Скляр Г.П.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Туристичний бізнес та екзистенційний пошук особистості"
(м. Харків, 3-4 квітня 2019 р.). Харків: ХДАК, 2019. 58 с. C.46-48.

Особистості-пасіонарії-бренди у хронотопі дестинації в умовах економіки культурного досвіду в туризмі

Модерна постнекласична рефлексія феномену людиномірного складного комплексу туризму, що коеволюційно розвивається, дозволяє виокремити важливу методологічну компоненту і сформулювати актуальну наукову проблему дослідження особистісно спрямованого господарствотворення туристської дестинації. Вирішенню указаної проблеми сприяє визнання єдино-триіпостасної духовно-біо-соціальної природи людини-туриста об’єктом і предметом дослідження сучасної онтології туризму. Тому в нашому полі зору знаходиться творча особистість, глибина розвитку якої обумовлює спектр міждисциплінарного дослідження, а також, на наш погляд, особистісну трансдисциплінарність дослідження туризму. Цей методологічний посил дозволяє використати кластерний підхід і поставити завдання щодо формулювання концепту кластерної міждисциплінарності дослідження людини-туриста. При цьому важливо для суб’єкта дослідження (науковця певної спеціальності) не потрапити у пастку міждисциплінарності, що виникає у процесі подвійного переходу на предметно-проблемні поля наукових дисциплін, не втратити мету дослідження.

Світова практика свідчить щодо суттєвої зміни соціально-економічних умов розвитку туризму, що пов’язане з трансформаціями у суспільній свідомості. Вектор розвитку особистості, всупереч традиційній орієнтації на працю, переорієнтувався на дозвілля, рекреацію, формування самості людини у процесі вільно вибраного способу життя. У цьому контексті важливо визначитися з понятійно-категоріальним апаратом постнекласичного економічного туристичного знання - прикладного туристичного господарствознавства. У роботах сучасних авторів наводяться характеристики і застосовуються терміни «постіндустріальна економіка», «економіка послуг», «економіка вражень» тощо. При цьому одностайно вказується на першість науковців США в обґрунтуванні терміну «економіка вражень», який, на наш погляд, має пряме відношення до економіки власне туризму. При цьому термін «experience» перекладається як «враження», «відчуття»» тощо. Разом з тим, не заперечуючи суб’єктивного права дослідників на прийняття вищевказаного варіанту перекладу, хочемо надати результати власного досвіду освітньо-наукової туристичної подорожі у жовтні-листопаді 1997 р. до США. Практика англомовного спілкування з носіями мови з публічного і приватного секторів однозначно свідчила щодо використання громадянами США терміну «cultural experience», яким характеризувалися результати відвідування туристами, а саме науково-педагогічними працівниками з м. Полтава (Україна) і м. Гомель (Республіка Білорусь), певних локацій, пам’яток культури, дестинацій тощо. Уточнення змісту цього терміну з додатковим перекладом для членів туристичної групи зафіксувало в пам’яті саме таке значення терміну «культурний досвід» - як результат відвідування туристами Сполучених Штатів Америки і знайомства з культурою цієї країни у найширшому розумінні змісту терміну «культура». Крім того, пам'ять зафіксувала масове застосування терміну «enjoy» у рекламі, що відповідало нашому розумінню суті емоційного забарвлення культурного досвіду.

Благодатним щодо наукового осмислення заявленої проблеми є феномен історичної Полтавщини, що явила світу низку неординарних пасіонарних мислителів, імена яких є потенційними брендами туристської дестинації, а духовно-творча спадщина - методологічним підґрунтям сучасних досліджень туризму. Однією з таких особистостей-пасіонаріїв-брендів, яка відображає унікальну просторово локалізовану послідовність появи у часі вітчизняних мислителів, є особистість мандрівного філософа-богослова Г.С. Сковороди. На думку знаного вітчизняного історика туризму С.І. Лимана, «саме Г.С. Сковорода найяскравіше за інших відбив у своїй творчості дійсність XVIII ст., яку вивчав і осмислював під час своїх подорожей..., обстоював ідеї особистої та суспільної свободи і був видатним представником європейського Просвітництва» [1, с.176-177]. Пам'ять про Г.С. Сковороду закріплена в книгах, музеях, пам’ятниках, назвах університетів, вулиць тощо. Потенціал особистості Г. С. Сковороди реалізується при зверненні до нього, Іншого.

Зустрічі людини-туриста з Іншим передує низка станів сподівань, очікувань, фантазій, передбачень перед входженням, переходом в хронотоп дестинації. Опису подібного, на наш погляд, стану приділив увагу філософ- екзистенціоналіст Г. Марсель, який відмітив: «ніщо, на перший погляд, не може здатися більш ірраціональним, аніж поєднати існування якогось стабільного земного порядку з позицією свідомості, що кваліфікується як мандрівна, тобто з фундаментальною ситуацією подорожнього». І далі Г. Марсель запитує: «Але про які мандри, про яку подорож тут ідеться?» [2, с.10-11]. На наш погляд, виходячи з заявленої теми дослідження, мова іде про духовно-усвідомлену сумісно-розділену подорож особистостей у хронотопі туристської дестинації. У процесі зустрічі людини-туриста з Іншим особистості «виходять» назустріч одна одній і відбувається акт культурної взаємодії. Після зустрічі людина-турист переходить, виходить, повертається із дестинації в свій Дім, свій «стабільний земний порядок» Г. Марселя. Завдяки подвійному переходу в хронотопі туристської дестинації активуються цивілізаційні механізми онтологічної та історичної пам’яті. На наш погляд, благом подвійного переходу в туризмі є трансфер одухотвореного культурного досвіду. При цьому екзистенційним правом людини-туриста є вибір очікуваної ним і обумовленої вічністю дестинації.

Слід зазначити, що прикладні процеси надання людині подорожніх послуг забезпечує механізм сумісно-розділених відносин ціннісно-смислової конкуренції і публічно-приватного (державно-комунально-приватного) партнерства в економіці культурного досвіду в туризмі.

Список використаних джерел

1. Лиман С.І., Парфіненко А.Ю., Посохов І.С. Історія туризму: навчальний посібник (для студентів спеціальності «Туризм»). Суми: Видавництво «Університетська книга», 2018. 372 с.
2. Марсель Г. HOMO VIATOR. К.: ВД «КМ Academia»; університетське видавництво «Пульсари», 1999. 320 с.