Солодовник Ю.О.
Вісник Бердянського університету менеджменту
і бізнесу. 2015. №1(29). С.39-42.

Сутність та особливості понятійного забезпечення функціонування рекреаційно-оздоровчих комплексів

рекреація Анотація. У статті на основі теоретичного аналізу наукових підходів та їх узагальнення систематизовано теоретико-методичні засади функціонування рекреаційно-оздоровчих комплексів у національній економіці, вдосконалено поняття рекреаційно-оздоровчого комплексу.

Ключові слова: державне регулювання рекреаційної сфери, туризм, туристична сфера.

Постановка проблеми. Туризм і рекреація є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих місць. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Ефективність розвитку туристично-рекреаційної сфери напряму залежить від рівня розвитку та якості послуг, що надаються в структурі рекреаційно-оздоровчих комплексів. На сьогоднішній день не існує єдиного значення, що характеризує поняття рекреаційного комплексу. Вітчизняні науковці, що займаються розробкою методологічних основ визначення поняття рекреаційно-оздоровчого комплексу, пропонували багато суттєво відмінних одна від одної методик їхнього формування та принципів використання. Усе це свідчить про значну актуальність цього питання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вдосконалення понятійного апарату функціонування рекреаційно-оздоровчих комплексів - питання, що досліджується багатьма вченими, зокрема такими як: В.Г. Герасименко, А.П. Дурович, В.А. Квартальнов, В.Ф. Кифяк, М.Й. Ковач, Е.А. Котляров, Л.М. Корецький, А.С. Кусков, Н.В. Фоменко та ін., але слід зазначити, що рекреаційно-оздоровча сфера як поняття включає безліч аспектів.

Мета статті - дослідити принципи формування поняття «рекреаційно-оздоровчий комплекс» та сформувати на основі проведеного дослідження власне визначення.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день аналіз рекреаційних ресурсів є досить складним процесом, адже:

  1. не існує єдиного сталого методу якісної і кількісної оцінки цієї економіко-природної категорії;
  2. відсутнє інформаційне забезпечення загальної наявної кількості рекреаційних ресурсів на певній території в певний час;
  3. неможливо врахувати загальну масу рекреаційних ресурсів у певному рекреаційному процесі;
  4. існує кінцева суб’єктивність оцінки наявності і використання рекреаційних ресурсів певної території;
  5. рекреаційні ресурси на окремих територіях неоднорідні.

У той же час, навіть за відсутності єдиної моделі оцінки якості та кількості рекреаційних ресурсів на певній території, не слід відмовлятися від проведення подібного аналізу. Адже лише за умов повного пізнання можливостей територіального рекреаційно-оздоровчого комплексу можна визначити, які саме види діяльності слід розпочинати, а які необхідно переорієнтовувати задля максимізації прибутку. У даному випадку також необхідно чітко розуміти, що саме має відношення до рекреаційних ресурсів території.

Розкриваючи поняття «рекреаційні ресурси», слід відмітити їх широку розгалуженість у плані різновидів. Беручи до уваги, що залежно від розташування та історичного розвитку склад та якість ресурсів рекреації можуть значно відрізнятися навіть в межах єдиної географічної території. Тому задля більш детального та ефективного використання існує необхідність наукової градації за основними показниками.

За основною системою структурування рекреаційні ресурси поділяють на три типи:

  1. Природні рекреаційні ресурси - являють собою сукупність природних компонентів, явищ, процесів, які проявляються на певній території в певний час і які можуть бути використані в цілях рекреації та туризму. На практиці до природних рекреаційних ресурсів можна віднести наявність в регіоні: водоймищ, особливостей рельєфу, відповідної флори і фауни, гірських масивів, особливостей клімату та ін.
  2. Історико-культурні рекреаційні ресурси - у своєму визначенні характеризуються загальним культурним фондом регіону. До їх складу включають усі надбання суспільства в історичному, культурному і духовному аспектах, що можуть задовольнити пізнавальні потреби споживачів рекреаційно-туристських послуг (пам'ятки історії, архітектури, культові споруди, музеї, бібліотеки та ін.).
  3. Соціально-економічні рекреаційні ресурси - включають до свого складу матеріальну основу об'єктів рекреаційно-туристської діяльності, розвиненість інфраструктури галузі (дома відпочинку, санаторії, пансіонати, дитячі табори, готельно-ресторанний комплекс та ін.).

Узагальнення трьох цих категорій в рамках певної території формує її потенціал у сфері рекреаційних відносин та організації ринку рекреаційно-оздоровчих послуг. Залежно від географічного розташування територіальний комплекс може включати до свого складу як певний вид рекреаційних ресурсів, так і акумулювати у своєму складі усі види рекреаційних ресурсів. Для економічної ефективності доцільним є поєднання усіх трьох основних видів рекреаційних ресурсів у межах єдиної географічної території.

Розкриваючи питання важливості територіальних рекреаційно-оздоровчих комплексів у структурі народного господарства, слід відзначити, що однією із функцій рекреаційного комплексу є генерування. Тобто ця сфера діяльності не лише забезпечує попит споживачів, а й генерує (спонукає) до створення та діяльності суміжні галузі.

Рекреація і туризм перетинаються: до рекреації відносяться всі види діяльності, не пов'язані зі зміною місця проживання; туризм же - це навчання, діловий туризм, лікувальна рекреація, шоп-тури, політичний туризм. Отже, зоною їх перетину є всі види туризму, які спрямовані на відновлення, одужання, релаксацію, дачний відпочинок, паломництво, екотуризм [1, с.39].

Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склалися потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних [2].

Окремі наукові видання та науковці використовують термін «рекреаційна інфраструктура», але і тут немає єдиного підходу до визначення цієї дефініції. Так, у словнику законодавчих термінів наводиться визначення рекреаційної інфраструктури як сукупності засобів забезпечення організації та здійснення рекреаційної діяльності, тобто це шляхи сполучення, заклади/місця розміщення і харчування, транспортні засоби, еколого-освітні центри, елементи рекреаційного благоустрою тощо [3].

Дещо інше визначення вказаного терміна використовує І.В. Смаль, який зазначає, що рекреаційна інфраструктура - це сукупність модусів розміщення, закладів оздоровлення, харчування, розваг і реалізації рекреаційно-туристичних послуг, комунікаційних систем життєзабезпечення, зв'язку і транспорту, функціонування і взаємодія яких спрямовані на задоволення рекреаційних потреб людини [3].

За М.Й. Ковачем [4], рекреаційно-оздоровчий комплекс - це система, яка включає в себе:

  • території із цінними оздоровчими властивостями;
  • рекреаційно-туристичні центри;
  • природні і культурні комплекси;
  • технічні системи;
  • транспортне сполучення;
  • рекреанти.

Безпосередньо зміст терміна «рекреаційно-оздоровчий комплекс» із позицій різних науковців наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Трактування терміна «рекреаційно-оздоровчий комплекс»

Автор Визначення
Концепція розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області [5, с.3] Територіально-рекреаційний комплекс - це функціональна підсистема рекреаційної системи, що характеризується єдністю території, яка володіє значним рекреаційним по­тенціалом, наявністю сукупності рекреаційних установ і підприємств інфраструктури, єдністю організаційних форм управління, що забезпечують ефективне використання природних та економічних ресурсів.
Фоменко Н.В. [6, с.11] Територіально-рекреаційний комплекс характеризується єдиною територією, яка має значний рекреаційний потенціал, сукупність рекреаційних установ з тісними вироб­ничими зв'язками, єдністю організаційних форм правління, які забезпечують ефектив­не використання природних рекреаційних ресурсів і соціально-економічних умов, що склалися на цій території.
Молнар О.С., Сержанов В.В., Важинський Ф.А. [7] Рекреаційний комплекс - це система, що включає суб'єкти господарювання туристич­но-рекреаційної сфери, суміжні та ті, що обслуговують їх, підприємства інфраструктури, які мають тісні виробничо-господарські зв'язки, спільно використовують економічні ресурси з метою задоволення різноманітних культурних, оздоровчих потреб споживачів.
Котляров Е.А. [8] Територіально-рекреаційний комплекс є частиною загального господарського комп­лексу територій різного рівня і являє собою поєднання рекреаційних установ і суміж­них підприємств інфраструктури, об'єднаних тісними виробничими та економічними зв'язками, а також спільним використанням географічного розташування, природних і економічних ресурсів території, займаної комплексом.
Малишев Г.А. [8] Територіально-рекреаційний комплекс являє собою нові форми кооперування рекре­аційних та суміжних галузей, поєднання рекреаційних установ і суміжних підприємств інфраструктури, об'єднаних тісними виробничими та економічними зв'язками, а також спільним використанням географічного розташування, природних і економічних ре­сурсів території, займаної комплексом.
Коблова А.А. [9, с.16] Рекреаційний комплекс - це частина загального господарського комплексу регіону (те­риторії), що являє собою поєднання туристських, рекреаційних та супутніх підприємств і організацій, діяльність яких координується державними та (або) іншими структурами і спрямована на створення, просування і реалізацію унікального турпродукту з урахуван­ням оптимального використання рекреаційного потенціалу території.
Корецький Л.М., Смаль І.В. [10, с.100] Підтериторіально-рекреаційною системою розуміють «територіальну цілісну, взаємо­зв'язану і взаємозалежну сукупність компонентів, функціонування й еволюція яких залежать від ступеня рекреаційного попиту і спрямовані на задоволення рекреаційних потреб людини і суспільства в цілому».
Магійович P.I. [11] Туристично-рекреаційний комплекс трактується як комплекс, що об'єднує систему ту­ристично-рекреаційних закладів, підприємств інфраструктури, що обслуговують їх, та інших галузей, які мають тісні виробничі та економічні зв'язки, спільно використову­ють ресурси з метою задоволення різноманітних оздоровчих, пізнавальних, культурних та інших потреб населення.

Джерело: складено автором за [5-11].

Як можна побачити з вищенаведеного, через досить малий час використання терміна в науковій літературі вчені не мають єдиного трактування цієї категорії. Втім вважаємо за потрібне дати власне визначення терміна: «Рекреаційно-оздоровчий комплекс - це сукупність рекреаційних, природних, оздоровчих, культурних елементів певної території, сформованих в єдину систему, на основі яких сформувалися відповідні суб'єкти господарювання, основною метою діяльності яких є задоволення потреб споживачів рекреаційних послуг та отримання економічних вигод в процесі надання таких послуг».

Висновки з проведеного дослідження і перспективи подальших розвідок з цього напряму. Як відомо, попит на рекреацію і туризм щороку зростає. Розвиток туристично-оздоровчого комплексу сприяє розвиткові суспільного виробництва, покращанню його структури, зростанню продуктивності праці в основних галузях економіки, зокрема:

  • розвитку будівельної галузі (будівництво, реконструкція, модернізація аеропортів, доріг, крамниць, готелів, стадіонів, благоустрій населених пунктів тощо);
  • розвитку автомобільної промисловості;
  • розвитку харчової промисловості;
  • розвитку легкої промисловості (текстиль, взуття тощо);
  • розвитку ресурсного потенціалу;
  • розвитку транспортних комунікацій.

Таким чином, можна визначити, що сфера діяльності територіального рекреаційного комплексу не лише дозволяє створити умови для оздоровлення та відпочинку рекреантів, а й генерує суміжні галузі до розвитку. Це у свою чергу дозволяє досягти таких соціально-економічних ефектів:

  • зростання регіонального внутрішнього продукту;
  • збільшення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів;
  • створення нових робочих місць;
  • зростання реальної заробітної плати;
  • розвитку пріоритетних галузей народного господарства;
  • покращення рівня здоров'я та якості життя населення;
  • покращення рівня інвестиційного клімату;
  • перспективи залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій тощо.

Література

1. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / В.І. Мацола. Львів, 1997. 259 с.
2. Розміщення продуктивних сил (конспект лекцій КНЕУ). Лекція 9. URL: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/book-620.htm.
3. Смаль І.В. Рекреація і туризм: короткийтлу-мачний словник термінів і понять. Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2006. 80 с.
4. Ковач М.Й. Концептуальні засади розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу Закарпаття // Науковий вісник Ужгородського університету. 2011. №32. С.118-123. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/kovach3.htm.
5. Концепція розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області (схвалена рішенням колегії Львівської обласної державної адміністрації від 1 лютого 2002 року). Львів, 2002. 43 с.
6. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. К.: Центр навчальної літератури, 2007. 312 с.
7. Молнар О.С., Сержанов В.В., Важинський Ф.А. Функції та структура туристично-рекреаційного комплексу регіону // Науковий вісник Ужгородського університету. 2008. №26.
8. Суворова С.А. Понятие и сущность многофункциональных туристских комплексов // Конференция «Современные проблемы туризма и сервиса». ИТиГа. 2009. URL: http://www.itig.ru/files/plugin_files2/2stati_kaf_men-t_v_t_i_gb_il.doc.
9. Коблова А.А. Рекреационно-туристский комплекс как объект регионального управления // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика». 2005. №2.
10. Корецкий Л.М., Смаль И.В. Научно-методические аспекты экономико-географического исследования территориально-рекреационных систем. Методологические проблемы современной географии: сб. науч. трудов. К.: Наукова думка, 1993. С.100.
11. Магійович Р.І. Розвиток туристично-рекреаційного комплексу в західному регіоні // Науковий вісник НЛТУ України. 2008. №18.

Summary. On the basis of theoretical analysis of scientific approaches and their generalization systematized theoretical and methodological bases of functioning of entertainment and recreational facilities in the national economy, refined the concept of recreation and wellness center.

Key words: state regulation of recreational areas, tourism, tourist industry.