов для прийняття соціальних програм найбільш ефективного його розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За даними доповіді Всесвітнього Економічного Форуму в 2009 році по рівню конкурентоспроможності в сфері подорожей та туризму Україна займає 77 місце, яке залишилось не змінним порівняно з 2008 роком [9].
Враховуючи щорічне збільшення обсягу туристичних послуг, з метою створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку туристичного продукту 29 квітня 2002 року Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки [1], основним завданням якої є:
- забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її частки у макроекономічних показниках;
- підвищення рівня життя громадян, створення нових додаткових робочих місць;
- збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі у державному бюджеті;
- підвищення іміджу держави на міжнародному рівні.
На регіональному рівні в основу розвитку туристичної індустрії покладено Програми розвитку туризму для Миколаївської та Одеської області, затверджені рішенням відповідних обласних рад та «Стратегією розвитку туристично-рекреаційного комплексу в Херсонській області на 2007-2017 роки».
Розвиток сфери туризму на сьогодні визнано державою одним із пріоритетних напрямів діяльності. Проблеми розвитку туризму в Україні розглядаються в багатьох роботах дослідників - О.О. Бейдика, Т.А. Дьорова, В.К. Федорченко, Н.В. Фоменко та інших.
Постановка задачі. Законодавчо розроблені Програми та Стратегії розвитку туризму не дають відповіді на проблему організації рекреаційних територій, оскільки туризм розглядається без врахування теоретико-методологічного задоволення цієї потреби, тобто фрагментарно. У межах цих документів не простежується питання рекреаційної діяльності, пов’язані з формуванням рекреаційних територій. Тому метою дослідження є проведення рекреаційно-економічного аналізу та оцінки впливу зовнішнього середовища на оптимальне функціонування і розвиток рекреаційних територій на прикладі використання рекреаційних територій степового Причорномор’я.
Основні результати дослідження. Рекреаційно-туристична діяльність у степовому Причорномор’ї, де курортне господарство за ємністю лікувальних та лікувально-оздоровчих закладів рекреаційного контексту, після Криму, має один з найвищих рівнів в країні. Нині тут існує чотири курортно-оздоровчі зони - Одеська, Миколаївська, Херсонська та Дністровсько-Дунайська, де розміщується 970 закладів оздоровлення та відпочинку, що складає понад 32% до загальнодержавної кількості. В їх складі є 188 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 186 будинків і пансіонатів відпочинку.
Тільки в Одеській області функціонують такі курорти, як Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз, Куяльник, Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Холодна Балка, Хаджибейський, Чорноморка та Сергіївка. В області є 44 готелі, один мотель, два кемпінги. В рекреаційно-туристичних центрах області налічується 704 об’єкти розміщення туристів і відпочиваючих, в тому числі - 43 санаторно-курортних установ, 46 дитячих оздоровчих центрів, 578 пансіонатів, будинків та баз відпочинку, в яких одночасно можна розміщати більше 100 тис. осіб.
У Херсонській області, яка має приблизно 15,5% всіх українських морських пляжів, розміщено 346 закладів відпочинку та оздоровлення, хоча приймає тільки біля 5% туристів, що відпочивають на морському узбережжі. Це свідчить про нереалізований потенціал туристської індустрії Херсонщини, оскільки на морському узбережжі кількість туристів може бути щонайменше втричі більше ніж нині. Але навіть при цьому, організація внутрішнього і в’їзного туризму обмежується недостатньою місткістю та якістю готельного фонду, відсутністю сервісу на міжнародному рівні. Наприклад, місткість готельного господарства Одеської області не перевищує 7,5 тис. місць, при цьому в готелях туристичного класу лише біля 4,0 тис. місць. Хоча, дещо збільшується ємність туристичних закладів завдяки туристичним базам (7,9 тис. місць) і кемпінгам (2,3 тис.місць) [6, с.35; 7].
Вузькі місця туристичного господарства призводять до суттєвих фінансових витрат внаслідок домінування короткотермінового в’їзного туризму, часто не більше одного дня, в результаті чого ресурсний потенціал не використовується в достатній мірі (30-40%). Низька ефективність експлуатації природних ресурсів полягає і в не адаптованості більшості закладів до цілорічного функціонування, тому 60% відпочиваючих припадає на червень-серпень, хоча за експертними оцінками фахівців, та враховуючи світовий досвід, для нагромадження коштів, достатніх для відновлення матеріально-технічної бази, середньорічна завантаженість повинна бути не нижче 70% всього періоду їх експлуатації [7].
На жаль, завантаженість вітчизняних санаторно-курортних закладів становить 35-40%, в результаті чого не забезпечується комплексне відновлення основних фондів на рівні сучасних вимог та світових стандартів. З іншого боку, сезонність рекреаційно-туристичної діяльності, яка визначається рамками теплого періоду року (червень-серпень) обмежує можливості існуючим оздоровчим закладам активно розвиватися, зміцнювати фінансові показники, які б були спрямовані на поліпшення умов відпочиваючих, будівництво нових закладів, рекреаційно-туристичної інфраструктури тощо.
У контексті інтересів усього соціуму, з метою розосередження місць туризму і відпочинку, приближення їх до джерел оздоровлення, натхнення, необхідністю легітимізувати рекреаційні зони у національних природних парках, регіональних ландшафтних парках та інших категоріях територій природно-заповідного фонду. Тобто необхідно сформувати зони стаціонарної і регульованої рекреації у національних природних парках «Бузький гард», «Біломор’я Святослава», «Азово-Сиваський», регіональних ландшафтних парках «Тилігульський», «Ізмаїльські острови», «Приінгульський» тощо.
Соціальне освоєння пам’ятки грецьких поселень «Ольвія» може стати рекреаційно-туристським центром для туристів і відпочиваючих, а Чорноморське узбережжя Миколаївщини порізане лиманами від легендарної Ольвії до межі з Одеською областю (Очаків, Рибаківка, Коблеве) з благодатними природними умовами є місцем для відпочинку та оздоровлення. Рекреаційна цінність представляють острови Березань із залишками найдавнішого в північному Причорномор’ї давньогрецького поселення, Зміїний, коси регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», басейн Дніпра, Каховське водосховище, мінеральні джерела, лісові масиви тощо.
Але формування рекреаційних зон залишається проблемою подолання психологічних бар’єрів, нав’язаних, переважно, державними органами влади та органами місцевого самоврядування, захищаючи відомчі інтереси.
Свідченням цьому є те, що з часу створення заповідних територій та об’єктів степового Причорномор’я до цих пір не встановлені межі цих територій, не розроблені проекти організації їх територій, які б передбачали виділення рекреаційних зон. Це стало причиною того, що заповідні території використовуються стихійно, екосистеми терплять надмірні антропогенні навантаження, в результаті чого ціла низька заповідних територій втратила своє функціональне призначення. Причиною незадовільного використання рекреаційних ресурсів є те, що місцеві органи влади не приділяють належної уваги цій галузі. Так, розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя Миколаївської області [4], Херсонської і Одеської областей не втілюються в реальне життя. Не втілюються в життя в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2002-2010 роки [3] через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму:
- удосконалення системи управління галуззю;
- зміцнення матеріальної бази туризму;
- розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;
- підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг;
- поліпшення транспортного обслуговування;
- підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини;
- поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;
- провадження ефективної інноваційної діяльності;
- поліпшення кадрового забезпечення.
Не впроваджено на системній основі і інші нормативні документи, як наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року №612 «Про затвердження Програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транскордонних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках» [2], і багато інших.
У цьому зв’язку, розвиток суспільних відносин в галузі рекреаційної діяльності свідчить про те, що з метою докорінної зміни ситуації на ліпше при формуванні рекреаційної політики степового Причорномор’я, у першу чергу, необхідно провести рекреаційно-економічний аналіз та оцінку впливу зовнішнього середовища для оптимального функціонування і розвитку рекреаційних територій.
У найбільш концентрованому вигляді зовнішнє середовище можна представити у вигляді функціонування макрооточення, безпосереднє оточення та внутрішнє середовище.
Макрооточення передбачає вивчення впливу таких компонент, як міжнародна, демографічна, соціально-економічна, компонента природного середовища, технологічна, політико-правова, соціально-культурна, інфраструктурна і ін.
Безпосереднє оточення аналізується щонайменше за такими компонентами: конкуренти в галузі (суперництво існуючих організацій), потенційні конкуренти (загроза входження в ринок нових господарських структур), постачальники, споживачі, процеси концентрації, нові канали дистрибуції [8, с.18].
До внутрішнього середовища відносяться такі компоненти [5, с.69-84]: кадри організації, організація управління, виробництво, фінанси, маркетинг, інновації. Важливе значення мають і такі компоненти як досвід подорожей, стиль життя, дозвілля [8, с.22-23]. Наочно основні компоненти та чинники, що впливають на стан використання рекреаційних ресурсів і окремі зв’язки між ними представлено у вигляді рис.1.
Рис. 1. Структура впливу зовнішнього середовища на прийняття управлінських рішень
У сфері рекреаційно-туристської діяльності постійно протікають зміни: одна частина цих змін відкриває можливості, інша, навпаки, створює нові труднощі і ін. Тому досліджуючи питання організації використання рекреаційних ресурсів степового Причорномор’я, здійснено SWOT-аналіз сильних і слабих сторін розвитку рекреаційної діяльності, можливості та загрози її розвитку (табл. 1).
Таблиця 1. SWOT- аналіз розвитку рекреаційної діяльності
| Сильні сторони | Слабкі сторони |
| - Унікальне географічне положення на півдні України, в центрі Українського Причорномор’я; - Наявність Чорного і Азовського морів, рік Дніпро, Дунай, Південний Буг, степові ландшафти; - Сприятливий для життя та господарювання клімат, тривалість літа 5-5,5 місяців (в середньому на рік припадає приблизно 2000-2700 годин сонячного світла). Тривалість купального сезону становить 3-3,5 місяці; - Наявність лікувальних властивостей грязі та ропи озер; - Наявність місць історичних подій та місць пов’язаних з легендами різних народів; - Наявність пам’яток археології, архітектури, культури та мистецтва, музеїв, екскурсійних об’єктів та розроблених маршрутів; - Промислові об’єкти, які можуть використовуватися для проведення екскурсій; - Традиція проведення фестивалів, ярмарків, розвиток спорту, що сприяє формуванню привабливого іміджу області; - Розвиток культури, художньої самодіяльності; - Біосферні заповідники світового значення, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятки садово-паркового мистецтва, водно-болотні угіддя міжнародного значення; - Багата історія та фольклористика краю; - Полінаціональні, яскраві традиції місцевого населення; - Гостинне населення; - Наявність рекреаційних зон та угідь, придатних для розвитку екологічного та спортивного туризму, риболовлі та полювання; - Наявність штучних лісових масивів; - Найкращі в Україні баштанні культури; - Виробництво екологічно чистих продуктів овочівництва, садівництва, виноградарства, тваринництва; - Традиційне виноробство; - Наявність відносно дешевої робочої сили; - Наявність професійних навчальних закладів різного рівня акредитації; - Розвинуте транспортне сполучення - автомобільне, залізничне, морське, річкове; - Проведення фестивалів та конкурсів; - Розвинута мережа сезонної торгівлі та сфери послуг; - Динамічний розвиток приватного бізнесу в туристичній галузі; - Можливість розвивати сільській зелений туризм, екотуризм,агротуризм; |
- Відсутність у світі образу Українського Причорномор’я; - Не якісне сервісне обслуговування та слабка інфраструктура баз відпочинку, санаторіїв, готелів; - Незадовільна інформаційна політика органів влади щодо туристичних ресурсів та можливостей області; - Аварійний стан комунальної інфраструктури населених пунктів потенційних центрів туризму; - Відсутність необхідних умов для утилізації твердих побутових відходів у рекреаційних зонах; - Відсутність або не досконалість очисних та дренажних систем у ряді населених пунктів центрах туризму; - Незадовільні автомобільні шляхи; - Повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму області; - Відсутність відповідних об’єктів для розвитку туристичної діяльності у сільській місцевості; - Не відповідність переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам; - Відсутність проектів встановлення меж та проектів організації заповідних територій; - Незадовільний стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури рекреаційних зон області; - Незбалансованість соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідність їх збереження; - Недостатня забезпеченість туристичної галузі висококваліфікованими спеціалістами; - Недосконалість бази даних стосовно об’єктів туристичної сфери; - Сезонність функціонування більшості закладів розміщення туристів; - Недостатня тривалість туристичного сезону в зв’язку з відсутністю необхідної інфраструктури; - Відсутність туристичних брендів області, районів, населених пунктів, як основи рекламної політики; - Втрата пляжної зони частини туристичних закладів в с.Лазурне, с.Коблеве і ін.. - Відсутність розуміння з боку місцевої влади та населення значення пам’яток історії та культури як туристичного ресурсу; - Відсутність в брендах туристичних установ якісний орієнтирів; - Не адаптованість більшості потенційних екскурсійних об’єктів до певних сегментів туристичного ринку; - Відсутність орієнтації туристичних закладів на конкретні сегменти туристичного ринку; - Низька, як правило, кваліфікація працівників туристичних закладів; - Висока залежність туристичної сфери від погодних умов; - Неузгодженість цін на туристичні послуги рівної якості. |
| Можливості | Загрози |
| - Підвищення інтересу до туристичних ресурсів Півдня України з боку потенційних інвесторів; - Збільшення кількості туристів за рахунок потенційних споживачів туристичного продукту в промислово розвинутих областях України та Росії; - Розвиток міжнародної співпраці; - Прийняття на обласному рівні нормативних актів, що обмежують застосування хімічних речовин у сільськогосподарському виробництві та забезпечення їх дотримання; - Велика кількість приватних осель, придатних для розвитку сільського туризму. |
- Наявність поряд більш привабливих рекреаційних зон; - Господарювання в зоні ризикованого землеробства; - Недосконалість і зміни законодавства; - Перенос початку літніх канікул на липень; - Непередбачуваність екологічної ситуації в басейні Дніпра (металургійні, хімічні підприємства, атомні та гідроелектричні станції); - Не готовність сільських садиб до прийому відпочиваючих і туристів; - Не сприйняття місцевими органами влади та населенням переваг національних парків над регіональними ландшафтними парками. |
Розглянуті сильні і слабкі сторони, можливості і загрози, які стоять на шляху сталого розвитку рекреаційних територій спонукають людей по-новому подивитись на характер взаємовідносин людини і природи.
Висновки. За допомогою матриці SWOT досліджуються парні комбінації (сила і можливості, сила і загрози, слабкість і можливості, слабкість і загрози) і виділяються ті, які повинні бути враховані при розробленні стратегії розвитку рекреаційної індустрії.
У практичному плані такий аналіз має стати одним з першочергових завдань управління рекреаційним потенціалом степового Причорномор’я, здатного ефективно використати потужні синергетичні зв’язки, забезпечивши бажану гармонізацію відносин людини і суспільства з природою на засадах їх органічної єдності.
Перспективи подальших наукових розробок. Стратегічний моніторинг зовнішнього середовища дозволяє визначити всі зовнішні і внутрішні фактори, що опосередковано чи прямо впливають на стан розвитку рекреаційних територій, в подальшому це дозволить визначити певний комплекс методів, принципів та механізмів в управління ними.
Список використаних джерел
1. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. №583. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/583-2002-п.
2. Про затвердження Програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транскордонних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. №612. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/612-2004-п.
3. Програма розвитку туризму в Миколаївській області на 2002-2010 роки. Миколаїв, 2004.
4. Програма соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя Миколаївської області. Миколаїв: Миколаївська обласна державна адміністрація, 2004.
5. Балабанова Л.В., Холод В.В. Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємств: Навчальний посібник. К.: ВД «Професіонал», 2006. 448 с.
6. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм у Миколаївській області у 2008-09 році: Статистичний бюлетень. Миколаїв: Головне статистичне управління у Миколаївській області, 2009.
7. Україна туристична. Регіони, райони та міста. Провідні підприємства. Особистості. Книга четверта. К., 2009.
8. Портер М. Международная конкуренция. Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. М.: Международные отношения, 1993. 896 с.
9. The Travel & Tourism Competitiveness Report 2009. URL: https://www.hospitalitynet.org/file/152003764.pdf.
Influence of External Environment on the State of the Use of Recreation Territories of Region
Annotation. Recreation-economic analysis and the estimation of influence of external environment are conducted on the optimum functioning and development of recreation territories of steppe Prichernomorya is presented in the article. Strong and weak parties, possibilities and threats which stand on the way of steady development of recreation territories, are considered.