Свириденко Д.Б.
Наукові записки Київського університету туризму, економіки
і права. Серія: філософські науки. 2008. Вип.5. С.199-208.
Екзистенціально-психологічні виміри феномену віртуальної реальності в контексті філософії туризму
В даній статті проводиться аналіз екзистенціально-психологічних вимірів феномену віртуальної реальності в контексті філософсько-теоретичних та психологічних особливостей феномену туризму. Автор відстоює ідеї того, що екзистенціально-психологічні стани уяви, фантазії, мрії, сугестії та сну (властивих граничному та метаграничному буттю людини) як необхідних умов актуалізації віртуальної реальності корелюють з екзистенціально-психологічними основами туризму.
Ключові слова: віртуальна реальність, філософія туризму, граничне та метаграничне буття, екзистенціально-психологічні стани, психологія туриста.
В процесі інтеграції сучасної української філософської думки до світового інтелектуального простору виникає потреба осмислення низки сучасних явищ та фундаментально-категоріальних понять, одним з яких є віртуальна реальність. Відомо, що кожна технологія - це втілення ідеології суспільства або, скоріше, - ідеологічні інвестиції суспільства в своє власне майбутнє. Тому віртуальну реальність можна розглядати не тільки як фактор масштабних культурних та світоглядних тенденцій та змін: віртуальна реальність примушує нас по-новому підійти по проблеми співвідношення символу та образу, конкретно-чуттєвого та абстрактно-розумового пізнання, формуючи нову «культурну розмітку» людського тіла, комунікативні практики тощо. Сучасна філософська думка все більше схиляється до необхідності трактувати віртуальну реальність не тільки в вузькому сенсі як комп’ютерну віртуальність, а у її широкому розумінні, коли вона виявляє свою тісну сплетеність з низкою культурних феноменів - літератури, театру, кінематографу, телебачення тощо. Поряд з цим, в межах теоретичних досліджень вищезгаданого феномену, існує необхідність виявлення екзистенціально-психологічних особливостей феномену віртуальної реальності в контексті сучасних соціальних та філософських явищ, одним з яких є феномен туризму, що виявляє спорідненість з феноменом віртуальної реальності.
За останні роки розвиток інформаційних технологій та поглиблення знань про закони сприйняття та переживання людиною навколишнього світу актуалізували необхідність дослідження віртуальної реальності, як у строгому, так і в широкому смислах. Виходячи з доцільності її дослідження за допомогою сучасних методологічних підходів, проаналізуємо віртуальну реальність у буденному, граничному та метаграничному вимірах буття людини, спираючись на метаантропологію як методологічну основу.
Для цього, в першу чергу, необхідно дати визначення метаантропології, яке виявить можливість її використання для вищезгаданого аналізу. Автор даної методологічної стратегії Н. Хамітов визначає метаантропологію як «вчення про межі буття людини, екзистенціальні виміри, умови комунікації в цих вимірах та архетипові основи культури… і трактується, перш за все, як теорія буденного, граничного та метаграничного буття людини, а також фундаментальні тенденції розвитку людини і людства, та пов’язані з цим колізій» [5, c.110-111]. Цей напрямок у філософії успадкував традиції трьох вагомих філософських шкіл, метаантропологія «інтегрує в собі підходи філософської антропології, екзистенціалізму та персоналізму» [5, c.157-158].
Для подальшого проведення дослідження важливо чітко термінологічно закріпити кожен з вищезгаданих рівнів буття людини.
Н. Хамітов пише: «Буденність є найбільш абстрактним станом людського буття, в якому менш за все виявляються особистісне начало… Буття повсякденності постійно підтримується волею до самозбереження та волею до продовження роду» [4, c.158]. Буденне буття людини може бути охарактеризоване невизначеністю власного шляху, страхом перед своїм екзистенціальним вибором. Метаантропологія трактує його як знеособлене, цивілізаційне буття.
«Граничне буття, або буття-на-межі, це буття, що породжує особистісний початок та заперечує буденність… Це повстання проти соціальної заданості людського життя, прорив до свободи» [4, c.160]. В цьому вимірі людського буття, за Н. Хамітовим, відбувається свідомий вихід за межі буденності, тобто перехід в екзистенціальний простір, де людина актуалізує свої особистісні можливості ціною своєї трагічної самотності, керуючись потягом то свободи та творчості.
Метаграничне буття означає вимір людського буття, в якому «відбувається вихід за межі буденного буття з його безособистісною визначеністю та граничного буття з його трагічністю та екзистенціальною відчуженістю» [5, c.26]. В основі цього виміру знаходиться воля свободи та любові, завдяки яким людиною переживається феномен безсмертя особистості.
Визначившись з буденним, граничним та метаграничними вимірами буття людини в рамках метаантропології, ми можемо провести аналіз феномену «віртуальна реальність». У сучасній метаантропології вважається, що віртуальна реальність може виникати лише в граничному та метаграничному екзистенціальних вимірах буття людини. Звертаючись же до філософії туризму, нами може бути висунута гіпотеза, що туризм, як і віртуальна реальність, не може виникати у повсякденному бутті людини. Лише екзистенціальні виміри людини, в яких є місце волі до свободи, пізнання та творчості, де є місце мріям та їх здійсненню, в яких особистісний початок перемагає буденність і є тими вимірами, де актуалізується феномен туризму. Як ми вже писали, буденне буття людини може бути охарактеризоване невизначеністю власного шляху, страхом перед своїм екзистенціальним вибором. Метаантропологія трактує його як знеособлене, цивілізаційне буття. Чи можемо ми уявити туриста, який би на своєму життєвому шляху не мав достатньо сміливості для руху вперед до незвіданого, а також бажання до здійснення своїх мрій, туриста, якого б лякав його екзистенціальний вибір та повнота життя? За нашою думкою, в особистому світі туриста неможливе поєднання таких рис, сам феномен туризму - це вихід за межі повсякденності, це нестримний вольовий рух вперед.
Розглянемо феномен віртуальної реальності у його екзистенціально-психологічних вимірах. Керуючись глибиною проникнення у позасвідоме та цілісністю і зв’язністю як критеріями, можна висунути тезу, що віртуальна реальність може проявляти себе у наведеній нижче групі екзистенціально-психологічних станів. До них слід віднести уяву, фантазію, мрію, сугестію, сон. Тобто суб’єкт перебуває у віртуальній реальності, уявляючи розвиток сюжету цікавої книжки чи комп’ютерної гри, мріючи при нову оселю, знаходячись під сугестивним впливом, під час сну тощо. Група вищезгаданих феноменів претендує на можливість достатньо повної дескрипції віртуальної реальності в широкому смислі у будь-яких її проявах.
Виявлена вищезгадана група екзистенціально-психологічних станів дозволяє нам виконати ґрунтовне звернення до філософсько-теоретичних засад філософії туризму. Автор висуває думку, що саме феномени віртуальної реальності та туризму мають споріднені екзистенціально-психологічні основи. Чи можна уявити туриста, якого б уява не підштовхувала до подорожей? Чи не мрії про чудові краї та осягнення нового керують ним? Чи сон не є особливою формою мандрів у позасвідомому? Віртуальна реальність в контексті філософії туризму в першому наближенні може розумітись як «віртуальна подорож».
Іншим підтвердженням щодо можливості трактувати віртуальну реальність як технічно, або навіть більше - комп’ютерно вдосконалену форму феномену туризму, ми можемо знайти в працях дослідника філософсько-теоретичних та психологічних особливостей віртуального С. Борчікова. У своїй праці «Творча уява віртуальної реальності», дослідник пише: «Ніяка комп’ютерна програма не змогла б породити віртуального образу гонщика чи рибалки, якби у людини до цього вже не було б ідентичного життєвого досвіду віртуального образотворення і комп’ютер не копіював би життєву константну реальність з її реальними емоційними переживаннями та уявного програмування результатів» [1, c.45]. Використовуючи термін віртуалістики «консуєтал», С.Борчіков пише: «Насправді, якщо вдається замінити один об’єктивний базис іншим об’єктивним базисом, щоб викликати ідентичні консуєтали, повністю зберігаючи якість переключення на самовідчуття, то у наявності буде саме віртуальна реальність. Наприклад, можна усунути дорогу, машину, глядачів, озеро, рибу тощо, замінивши їх комп’ютерним технологічним оснащенням, але якщо при цьому будуть зберігатися консуєтали життя гонщика або рибалки, то тоді може йти мова про віртуальну реальність» [1, c.45-46]. У віртуальній реальності туристичне спілкування з природою підміняється комп’ютерними формами цього комунікативного процесу.
Комп’ютерні ігри чи симулятори певним чином задовольняють жагу людини до спілкування з природою, втамовують спрагу до подорожей, нестримний розвиток комп’ютерних технологій стає на допомогу людині у задоволені його потреби до відкриття нового, до переживання людиною своєї єдності з природою. Поряд з цим, слід зазначити, що автор даної статті в жодному разі не намагається редукувати феномен туризму до рівня комп’ютерних ігор, симуляторів тощо. Як ми вже зазначали, метою даного дослідження є пошук та обґрунтування існування зв’язку між ознаками феномена «віртуальна реальність» та філософськими засадами туризму.
Наполягаючи на необхідності теоретичного аналізу феномену віртуальної реальності не тільки у вузькому, але й у широкому смислі, наголошується, що у багатьох випадках він редукується до психічного феномену. Цей підхід приводить до забуття глибокого онтологічного змісту вищезгаданого феномену, до втрати можливості осягнення з його допомогою реалій та перспектив розвитку людського суспільства.
Умовний ряд (уява, фантазія, мрія, сугестія, сон), що утворюють вищезгадані екзистенціально-психологічні стани, побудований в такій послідовності, аби підкреслити їх різне глибинне значення під час занурення до несвідомого, а також їх послідовно наростаючу зв’язність та цілісність. Детальний аналіз вищезгаданих екзистенціально-психологічні станів не є нагальною задачею в рамках даного дослідження і вимагає проведення низки окремих досліджень. Тому розглянемо, наприклад, сон як один з найбільш виразних екзистенціально-психологічні станів віртуальної реальності.
Сьогодні, на початку ХХІ ст., ми можемо лише констатувати те, що філософські аспекти феномену сну досі залишаються об’єктом філософських суперечок, коли людство ще не наблизилось до раціонального осягнення філософських та психологічних особливостей вищезгаданого явища. Серед головних причин, що визначають проблемність дослідження сну в контексті віртуальної реальності, дослідники виділяють те, що «відсутність референції віртуальної реальності сну до актуальної реальності яви значить не лише відсутність інструментів феноменологічного, dasein-тлумачення, але й пов’язаної з цим здатності до співвідношення, тобто мова йде про неможливість зв’язано та послідовно структурувати…Сон - нетлумачувана віртуальна реальність з принципово іншими законами, тобто віртуальна реальність, що потребує принципово інших інструментів описання» [2].
Одним з фактів, що підтверджують право на існування концепту сну як форми віртуальної реальності, слугує факт існування феномену взаємної смутності між явою та сном і навпаки. Суб’єкт, що перебуває уві сні смутно пам’ятає яву, в той самий час, як суб’єкт, прокинувшись, погано пригадує сон. Тобто ява та сон можуть бути класифіковані як окремі дійсності, які реферують одна з іншою ніяк інакше, як всередині самих себе.
Іншим підтвердженням на користь зв’язку сну та віртуального, за думкою дослідників Л. Мікешиної та М. Опенкова, слугує приведена нижче теза: «Для розуміння природи віртуальної реальності може слугувати метафора сновидіння. Людина, занурена у комп’ютерну реалізацію віртуальної реальності, потрапляє до влади міфу. І сон, і комп’ютерний віртуал - сфера онтологічно неукріплених форм» [3, с.206]. Але при цьому застерігають: «Не можна забувати, що даний тип віртуальної реальності - ключ до хтонічного всередині нас… Наскільки активізація архаїчної психіки може бути небезпечними для душевного здоров’я особистості?» [143, с.207]. При цьому дослідники згадують легенду про давньокитайського мудреця Чжуан-цзи та його сон, коли він у ньому був метеликом, а прокинувшись, засумнівався, чи не є він метеликом, якому наснилося, що він людина [3, с.208].
Обґрунтовуючи зв'язок між сном та віртуальною реальністю, вищезгадані дослідники пишуть: «Подібно до сну, віртуальні реальності заглиблюють нас не у окремі зорові, словесні, музичні та інші простори, а у їх спів-буття та злитність» [3, с.216].
Таким чином, нами доведено, що необхідною умовою актуалізації феноменів віртуальної реальності та туризму є переживання суб’єктом низки екзистенціально-психологічних станів (уява, фантазія, мрія, сугестія, сон та міф), які властиві граничному та мета граничному буттю людини. Ряд вищезгаданих станів побудований керуючись глибиною проникнення у позасвідоме та цілісністю і зв’язністю як критеріями.
Слід відмітити, що віртуальна реальність проголошує рівноцінність індивідуального досвіду та слугує як самопізнанню людини, так і пізнанню світу, чим виявляє свою близькість до базових засад філософії туриста. Можна бути впевненими, що в умовах віртуалізації соціальних сфер життя людські цінності будуть ще в більшому ступені пов'язані з вирішенням цілого ряду проблем: вони загострюють розуміння взаємовідношення людини з природою; віртуалізація виведе людину на новий рівень розуміння прогресу, вкаже на нові можливі кордони розвитку всього людства і місце людини у Всесвіті. Глобальна віртуалізація змусить формувати новий світогляд, зачіпаючи і масову свідомість, і проблему індивідуалізації в ньому, що з ще більшою силою виштовхне на поверхню життя проблему гуманістичного детермінізму цивілізаційного процесу, а також породить нові внутрішні стимули до розвитку на глобальному, локальному, індивідуальному рівнях. Поряд з цим, під впливом комп'ютеризації і віртуалізації різних сфер життя йде масове зрушення убік від старих індустріальних цінностей, якими люди жили протягом століть. У людей зростає внутрішня масова потреба «неіндустриального