Христина Слободян
Збірник тез Міжнар. наук.-практ. конф.
«Економіка України в умовах глобалізації і
регіоналізації» (м. Тернопіль, 3-4 квітня
2014 р.). Тернопіль: ТНЕУ, 2014. C.282-284.
Дослідження інвестиційних процесів в туризмі
Головна ціль туристичної стратегії держави - це створення високоефективного конкурентоспроможного туристичного комплексу, що забезпечує широкі можливості для обслуговування своїх та іноземних громадян, а також значний внесок в розвиток економіки країни. Інвестування раціонального використання туристичних ресурсів, зважаючи на їх широку видову різноманітність, є однією з опор, на яких будується фундамент ринкової економіки туристичних ресурсів, оскільки інвестиції, зокрема іноземні, є надважливими для розвитку економіки туристичних регіонів.
Інвестиційний потенціал охорони туристичних ресурсів визначається сумою об’єктивних передумов для інвестицій, яка залежить від різноманітності туристичних об’єктів інвестування, а також від економічного становища країни в цілому та туристичного регіону зокрема. На регіональному рівні обсяг інвестування охорони туристичних ресурсів визначається насиченістю території відповідними факторами, зокрема наявністю та збереженістю туристичних ресурсів, матеріально-технічною базою туризму, розвитком інфраструктури туризму, трудовими ресурсами тощо, а також рівнем доходів населення, споживчим попитом.
До переваг від інвестицій у туристичну індустрію для кожної країни, регіону можна віднести:
- збільшення готівкового потоку в регіон, в тому числі надходження іноземної валюти;
- ріст валового національного продукту (НД);
- створення нових робочих місць;
- реформування структури відпочинку, яка може бути використана як туристами, так і місцевими жителями;
- залучення капіталу, в тому числі й іноземного;
- збільшення податкових надходжень приймаючого регіону.
Недоліки розвитку туризму проявляються в тому, що туризм:
- впливає на ріст цін на місцеві товари та послуги, на земельні й інші природні ресурси і нерухомість;
- сприяє відтоку грошей за кордон при туристичному імпорті;
- викликає екологічні та соціальні проблеми;
- може нанести збитки розвитку інших галузей і т.д.
Джерелами інвестування охорони туристичних ресурсів регіону можуть бути також власні кошти туристичних підприємств, організацій, що використовують туристичні ресурси, спеціалізованих державних і комунальних фінансово-кредитних установ, кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб та інші джерела, не заборонені законодавством. Основним джерелом фінансування на теперішній час залишаються власні кошти. При відсутності механізму залучення їх в охорону туристичних ресурсів економічний ріст країни та її регіонів зокрема є неефективним. Тому існує необхідність створення на регіональному рівні системи стимулів, що зроблять процеси охорони туристичних ресурсів економічно вигідним. Регіони повинні відігравати роль центра, який, з одного боку сприятиме охороні туристичних ресурсів, а з другого - повномасштабному раціональному їх використанню.
Географічна структура сучасних міжнародних інвестиційних процесів в туристичну галузь була досить складною і віддзеркалювала не тільки власне світову туристично-інвестиційну кон’юнктуру, але й тенденції та особливості економічного розвитку окремих країн і регіонів. Тут важливими тенденціями останнього часу з одного боку є переважна концентрація міжнародних інвестицій у туристичну індустрію розвинених країнах, які наразі залишаються також й основними експортерами ПІІ в супутні галузі (з оглядку на зосередження в них світового виробництва і доходів), а з іншого - поява крупних нових країн базування ПІІ і приймаючих країн із відповідним підвищенням ролі інвестицій нових індустріальних держав в економіці розвинених країн, переорієнтацією і прискоренням перетоку коштів з промислово розвинутих країн до туристично-орієнтованих країн, що розвиваються, та зростанням відтоків ПІІ з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. У цілому, за період 2002-2012 рр. середній щорічний темп зростання світового обсягу притоків ПІІ в туристичну галузь становив 103,5%, тоді як прямі інвестиції у країни, що розвиваються, у середньому зростали швидше (112,1%), а у розвинені країни і у країни з перехідною економікою - повільніше (94,9% і 95,6% відповідно). Крім цього, з посиленням глобалізації світової економіки, лібералізацією інвестиційної, фінансової і податкової політики, формуванням вільних економічних зон у розвинених країнах і в країнах з перехідною економікою, зміною туристичних вподобань подорожуючих зростає кількість офшорних територій, а відтак - і їх роль як учасників прямого іноземного інвестування.
За останні роки обсяг інвестицій в туристичну галузь України зростає. Значну частку займають іноземні інвестиції провідних країн світу. Існує територіальна диференціація розподілу інвестиційних ресурсів. Пошук туристичних ринків збуту - найпоширеніший стратегічний мотив для інвестицій в туристичну галузь України. Серед мотивів є бажання постачати свою турпродукцію і мати вихід на нові регіональні туристичні ринки. Серед другорядних мотивів є підвищення конкурентоспроможності і доступ до наукових і технологічних розробок.
Створення ефективного механізму залучення та використання інвестицій дозволяє з урахуванням особливостей трансформації регіональної економіки узгоджувати інтереси інвесторів із інтересами території. На територіальному рівні необхідно здійснювати маркетинг інвестиційного ринку, розробляти інвестиційні програми і проводити тендери, системно вирішувати задачі економічної та науково-технічної експертизи окремих проектів, а також задачі розміщення та освоєння інвестицій в регіоні. При чому слід враховувати, що кожен інвестор має власні пріоритети.