Тертична Ю.В.
Науковий часопис Національного педагогічного
університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 4: Географія
і сучасність. 2015. Вип.19(33). С.227-233.

Етноекзогенний туризм як напрям етнічного туризму. Особливості етноекзогенного туризму

У статті розглянуто особливості етноекзогенного туризму як напряму етнічного туризму, наведено приклади об’єктів етноекзогенного туризму.

Ключові слова: етноекзогенний туризм, етнічний туризм.

Постановка проблеми. Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Питання збільшення обсягів в'їзного та внутрішнього туризму залишаються на першому плані в програмах розвитку туризму в Україні, як важливі чинники підвищення якості життя населення, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені. У дослідженні пропонується зупинитися на перспективах розвитку етноекзогенного туризму, який займає особливе місце у розвитку іноземного туризму і є одним із пріоритетних напрямів туристично-економічної діяльності.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що Україна має значний потенціал, який до сьогодні комплексно не оцінено та не задіяно у туристсько-рекреаційній діяльності, не визначено перспективні напрями його актуалізації для розвитку туризму. Зокрема, це стосується етноекзогенного туризму, який передбачає відвідання місць та об`єктів, пов’язаних з некорінними (алохтонними) етносами та їхніми представниками. Це пов’язане зі сприйняттям лише певної частини культурних ресурсів (здебільшого історико-культурної спадщини) як об’єкта туризму, а інші види ресурсів (організації, видатні люди, місця, події тощо) часто взагалі не розглядаються як потенційний туристичний продукт. Для використання ресурсів етноекзогенного туризму у рекреаційно-туристичній діяльності необхідним є їх комплексне вивчення. Важливим є також систематизація понятійно-термінологічного апарату і визначення місця етноекзогенного туризму у туристичному комплексі території для подальшого використання у нормативно-правових документах, туристичній діяльності та інших сферах. Етноекзогенний туризм є актуальним видом туризму, що підтверджується зростанням його популярності в Україні та світі і пояснюється потребою людей у етнічній ідентифікації в умовах процесу глобалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням культурної спадщини, етноекзогенного та етнічного туризму займаються як іноземні (Х. Райн), так і вітчизняні (І.І. Винниченко, М.Л. Орлова, В.Ф. Кифяк, Н.А. Малова, Ю.О. Венедін, Л.М. Черчик, В.І. Акуленко) науковці.

Мета статті. Розглянути поняття етноекзогенного туризму, визначити його особливості.

Виклад основного матеріалу. Культурне самовираження народу завжди викликає інтерес. Природна допитливість туриста по відношенню до різних куточків світу і народів, що їх населяють утворюють один з найбільш сильних спонукальних туристських мотивів.

Давно виділився і став самостійним такий вид туризму, як культурний чи пізнавальний. Пізнавальний туризм - туристські поїздки, подорожі, походи з метою відвідин будь-яких регіонів, місцевості, центрів туризму тощо для ознайомлення з пам'ятниками природи, історії і культури, побутом і традиціями місцевого населення, народними ремеслами і промислами, досягненнями у сфері науки, культури, промислового виробництва, будівництва тощо. Елементи пізнавального туризму різного ступеня властиві практично всім видам туризму [3].

Пізнавальний туризм охоплює всі аспекти подорожі, за допомогою якого людина дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу. Одним з підвидів пізнавального туризму є етнічний та його напрям - етноекзогенний туризм.

Для розуміння сутності етноекзогенного туризму, необхідно насамперед визначити такі поняття як етнічний та аборигенський.

У зарубіжній туристичній практиці та науковій літературі під етнічним туризмом найчастіше розуміють міжнародний вид туризму, метою якого є ознайомлення з «екзотичними» етносами, які у повній мірі зберегли традиційні, архаїчні риси матеріальної та духовної культури. Зазначені підходи до трактування етнічного туризму вбачаються занадто вузькими.

Найбільш влучне визначення етнічного туризму зробила одеська дослідниця М. Орлова.

Етнічний туризм - це підвид пізнавального туризму, метою якого є ознайомлення з матеріальною та духовною культурою певного етносу, що проживає зараз або проживав у минулому на відповідній території [5].

Синонімом поняття етнічний туризм може бути етнокультурний туризм, оскільки невід’ємною характеристикою етносу є специфічний тип культури - етнічна культура, яка є єдиним критерієм, що відмежовує етноси від не етносів [5].

В розвитку етнічного туризму можна виділити 2 напрями. У першому об’єктами етнічного туризму виступають ті, які пов’язані безпосередньо з корінними (автохтонними) етносами, другий - з некорінними (алохтонними) (рис.1). Саме для назви другого напрямку ми пропонуємо застосовувати таке визначення як етноекзогенний туризм.

Рис. 1. Cтруктура етнічного туризму

Для назви першого напрямку використовується поняття «аборигенський» (корінний) туризм, який запропонували Д. Мерпер, Д. Гетц та В. Джеймісон. Дослідники Р. Батлер і Т. Хинчей окреслили «корінний туризм» як туристичну діяльність, у якій беруть безпосередню участь корінні етнічні групи з метою дослідження або споглядання атрактивних ознак власної культури, від якої вони відійшли з огляду на ті або інші обставини [4].

Автохтонний етнос - це такий, що сформувався і незмінно проживає, існує на території свого народження, там, де він утворився, як етнічна спільнота [1].

Щодо території, де на даний момент проживає певний етнос, він може не бути корінним. Тобто, можна також передбачити існування таких етносів, що мають полярний порівняно із описаним вище тип зв’язку із тією територією, на якій вони проживають у певний історичний час. Такі етноси існують на тій чи іншій території, але як етнічні утворення вони сформувалися у якихось інших регіонах, інших частинах нашої планети. Відтак із територією свого сучасного проживання такий етнос знаходиться у якісно інших зв’язках, а саме, - відносно до неї він є не корінним. Таким чином поняття “прийшлий етнос” вказує на ту обставину, що певний етнос утворився, сформувався, тобто народився не на території свого сучасного проживання, а на якійсь іншій, яка є його історичною батьківщиною.

Винниченко І.І. дає визначення етноекзоґенному (грец. етнос - народ, група, плем’я; англ. екзогенетик - зумовлений зовнішніми причинами) туризмові як такому, що передбачає відвідання місць в певній країні (реґіоні), у той чи інший спосіб пов’язаних з некорінними (нетитульними) етносами [2].

Така етнічна група може зберігати свою етносоціокультурну самобутність і відносно компактно проживати на певній території держави створеної іншим, чужим відносно до неї етносом.

Для розуміння суті даного поняття доцільно розглянути його етимологію. Енциклопедія «Соціологія» подає визначення поняття етнос (грец. еthnos - група, плем’я, народ) - міжпоколінна група людей, об’єднана тривалим спільним проживанням на певній території, спільною мовою, культурою і самосвідомістю [6].

Об’єктами етноекзогенного туризму виступають ті, що пов’язані саме з некорінними етносами. Синонімом поняття «етноекзогенний» може бути аллохтонний туризм. Об’єктами етноекзоґенного туризму є населені пункти, засновані (або заселені згодом) представниками цих етносів, в яких й по сьогодні вони проживають, споруди культового (синагоги, костьоли, кірхи, мечеті тощо), громадського (дитсадки, школи, богадільні, музеї, адміністративні будинки тощо), промислового (фабрики, заводи тощо) та сільськогосподарського (елеватори, стайні та ін.) призначення діаспор, будівлі, авторами проектів, власниками або ж ініціаторами зведення яких були іноземці, інші об’єкти (заповідники, парки, пам’ятники та ін.), засновані і створені ними ж, місця (у тому житлові будинки, театри, спортивні споруди), в яких народились, мешкали, працювали, виступали, короткочасно перебували, померли (загинули) та поховані (перепоховані) визначні іноземці - державні, політичні та громадські діячі, науковці, мистці, підприємці, військовики, меценати тощо, і пам’ятники (монументи, меморіальні та пам’ятні дошки) видатним іноземцям, і некрополі (цивільні та військові) та поодинокі поховання, на яких упокоїлись представники не титульних етносів, а також будинки, в яких містились (і нині знаходяться) органи державної влади, освітні установи, мас-медіа тощо, в компетенції яких - задоволення потреб нацменшин. До цього переліку відносяться й сучасні представництва іноземних фірм, фондів, дипломатичних установ, спільні підприємства, а також інституції (у тому підприємницькі структури, створені за участю іноземного капіталу) та різноманітні заходи (наукові, мистецькі, благодійні, спортивні та ін.), учасниками яких були іноземці, національно-культурні товариства (громади) тощо [2].

Щодо особливостей етноекзогенного туризму, слід відмітити наступні:

- Для організації етноекзогенного туризму необхідне дотримання головної умови - наявність етноекзогенних об'єктів, які складають частину соціально-культурних ресурсів, за умови їх використання для виробництва туристських послуг та задоволення потреби в екскурсійному туризмі.
- Етноекзогенний туризм не може існувати без розвитку науки. Необхідний ретельний контроль екскурсійної діяльності, так як інформація, що надається туристам повинна ґрунтуватися тільки на науково перевірених фактах, щоб уникнути перекосу в бік релігійних догм чи пропаганди націоналістичних ідей.
- Розвиток даного напрямку туризму надає комплекс освітніх послуг для самих жителів. Пізнаючи культуру та звичаї інших етносів, населення переосмислює свої вчинки, пізнає національний менталітет. Особливі споживачі послуг - діти. У дитинстві закладаються основи культури подальшої поведінки, культури спілкування та національної поваги.
- Етноекзогенний туризм - елітарний вид туризму, що вимагає певної підготовки для сприйняття інформації, отже, виникає необхідність формування так званої «культури туриста».
- Етноекзогенний туризм у своєму розвитку виступає чинником відродження і розвитку національних культур, збереження, примноження та передачі майбутнім поколінням історико-культурної спадщини минулого.

Висновок. Розвиток етноекзогенного туризму дозволить залучити до рекреаційно-туристичної сфери нові території, у тому числі і депресивні, що може стати фактором покращення їх соціально-економічної ситуації, внаслідок створення нових робочих місць, збільшення доходів населення та місцевих бюджетів; сприяти збільшенню обсягів в'їзного та внутрішнього туризму в Україні.

Використана література

1. Балановський Я.М. Етносоціокультурний аспект кризового стану суспільства (проблеми поняттєвого забезпечення) / Я.М. Балановський // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2011. Вип.5. С.93-104.
2. Винниченко І. Єдність через різноманітність // Урядовий кур’єр. 2010. 9 лютого. С.9.
3. Кляп М.П., Шандор Ф.Ф. Сучасні різновиди туризму: Навч. посіб. К.: Знання, 2011. 334 с.
4. Malinowski G. Etnoturistika - touristika etnizna w Polsce. URL: https://artelis.pl/artykuly/9521/Etnoturystyka--turystyka-etniczna-w-Polsce.
5. Орлова М.Л. Ресурси етнічного туризму регіону: суспільно-географічна оцінка (на матеріалах Одеської області): автореф. дис... к.г.н.: 11.00.02 / М.Л. Орлова. Одеса, 2009. 20 с.
6. Социология: энциклопедия / сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин и др. Мн.: Книжный Дом, 2003. 1312 с.

Тертычная Ю.В. Этноекзогенний туризм как направление этнического туризма. Особенности этноекзогенного туризма

В статье рассмотрены особенности етноекзогенного туризма как направления этнического туризма, приведены примеры объектов етноекзогенного туризма.

Ключевые слова: этноекзогенный туризм, этнический туризм.

Tertychna Y. Etnoekzohennyy Tourism as a Direction of Ethnic Tourism. The Features of Etnoekzohennyy Tourism

The article reviews the features of etnoekzohennyy tourism as the direction of ethnic tourism, shown the examples of objects of etnoekzohennyy tourism.

Key words: etnoekzohennyy tourism, ethnic tourism.