Стрікаленко Тетяна Василівна
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.153-156.

Ресурси і потенціал рекреаційного бізнесу відпочинку і оздоровлення

Сьогодні світ вступив не лише в епоху «післяіндустріальної економіки», але й в епоху «кризи COVID-19», коли основними джерелами благополуччя та керівними чинниками виробництва мають стати інновації, ресурсозберігаючі технології і ефективне використання людського потенціалу. Інновації у розвитку галузі гостинності, особливо з огляду на важливість розвитку рекреаційного бізнесу оздоровлення і відпочинку, повинні враховувати рекреаційний потенціал території, регіону, країни [1]. Системний підхід до аналізу рекреаційного потенціалу дозволяє розглядати рекреаційні ресурси як системоутворюючі чинники, а сам потенціал - як здатність зберігати високий рівень організованості щодо використання ресурсів, надання рекреаційних послуг та взаємопов’язаних соціальної, економічної, екологічної та інформаційної складових [2; 3]. Таким чином, управління знаннями в індустрії гостинності, не лише з урахуванням поточного моменту, має бути вирішальним при розгляді інноваційного розвитку галузі, у тому числі - з огляду на важливість оздоровлення і відпочинку людей.

Вираз «knowledge management» вперше було озвучено понад 30 років тому (1986 р.) американським вченим K. Buira у Швейцарії на конференції Міжнародної організації праці під егідою ООН [4]. Він привернув увагу тому, що з усіх видів інтелектуального капіталу саме знання є найбільш складними для управління. Гармонізація інтелектуального потенціалу людини і потреби бізнесу у об’єктивних, доступних та тиражованих знаннях можуть привести до створення сталої конкурентної переваги, що і є кінцевою метою менеджменту. Знання постійно циркулюють у бізнес спільноті, а обмін ними проходить, найчастіше, двома шляхами: шляхом кодифікації (модель people-content-people) або персоналізації знань (модель people-to-people). Практика свідчить, що близько 20% знань формалізовані і є активними для установи, тоді як 80% знань - це пасив, що існує до того часу, поки люди, носії цих знань, працюють в установі. Проте, знання також можуть бути зовнішніми (отримані ззовні - різноманітні джерела інформації, навчання тощо) і внутрішніми (тобто отриманими як власний досвід роботи і вивчення досвіду співпрацівників в установі) [4]. Власним досвідом, певною мірою, може бути і участь у виконанні практичних робіт студентами, що вивчають готельно-ресторанний бізнес у ЗВО України [4].

Метою роботи є аналіз нашого досвіду формування інноваційної спрямованості мислення майбутніх фахівців галузі гостинності під час навчання у ЗВО.

Сьогодні курорти у світі розглядають як багатофункціональні центри, в яких крім природних лікувальних ресурсів, відпочивальників очікують розвинена інфраструктура і сучасна матеріально-технічна база (висококатегорійні готелі, пансіонати, місця розваг, санаторії, бювети, питні галереї, грязелікарні), насичений режим відпочинку, високий рівень сервісу і цікаві програми оздоровлення [2; 3]. Досить хаотичний розвиток курортного господарства України, на думку багатьох дослідників, є результатом недостатнього законодавчого і нормативно-правового забезпечення санаторно-курортної діяльності, відсутності механізму функціонування санаторно-курортних закладів в умовах ринкової економіки, незабезпечення комплексного розвитку курортних територій, зношеності основних фондів, відсутності інвестицій, низького рівня менеджменту тощо [2; 3; 6-8 та ін.]. І така кількість проблем, обумовлених зовнішніми чинниками, унеможливлює, на перший погляд, ефективну роботу окремих підприємств галузі. Однак, є підприємства, що в цих соціально-економічних умовах розвиваються і ефективно функціонують, а приріст створюваних ними цінностей базується на використанні інноваційних технологій, застосуванні новітніх теорій управління тощо.

Однією з задач, що її успішно реалізують такі підприємства, є досягнення відповідності цінності продукту (оздоровлення), який пропонує підприємство, уявленням про очікувану цінність цього ж продукту його потенційного споживачу. Тому, що саме невідповідність сприйняття цінності продукту його виробником і споживачем, як вважають розробники теорії обмежень системи (ТОС [9; 10]), може бути суттєвим обмеженням в діяльності установ (підприємств), що надають послуги оздоровлення. Це підтверджують програми санаторно-курортного оздоровлення, відновлювального лікування та медичної реабілітації, що розроблюються і впроваджені низкою підприємств (курортів), та є гарним інноваційним продуктом, що був визначений менеджментом підприємства. Адже такі програми практично неможливо повторити: кожний курорт має не лише методики використання природних ресурсів (кліматичних, гідромінеральних), але й культурні та історичні особливості, можливості залучення пізнавальних чи спортивних заходів, місцевого колориту тощо. І це також може сприяти підвищенню цінності рекреаційного продукту.

Ознайомлення студентів на кафедрі готельно-ресторанного бізнесу, що вивчають такі предмети, як «Курортна справа», «Рекреаційний бізнес відпочинку та оздоровлення», з основами SWOT-аналізу і ТОС показало, що виконання практичних робіт з проектування програм реабілітації та оздоровлення на окремих курортах в різних регіонах України дозволяє їм не лише поглиблювати свої знання, але й глибше усвідомлювати комплексну їх корисність, невід’ємною частиною якої є їх робота у галузі гостинності [5; 11]. Важливим вважаємо зазначити, що створення таких програм є першочерговим завданням для місцевих санаторіїв і може стати особливо дієвим у наш час, коли стали актуальними задачі не просто «оздоровлення здорових», а проблеми реабілітації людей, що мають після травматичні стресові розлади (ПТСР), постковідний синдром тощо. Організація і контроль за раціональним харчуванням, дотриманням режиму дня і можливість об’єктивного контролю ефективності застосованого лікування, у тому числі «лікування без ліків», - ці переваги санаторно-курортного етапу реабілітації при ПТСР незаперечні. Про це свідчить позитивний досвід країн Європи, США: з урахуванням етапу курортної реабілітації майже 30% хворих з ПТСР одужує, у 40% залишаються незначні порушення, у 20% - помірні, лише в 10% випадків стан здоров’я осіб з ПТСР не змінюється [12].

Актуальність питання щодо важливості сучасної професійної підготовки фахівців індустрії гостинності та корегування програм викладання окремих навчальних предметів для майбутніх спеціалістів готельно-ресторанного бізнесу не викликає сумнівів. Це може забезпечити поглиблене розуміння потенціалу рекреаційного бізнесу відпочинку і оздоровлення, очікувань споживачів послуг курорту (тобто їх вимог до очікуваних цінностей/ресурсів курортного оздоровлення) і проблем стратегії розвитку індустрії гостинності, а тому видається важливим для їх подальшої успішної практичної діяльності. Власний досвід апробації ще в ЗВО інноваційних технологій також сприятиме відкритості до сприйняття інновацій у майбутніх фахівців галузі гостинності.

Список літератури

1. Гуменюк В.В. Державне регулювання курортно-рекреаційної сфери: Монографія. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 372 с.
2. Оцінка туристично-рекреаційного потенціалу регіону: монографія / За заг. ред. проф. В.Г. Герасименка. Одеса: ОНЕУ, 2016. 262 с.
3. Захарченко П.В. Модели экономики курортно-рекреационных систем: Монография. Бердянск: Издательство Ткачук, 2010. 391 с.
4. Трофимов Е.Н., Мошняга Е.В., Сеселкин А.И. и др. Основы туризма: Учебник / Под ред. Е.Л. Писаревского. М.: ФАТ, 2014. 384 с.
5. Стрікаленко Т.В., Д’яконова А.К., Коротич О.М. Інноваційна діяльність санаторно-курортних закладів: проблеми, варіанти рішень, освіта // Social and Economic Aspects of Education in Modern Society: Proc. XXVI Intern. Sci. and Pract. Conf. (February 25, 2021). Warsaw: RS Global Sp.z.O.O., 2021. pp.48-55.
6. Лебедєва В.В. Стратегія розвитку підприємств санаторно-курортного комплексу: Автореф дис... к.е.н. Одеса, 2011. 24 с.
7. Галаченко О.О. Регіональна політика розвитку сфери санаторно-курортних послуг: Дис... д.е.н. Львів, 2019. 479 с.
8. Шикіна О.В., Гончаренко Я.Є. Динаміка розвитку готельного бізнесу Одеської області // Вісник соціально-економічних досліджень. 2018. №4(68). С.220-232.
9. Коуэн О., Федурко Е. Основы теории ограничений. Таллинн: TOC Strategic Solutions, 2012. 332 с.
10. Голдратт Е.М. Цель-2. Дело не в везении. М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. 280 с.
11. Стрікаленко Т.В. ТОС для стратегії розвитку санаторно-курортних закладів та лікувально-оздоровчого туризму // Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. Черкаси: ЧДТУ, 2016. С.14-17.
12. Інноваційні підходи до організації медико-психологічної допомоги післятравматичного стресового розладу: Методичні рекомендації. К., 2014. 32 с.