Сичова А.О., Петрова П.Б., Череватий В.О.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Туристичний та готельно-ресторанний бізнес:
сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку»
(м. Старобільськ, 16-17 листопада 2021 р.)
Старобільськ: Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка, 2021. 380 с. C.90-93.

Overlanding туризм: специфіка напрямку і перспективи становлення

Пандемія COVID-19 і виклики глобалізації внесли свої корективи у розвиток альтернативних видів туризму. Якщо в XX столітті експерти туристичної галузі фокусували увагу на масовому туризмі як масштабному колективному споживанні недиференційованих туристичних продуктів, то сьогодні набирає обертів інший - постмодерністський - різновид туризму. На думку Г. Шоу та А. Вільямса [1], масовий туризм супроводжується наданням високо стандартизованих послуг відносно туристичного потоку, які не потребують унікальності або принципово нових підходів до промоції туристичних продуктів. Оскільки ефективність, передбачуваність і контроль постають критичними компонентами масового туризму, його можна безпосередньо розглядати як частину того, що Г. Рітцер свого часу назвав «макдональдизацією» [2] суспільства.

На відміну від масового, постмодерністський туризм відноситься до протилежних явищ. Він вважається більш м’якою, менш структурованою і більш незалежною формою подорожі, що відповідає індивідуалізованому, сегментованому і критичному споживанню. Отже, якщо «пакетний» вид відпочинку вважався своєрідною архетипичною формою макдональдизованого туризму, то нинішній різновид туризму виступає в якості парадигми постфордистського напрямку, що означає відвідування немасових туристичних локацій, зі зверненням до вузькоспеціалізованих турагентів або туроператорів задля отримання диференційованого туристичного досвіду.

Будучи орієнтованим на крос-культурні та політичні маршрути туристичним продуктом, overlanding туризм пропонує клієнтам саме таку атмосферу відкриттів і пригод, можливість встановлення міжкультурних контактів, під ілюзорним враженням збільшеної або навіть повної автономії та незалежності. Мета даної статті полягає у висвітленні специфіки і перспектив overlanding туризму з урахуванням сучасних економічних і політичних умов.

Оскільки туризм здебільшого є «кінестетичним» [3, c.121] явищем, сухопутні маршрути постають певною реалізацією просторової геометрії, здатної привабити мільйони туристів. Overlanding описує самостійну подорож до віддалених локацій, де подорож виступає самоціллю. Основною формою проживання є кемпінг, а тривалість подібних маршрутів складає від 3 місяців до кількох років. Overlanding туризм може охоплювати різноманітні моделі організації поїздок і відпочинку. Поряд з традиційними пакетними послугами, які комерціалізуються агентствами і туроператорами, на даний час існує безліч інших форм незалежного і самоврядного overlanding туризму.

Одним із напрямків є піший туризм, хоча його важливість часто недооцінюється владою, фахівцями з планування та іншими учасниками туристичної індустрії. На думку Г. Річардса і Дж. Вілсона [4], даний субвид міжнародного туризму має важливе економічне і культурне значення, особливо для країн і регіонів, що розвиваються, з огляду на використання ним розрізненої місцевої туристичної інфраструктури. Окрім названого, overlanding туризм надає можливість нанести на туристичну карту так звані «забуті місця». К. Мулін і П. Боніфейс [5, c.241], наприклад, нагадують про відродження зацікавленості до міфічного маршруту 66 з Чикаго до Лос-Анджелесу, саме завдяки прихильникам overlanding туризму.

Маршрут Стамбул-Каїр також можна сприймати як overlanding культурний продукт, спрямований на забезпечення узгодженості окремих проявів сучасної близькосхідної спадщини через створення історичних, економічних і культурних зв’язків між місцевими жителями, історичними містами і регіонами. Незважаючи на те, що сам маршрут і його тривалість можуть змінюватись, виокремлюється низка обов’язкових локацій, відвідування яких дозволяє отримати статус незалежного мандрівника саме за цим напрямком. У макромасштабі такі пункти можуть стосуватися певного міста (Пальміра в Сирії), історичної спадщини (Замок Шобак в Йорданії) або до дива природи (термальні джерела в Памукале в Туреччині або пейзажі Ваді Рам в Йорданії). Але в мікромасштабі локації можуть представляти собою звичайні ординарні місцини на кшталт певної кав’ярні або ресторану (наприклад, кафе з видом на Голубині скелі в Бейруті). За словами Дж. Сарменто та Е. Хенріке, саме зазначена частина «процесу дедиференціації і постає предметом уваги сучасних туристів» [6, c.284].

Геополітичний аспект також істотно впливає на становлення overlanding туризму. Хоча на даний час подорожі Близьким Сходом вважаються безпечними, проте, аспекти тероризму, війни, арабо-ізраїльського конфлікту та уявлення, пов’язані з цими проблемами, не сприяють формуванню бажання і збільшенню кількості туристів відвідати цей регіон. Аналогічна ситуація спостерігається і з розвитком overlanding туризму в Україні. Геополітика маршруту вкрай важлива при встановленні початкового і фінального пунктів маршруту. Так, за наявності відмітки у паспорті щодо в’їзду або виїзду з Ізраїлю, туристу заборонений в’їзд до Лівану і Сирії. Тобто якщо мандрівники захочуть відвідати Ізраїль, вони повинні почати в Стамбулі, перетнути Сирію, потім в’їхати в Йорданію, а звідти перейти до Ізраїлю. Хоча в більшості випадків чимало туристів просто виключають Ізраїль з туру.

Незважаючи на те, що більшість туристів воліють займатися overlanding туризмом самостійно (наприклад, з Лондона до Кейптауна, «Південно-американський маршрут», проходження частини Шовкового шляху,

Транссибірська магістраль, стежка Гринго в Південній Америці та ін.), тим не менш, збільшується частка туристичних агентств, що спеціалізуються саме на означеній туристичної ніші. На світовому туристичному ринку сьогодні можна виділити близько 12 компаній [6, c.291], які комерціалізують маршрути overlanding туризму, намагаючись зробити його топовою статтею прибутків. Більше половини даних агентств спеціалізується на наземних експедиціях або турах, коли туристи подорожують на спеціально підготовленій вантажівці з обов’язковим нічним кемпінгом. Решта компаній використовують інші види транспорту, від приватних автобусів до маршрутних таксі та мінівенів.

Вантажівки, в основному Mercedes-Benz, Scania або M.A.N. - це самодостатні, спеціально облаштовані автомобілі масою понад 7,5 тон, які, за словами П. Хоттола, є «своєрідними бульбашками безпеки для мандрівників або метапростором мобільного туризму» [7, c.10]. Туристи можуть одночасно долати найсуворіші умови, не програючи у вуайеристських аспектах завдяки великим панорамним вікнам і сидінням на даху, стереосистемам і холодильникам. Частина компаній навіть ввели певну сегментацію, пропонуючи різні категорії вантажівок, такі як Deluxe, Superior і Standard.

Overlanding туризм передбачає наявність унікального туристичного сегменту відповідної цільової аудиторії. Профіль overlanding туриста описується як молода (деякі компанії згадують мінімальний вік 18 і максимальний 45), самотня і фізично здорова людина, готова до авантюр. Так, Gecko Adventures підкреслює, що «орієнтована на молодих туристів, які вважають за краще незалежний і відповідальний спосіб подорожувати». Islamic Tours орієнтований на ісламський ринок, а тури носять релігійний та освітній характер. Веб-сайти деяких компаній ведуть форуми або блоги, де туристи не лише можуть поставити питання про майбутню поїздку, але і матимуть змогу спілкуватися з майбутніми попутниками до початку подорожі.

Таким чином, хоча вище викладені висновки переважно відносяться до попереднього дослідження overlanding туризму, варто відзначити, що даний напрямок є не лише спробою вийти на інший - немасовий - туристичний продукт, але й додатковою прибутковою статтею для туристичних агенцій в умовах пандемічних обмежень. Незважаючи на наявність компаній, які запускають overlanding маршрути, більшість з них поки що спеціалізуються на жорстких туристичних пакетах, з ідентичними маршрутами у безпечному та герметичному середовищі. Проте прагнення туристів до більшої індивідуалізації та отримання унікального досвіду актуалізує подальший розвиток overlanding туризму.

Перелік посилань

1. Shaw G., Williams A. Tourism and Tourist Spaces. London: Sage, 2004.
2. Ritzer G. The McDonaldization of Society. Thousand Oaks: Pine Forge Press, 1996.
3. Novelli M. (ed) Niche Tourism. Contemporary Issues, Trends and Cases. Oxford: Elsevier, 2005.
4. Richards G., Wilson J. (eds) The Global Nomad. Backpacker Travel in Theory and Practice. Clevedon: Channel View Publications, 2004.
5. Moulin C., Boniface P. Routeing Heritage for Tourism: Making Heritage and Cultural Tourism Networks for Socio-Economic Development // International Journal of Heritage Studies 2001. Vol.7(3). pp.237-248.
6. Sarmento J., Henriques E. Overlanding Tourism in the Istanbul to Cairo Route: Real Holidays or McDonaldised Niche Tourism? Turismos de Nicho: Motivações, Produtos, Territórios. Centro de Estudos Geográficos. Lisboa: Universidade de Lisboa, 2015. pp.283-295.
7. Hottola P. The Metaspatialities of Control Management in Tourism: Backpacking in India // Tourism Geographies. 2005. Vol.7(1). pp.1-22.