Снагощенко В.В.
Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції
"Ціннісно-орієнтований підхід в освіті і виклики
євроінтеграції" (м. Суми, 29-30 травня 2020 р.). Суми:
Сумський державний університет, 2020. 272 с. С.42-44.

Формування ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя історії засобами музейної педагогіки

Глибокі соціальні, духовні, економічні зрушення, що відбуваються на початку ХХІ століття в Україні, суттєво змінюють вимоги до рівня професіоналізму, інтелектуальних, соціокультурних, моральних якостей вчителя. Відомо, що саме через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального та духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки, збереження і примноження культурної спадщини.

Особливу місію в цьому процесі виконують учителі, зокрема учителі історії, діяльність яких пов’язана із відродженням вітчизняної історії та культури, формуванням історичної свідомості, національних і загальнолюдських цінностей.

Музей - це унікальний, насичений високою силою інформаційної і емоційної взаємодії простір, побудований на принципах діалогу розділених у часі і просторі культур. Завдяки своїм сутнісним рисам він має виняткові можливості впливу на особистість, формування її світогляду та духовності. Знані педагоги минулого Б. Грінченко, Г. Сковорода, В. Сухомлинський,

К. Ушинський, визначаючи чинники позитивного впливу на процес професійної підготовки майбутнього вчителя, наголошували на тому, що духовність є не лише важливою складовою особистості вчителя, але й найвищою цінністю.

Сучасні дослідження педагогічно-музеєзнавчої літератури свідчать про те, що музеї позитивно впливають на якість освіти (Л. Данилова, В. Дукельський, Ю. Омельченко, А. Сейненський, Б. Столяров,

В. Ходецький, М. Юхневич, Г. Уїллемсон, К. Патцвал (K. Patzwall), С. Скривен (S. Screven), К. Шрайнер (К. Schreiner) та ін. При цьому музеї педагогічних закладів вищої освіти як додатковий ресурс професійної підготовки майбутнього вчителя є духовно-інтелектуальним компонентом освітнього середовища, яке наповнюють архівні матеріали, автентичні речі, аудіовізуальні засоби тощо. Невипадково метод особливих «музейних» уроків визнаний експертами Ради Європи як один із основних методів викладання історичних дисциплін у середній школі, а екскурсії в музей розцінюються як діалогічна форма історико-культурної освіти.

Унікальні можливості музею полягають у специфіці музейної, інформації, тобто в тому, що вона ґрунтується на справжніх предметах з їх багатющим історико-культурним контекстом. Розкриття історико-культурного контексту пам’ятника допомагає краще зрозуміти минуле, конкретно уявити собі образ думок людей попередніх епох, їх систему цінностей. Оскільки в музейному предметі втілюється зв’язок з ціннісними орієнтаціями людей тієї чи іншої епохи. В музеї можна простежити історичну мінливість системи цінностей певного часу, зокрема, естетичних поглядів та ідеалів. Привносячи цінності минулого в сучасне суспільство, музей сприяє і формуванню системи нових, цінностей на їх основі.

Музейна педагогіка - це наукова дисципліна, що інтегрує знання з музеєзнавства, педагогіки, психології, яка вивчає історію освітньої діяльності музею, вплив музейних форм комунікації на аудиторію, використовує музейно-освітнє середовище з метою розробки і впровадження нових методик, музейно-педагогічних програм у практичну діяльність [7, с.9].

Якісні зміни в суспільстві, пов’язані з його історичним розвитком, відображаються у музейно-освітній діяльності.

Цінностями в науковій літературі називають предмети (явища, їх властивості), які необхідні людині в якості засобів задоволення потреб та інтересів [5, с.31]. Будучи особистісним утворенням, цінності, тим не менш, повинні формуватися не лише у відповідності з нормами моралі, але і виходячи з вимог професії.

Аналіз наукової літератури з проблем ціннісних орієнтації показав, що поняття мотив і цінність тісно пов’язані між собою, оскільки характеризують напрям активності суб’єкта. Для професії педагога (викладача), на відміну від інших видів діяльності, обов’язковою умовою є позитивна характеристика мотивів і цінностей, їх позитивна значимість з точки зору моральних норм суспільства. Тому ми вважаємо, що професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя, насамперед учителя історії, вимагає формування в нього саме ціннісних орієнтацій на здійснення навчально-виховної діяльності.

Поняття ціннісна орієнтація було введено американським педагогом В. Томасом (1863-1947 рр.) і польсько-американським соціологом Ф. Знанецьким (1882-1958 рр.), які розглядали ціннісні орієнтації як установки особистості, що визначають спрямованість її поведінки.

У педагогіці ціннісні орієнтації трактуються як вибіркова, відносно стійка система направленості інтересів і потреб особистості, зорієнтована на певний аспект соціальних цінностей [4, с.357]; вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об’єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи соціальної групи [3, с.485]; найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда [8, с.292]; вибіркове ставлення людини до матеріальних та духовних цінностей, система її установок, переконань, переваг, що виражається в поведінці [6, с.485], а також ціннісне ставлення, що характеризує взаємозв’язок об’єктного і суб’єктного, зовнішнього та внутрішнього й визначає спрямованість особистості на ціннісні об’єкти (М. Казакіна); сполучний елемент свідомості і самосвідомості (С. Чудновський); вербалізо-вані і усвідомлені суб’єктом ідеологічні, політичні, моральні, естетичні основи оцінювання об’єктів (В. Гінецинський) та ін.

Педагогічна аксіологія визначає ціннісні орієнтації як систему відносин людини до соціальної дійсності. В основі функціонування ціннісних орієнтації лежать цінності. Вони відображаються в свідомості індивіда, його ставленні до навколишньої дійсності і проявляються в поведінці та діяльності.

В основі наведених дефініцій «ціннісна орієнтація» лежить філософське розуміння сутності зазначеної категорії, де предметом розгляду виявляються не лише відносини людини з об’єктивними сферами і принципами її існування, але і сам механізм її внутрішньої свідомої діяльності, його духовно-вольова організація і моральна природа. Поняття ціннісна орієнтація у філософії розглядається у взаємозв’язку з такими ціннісними категоріями як норма, мораль, цінність, моральність (М. Каган, П. Розов, В. Плотніков та ін.).

Ми вважаємо, що ціннісні орієнтації ґрунтуються на знаннях про цінності професійно-педагогічної діяльності; виявляються в ціннісному відношенні майбутнього вчителя до педагогічної теорії, освітньої практики, особистості учня, власної особистості як суб’єкта професійної діяльності; проявляються в ціннісній поведінці, що регулюється професійними цінностями. Ціннісні орієнтації є своєрідним «інструментом» побудови життєвого плану майбутнього вчителя. Проте, будь-який студент формує ціннісну свідомість, лише з набуттям професійного педагогічного досвіду. Ось чому необхідно, якомога раніше, залучати майбутніх учителів історії до навчально-практичної діяльності в музеях.

На нашу думку, не можна розглядати загальні та професійно-педагогічні ціннісні орієнтації як самостійно існуючий феномен. Для педагога важливо розуміння того, як етнічні, національні і загальнолюдські цінності суспільства можна співвідносити з цілями і завданнями виховання кожної конкретної людини. Отже, ціннісні орієнтації повинні скласти найважливішу основу стратегії освіти [2, с.40].

У педагогічній професії ціннісні орієнтації конкретизуються, кожен молодий учитель визначає, які характеристики педагогічної діяльності він вважає найбільш важливими; які можливості для самореалізації він вбачає в своїй професії; чи дає вподобана робота матеріальну забезпеченість та інше [1, с.52].

Діяльність майбутнього вчителя по формуванню ціннісних орієнтацій відбувається в кілька етапів:

На першому етапі відбувається нагромадження історичного й художньо-культурного досвіду, емоційних вражень від спілкування зі справжніми образами, що виникають в уяві у процесі ознайомлення з музейними предметами, чуттєвого досвіду пізнання минулої дійсності, тактильних відчуттів, а також досвіду самопізнання, пізнання особистих можливостей, свого творчого потенціалу тощо. І, як наслідок - здобутий особистістю результат - доповнення, до власного морального, естетичного, інтелектуального розвитку.

На другому етапі відбувається усвідомлення музею як культурно-історичного феномену; формування образу музею як потенціалу соціокультурної освіти у самосвідомості суб’єкта пізнання чи організатора навчального-виховного процесу;

На третьому - осмислення способу предметно-дисциплінарного змісту реалізації засобами музейної технології, що відбувається у поєднанні почуття, розумової рефлексії, миследіяння, професіоналізму. На цьому етапі створюється передумова до справжнього діалогу з культурно-історичними цінностями.

Важливим є те, що на кожному етапі у майбутнього вчителя виробляються конкретні уявлення про істотні цінності навчально-виховної діяльності, практичної значущості для суспільства професії вчителя.

Включаючись в основні напрямки музейної роботи, беручи участь у різних формах популяризації вчительської професії, в майбутнього вчителя поступово формується ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини, національно-культурних традицій, комплекс духовно-моральних якостей, позитивне ставлення до збереження спадщини минулих поколінь, а також підвищується рівень сприйняття музейного предмета.

Дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних учених підтвердили, що музейна педагогіка репрезентує один із перспективних напрямів сучасної педагогіки вищої школи. Музейно-педагогічний підхід сприяє поповненню історичних знань, формує ціннісні орієнтації, розвиває навички історичного мислення. Музейні предмети й специфічні методи впливають на формування наукового світогляду молодої людини, професійне самовизначення, самовиховання, саморозвиток, духовне збагачення й раціональне використання дозвілля.

Отже, найбільш затребуваними і перспективними, на сьогоднішній день, на нашу думку, є професійне спрямування взаємодії музейної педагогіки та студентства на основі університетських програм з метою вдосконалення професійної підготовки студентів та формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів.

Література

1. Ахияров К.Ш. Формирование ценностных ориентаций будущих учителей // Педагогика. 2002. №3. С.50-54.
2. Борытко Н.М., Моложавенко А.В., Соловцова И.А. Методология и методы психолого-педагогических исследований: учеб. пособ. для студ. вузов. М.: Академия, 2008. 320 с.
3. Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник. К.: ВД «Професіонал», 2006. 328 с.
4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000. 512 с.
6. Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка. К.: Педагогічна думка, 2001. 516 с.
7. Снагощенко В.В. Професійна підготовка майбутнього вчителя історії засобами музейної педагогіки : автореф. дис... к.пед.н.: 13.00.04. К., 2010. 20 с.
8. Соціолого-педагогічний словник / За ред. В.В. Радула. К.: ЕксОб, 2004. 304 с.