Тарас Смук
Збірник тез доповідей Міжнар. наук.-практ. конф.
"Економіка України в умовах глобалізації і регіоналізації"
(м. Тернопіль, 3-4 квітня 2014 р.). Тернопіль: ТНЕУ, 2014. C.284-287.

Вплив туристичної галузі на зайнятість населення

Туризм - важливе джерело надходжень до скарбниці будь-якої держави. У багатьох країнах на частку туризму припадає від однієї п’ятої до половини валового національного продукту. У сфері туризму зайнято 60% всієї робочої сили у світі. Туризм розширює платіжний баланс країни, розвиває сфери світового господарства, супутні туризму: виробництво товарів, торгівлю, будівництво, транспорт, страхування та інші.

Туризм охоплює безліч різноманітних секторів економіки, і це ускладнює точну оцінку чисельності працівників, зайнятих у сфері туризму. Більше того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється через специфічний характер праці і різноманітні зв’язків між туристським сектором та іншими секторами економіки.

Праця в сфері туризму характеризується неоднорідністю, що виражається в поділі праці на розумову і фізичну, організаторську і виконавську, складну і просту, самоорганізовану і регламентовану, творчу і стереотипну. У зв’язку з цим, для характеристики праці та її впливу на зайнятість, низкою дослідників використовуються такі поняття: якість праці, складність праці, зміст і характер праці. На підставі цього пропонуються шість професійно-кваліфікаційних груп працівників, зайнятих у сфері туризму

1. Працівники туризму (постійно працюють або зайняті в рамках вторинної зайнятості), які займаються безпосередньо туристсько-екскурсійним обслуговуванням: екскурсоводи, гіди-перекладачі, інструктори-методисти, керівники туристських груп, організатори подорожей та екскурсій, інструктори турклубів і т. д. Основні функції працівників туризму зводяться до організації відпочинку та туристської освіти.
2. Аніматори туризму, які є організаторами самодіяльного туризму (інструктори, старші інструктори, старші інструктори-методисти або гіди- міжнародники). Характеристики, що впливають на зайнятість цієї групи працівників, аналогічні зазначеним вище.
3. Директори фірм та керівний адміністративно-управлінський персонал (лінійні і функціональні керівники організацій, об’єднань та підприємств). Дані працівники безпосередньо з клієнтами, як правило, не стикаються. Збереження зайнятості зазначених працівників залежить насамперед від загальних умов розвитку туризму та загальних професійних навичок менеджера.
4. Фахівці (працівники різних відділів і служб: інженери, інструктори, економісти, бухгалтери, методисти, технологи і т.д.). Основною функцією фахівців є кваліфікована і технологічна розробка та реалізація конкретних рішень і питань. Спеціалісти можуть бути наскрізними, зайнятість яких жорстко не обумовлена станом і розвитком туризму; міжгалузевими, зайнятість яких пов’язана з розвитком деяких інших галузей; галузевими (технологічними), зайнятість яких обумовлена тільки розвитком туризму.
5. Кадри масових професій (кухарі, покоївки, сантехніки, офіціанти, водії тощо, тобто кваліфіковані робітники, функціями яких є реалізація та забезпечення технологічного циклу туристського обслуговування). У цю групу входять робітники некваліфікованої і мало кваліфікованої праці, а також робочі висококваліфікованої праці. Зайнятість цієї групи працівників помітно обумовлена сезонністю туризму.
6. У цю групу об’єднуються працівники розумової праці, що не потребує спеціальної освіти: секретарі, діловоди, касири, табельщики, нормувальники та ін. Основні функції цих працівників полягають у веденні діловодства, нормативної документації, виконанні оперативно-технічних завдань.

Зростання туризму створює в країнах, незалежно від рівня їхнього розвитку, багато нових робочих місць. Такий вплив туризму на зайнятість може стати визначальним для багатьох невеликих країн, які суттєво залежать від даного сектора економіки. У цих країнах більше 50 % працездатного населення залучено в діяльність, яка прямо або побічно пов’язана з туризмом в певну пору року. Малі країни в основному мають замкнуту економіку, і до розвитку в них індустрії туризму вони залежали від одного виду економічної діяльності чи одного продукту.

На відміну від невеликих держав, у провідних індустріальних країнах в туристської галузі працює тільки 5% працездатного населення. Тоді як у країнах, що розвиваються, в індустрії туризму створюється більше нових робочих місць, ніж в інших галузях економіки.

Згідно з інформацією Міжнародного бюро праці приблизно 150 млн. людей в усьому світі зайняті в сфері туризму і половина з них працює в готельному господарстві. Однак ця пропорція різна для різних країн. В слаборозвинутих країнах число працівників, зайнятих в готельному господарстві, дуже велике, оскільки праця там дешева, готелі будуються у віддалених місцевостях і вимагають більшої технічної оснащеності. Таким чином, показник чисельності людей при обслуговуванні одного номера в цих країнах приблизно складає від 1,6 у Кенії до 1,8 на Сейшельських островах. Кількість новостворених робочих місць в готельному господарстві в цілому хоча і дуже велика, але можливість їх створення залежить від категорії готелів, яка, в свою чергу, визначається величиною інвестицій.

Статистика зайнятості показує, що частка жінок в індустрії готельного господарства становить більше 50%. У країнах Північної Європи в цій сфері в основному зайняті іноземці, наприклад, у Франції та Німеччині їх число становить близько 25%.

Туризм загалом позитивно впливає на економіку регіонів і країни. Це пов’язано з тим, що витрати туристів з інших регіонів і країн трансформуються у вклади в економіку приймаючої території. Туризм як торгівлю послугами на світовому ринку називають «невидимим імпортом», що вносить відповідний внесок у платіжний баланс країни. Позитивним явищем вважається той факт, коли сума ввезення туристами валюти в країну перевищує суму її вивезення.

Прямий вплив туризму на економіку країни або регіону - це результат використання частини доходів туристів на покупку ними послуг і товарів. Прямий вплив робить внесок грошей туристами саме в функціонування туристських підприємств, що створює базу матеріального забезпечення службовців турфірм і дозволяє створювати нові робочі місця.

Крім прямого впливу доходів від туризму на розвиток регіону існує також непрямий вплив, або «ефект мультиплікатора», який діє в міру розширення туризму в регіоні. Дія такого мультиплікатора можна пояснити наступним прикладом: група іноземних туристів, подорожуючи, витрачає на купівлю товарів і послуг певну суму. Дохід тур-підприємств - це їх виручка від продажу туристам в регіоні послуг і товарів. Дохід регіону - це податки, отримані з цієї виручки і стягнені у розпорядження регіону. Гроші туристів починають працювати на економіку регіону, коли турфірма купує вироблені в регіоні товари і послуги. Регіон, отримавши гроші від туристів, виплачує з них заробітну плату своїм працівникам, які в свою чергу, витрачають їх на покупку товарів, оплату послуг.

Література

1. Влияние развитие туризма на состояние занятости. URL: http://uchebnik-online.com/122/13.html.
2. Международный туризм и занятость. URL: http://www.vfmgiu-tourism.ru/sistema_upravleniya_turizmom_33/mejdunarodnyi_turizm_i_zanyatost_309/index.html.
3. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. М.: Финансы и статистика, 2000.
4. Специфика занятости в сфере туристских услуг. URL: http://uchebnik-online.com/122/14.html.