Сибірний А.В., Зарічна О.З.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення"
(м. Львів, 18-19 червня 2020 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2020. 372 с. С.198-199.

Гігієна планування населених місць у розвитку зеленого туризму

В умовах сьогодення у світі інтенсивно розвивається туристична індустрія. Зокрема, в Україні, все більше зацікавлення населення виявляє до зеленого туризму. З метою успішного розвитку цієї галузі на перше місце слід поставити забезпечення потенційно придатних для такого туризму населених пунктів дотриманню санітарно-гігієнічних вимог при їх плануванні та забудові [1].

Гігієна планування населених місць є одним із провідних розділів комунальної гігієни, в якому інтегровано низку важливих завдань містобудування та благоустрою населених місць, що спрямовані на забезпечення якісних умов життя та охорону здоров’я населення. Планування, забудова і благоустрій нових та реконструкція існуючих населених пунктів охоплюють широкий комплекс взаємопов’язаних соціально-економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних, екологічних та санітарно-гігієнічних питань, їхнє своєчасне та повноцінне вирішення передбачає раціональне розселення населення, організацію та функціональне зонування території поселень, достатнє інженерне опорядження і благоустрій, що зрештою має створити належне життєзабезпечення, оптимальні умови побуту, громадської і професійної діяльності та відпочинку людей.

планування населених місць у розвитку зеленого туризму

Це потребує розроблення та наукового обґрунтування гігієнічних нормативів, запровадження будівельних регламентів та дотримання санітарних вимог під час вибору території для населених пунктів, їхньої подальшої забудови чи благоустрою. Вирішення вкрай складних питань благоустрою та інженерного опорядження міст і селищ насамперед пов’язане з організацією господарчо-питного водопостачання, каналізуванням, санітарним очищенням, озелененням, культурно-побутовим та медичним обслуговуванням населення, заходами, що спрямовані на охорону навколишнього середовища, тощо. Якщо не дотримують тих чи інших гігієнічних норм і санітарних вимог до вибору території для населених місць та її організації, недостатньо враховано місцеві природно-кліматичні умови, екологічну чи епідеміологічну ситуацію та їхній можливий розвиток, мають місце відхилення від планів будівництва чи рівня благоустрою або ж затверджених термінів планування і забудови населених місць, у перспективі можливі негативні зміни умов життєдіяльності населення, погіршення стану громадського здоров’я на рівні демографічних показників та розвитку низки захворювань інфекційного й неінфекційного характеру. Саме це і визначає важливе гігієнічне та соціальне значення комплексного планування, раціональної забудови, створення належної інфраструктури та повноцінного інженерного благоустрою міських і сільських поселень.

Проектування населених місць повинно спиратися на закони України та регіональні програми щодо розв’язку найважливіших соціальних, архітектурних, економічних, екологічних і гігієнічних проблем [2].

Міські та сільські поселення треба проектувати як елементи єдиної системи розселення України з урахуванням територіально-адміністративного поділу, соціально-економічного і природного містобудівного районування.

Будівництво або реконструкцію населених місць здійснюють на підставі регіональних планів розвитку та розміщення продуктивних сил і схем розселення, проектів районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи та інших документів, які всебічно відображають сучасний стан і перспективу розвитку того чи того населеного пункту, промислової агломерації чи економічного регіону.

Зазвичай розвиток системи розселення має орієнтуватися на ту мережу міських і сільських поселень, що вже склалася. Сюди входять як існуючі промислові агломерації, так і ті, що формуються. Значно рідше виникає потреба в проектуванні нових поселень, яке передбачене у зв’язку з потребою розташування промислових підприємств, розроблення корисних копалин або ж через відселення людей з існуючих чи потенційних зон катастроф, екологічного лиха та ін.

Реконструкцію населених місць, будівництво нових міст і селищ здійснюють згідно з генеральними планами та проектами забудови, що їх розробляють проектні організації за участі фахівців різного профілю (архітекторів, економістів, соціологів, екологів, інженерів, гігієністів та ін.).

Головними засадами генерального плану є визначення перспектив розвитку економічної бази та розрахунок чисельності населення, планування взаємопов’язаної і комплексної структури всіх функціональних елементів, інженерного устаткування і благоустрою, озеленення території, черговості міського будівництва.

Вибору території для поселення передують поглиблене вивчення й аналіз місцевих природних і екологічних умов та епідеміологічної ситуації, порівняння техніко-економічних, архітектурно-планувальних і санітарно-гігієнічних показників місць перспективної забудови.

Обов’язковими є розроблення прогнозу розвитку міст і селищ, їхньої соціально-економічної бази, всебічне урахування містоутворюючих чинників, визначення перспективної чисельності населення. Містоутворюючими чинниками вважають ті господарські елементи, які безпосередньо зумовлюють розвиток існуючих і нових населених місць або будівництво нових міст і селищ. Це промислові й сільськогосподарські підприємства, об’єкти зовнішнього транспорту, склади та бази матеріально-технічного постачання, будівельно-монтажні організації, адміністративні, науково-дослідницькі та культурно-освітні заклади тощо [3].

Населення міста або селища залежно від участі в суспільному виробництві і характеру трудової діяльності поділяються на групи: працівників промислових підприємств та працівників підприємств, установ і закладів, які обслуговують населення даного населеного пункту.

Отже, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення, охорона громадського здоров’я і розвиток зеленого туризму безпосередньо пов’язані з комплексним розробленням архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних та еколого-гігієнічних заходів і здійсненням державного санітарного нагляду за плануванням, забудовою і благоустроєм населених місць.

Список використаних джерел

1. Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/siltur7.htm.
2. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів: Наказ МОЗ України від 19.06.1996 р. №173. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96.
3. Гончарук Є.І. Комунальна гігієна: підручник. URL: http://medbib.in.ua/kommunalnaya-gigiena.html.

Гігієна планування населених місць у розвитку зеленого туризму

Список використаних джерел

Теорія туризму

Сталий розвиток туризму

Туризм і COVID-19

Історія туризму

Філософія туризму

Право і формальності в туризмі

Рекреація і курортологія

Види туризму

Спортивний туризм і альпінізм

Медичний туризм

Соціальний та інклюзивний туризм

Релігійний і паломницький туризм

Агро- й екотуризм

Гастрономічний туризм

Круїзний туризм і яхтинг

Промисловий туризм

Темний туризм

Воєнний туризм

Космічний туризм

Азартний і сексуальний туризм

Екскурсійна справа

Економіка туризму

Менеджмент в туризмі

Маркетинг в туризмі

Управління якістю в туризмі

Інновації в туризмі

Транспортне забезпечення в туризмі

Державне регулювання в туризмі

Туристичні кластери

IT в туризмі

Туризм в Україні

Карпати, Західна Україна

Туризм в Криму

Туризм в Росії

Туризм в Білорусі

Міжнародний туризм

Туризм в Європі

Туризм в Азії

Туризм в Африці

Туризм в Америці

Туризм в Австралії

Краєзнавство, країнознавство і географія туризму

Музеєзнавство

Замки, фортеці, палаци

Курортна нерухомість

Готельний сервіс

Ресторанний бізнес

Анімація й організація дозвілля

Поради туристам

Туристична освіта

Інше