Транченко Л.В.
Матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф.
"Актуальні питання економічного розвитку в сучасних умовах"
(м. Херсон, 26-27 березня 2020 р.). Херсон:
ФОП Вишемирський В.С., 2020. 415 с. C.275-277.

Проблеми розвитку сільського зеленого туризму

Сучасний етап розвитку ринкових відносин пов’язаний з ефективним управлінням інноваційними процесами, що забезпечується пошуком нового забезпечення екологічності сучасного виробництва і передбачають розвиток «сільського зеленого туризму», вирощування екологічно чистої продукції. В сучасних умовах господарювання для задоволення потреб людей, що проживають в умовах урбанізованого середовища, значну роль відіграє «сільський зелений туризм», який можна віднести до одного з видів підсобного господарювання.

«Сільський зелений туризм» у більшості країн розглядається як невід’ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села. Але для того, щоб даний вид туризму стабільно розвивався, необхідно формувати його господарський механізм: організаційні, економічні та правові аспекти діяльності. Найбільше уваги потрібно приділяти:

• організації скоординованих стосунків між учасниками (суб’єктами) зеленого туризму, що потребують вирішення питання оподаткування, тарифів на житло і послуги, системи маркетингу, гарантій щодо прийому та обслуговування гостей, певних стандартів обслуговування;
• законодавчому та правовому оформленню та підтримці «сільського зеленого туризму» на рівні держави.

Основними проблемами забезпечення відповідних умов для розвитку в селах «сільського зеленого туризму» є:

• низький рівень якості та комфорту, які необхідні для задоволення потреб як вітчизняних, так і іноземних туристів;
• погане сполучення (дороги в сільській місцевості знаходяться у надзвичайно занедбаному стані);
• низький рівень надання послуг;
• нестача цілісних туристичних пропозицій, що містять продукти, орієнтовані на новий тип туриста;
• низький рівень маркетингу, недостатнє методичне забезпечення та відсутність цілеспрямованої діяльності;
• існує сильна конкуренція з боку сусідніх країн, які пропонують кращу інфраструктуру та сполучення, менш суворі візові вимоги та більш прогресивну систему оподаткування, яка сприяє розвитку даного туризму.

Власники осель «сільського зеленого туризму» повинні оберігати свій туристичний продукт через збереження не відновлюваних природних ресурсів. Вони повинні посилити свою діяльність, орієнтуючись на клієнтів, зацікавлених у екологічному та соціальному туризмі.

Серед потенційних можливостей можна назвати народні промисли, традиційні страви, розваги, тури у супроводі гіда, сільські тури, надання інформації про місцевість та інші види туристичного продукту, які пов’язані з традиційним місцевим укладом. Таким чином, проблеми дослідження «сільського зеленого туризму» є досить актуальними і потребують подальших доробок, особливо на регіональному рівні.

Література

1. Бойко М., Гопкало Л. Засади формування пріоритетних напрямів туристичної політики України // Регіональна економіка. 2013. №1. С.222-229.
2. Кифяк О. Рекреаційна індустрія як пріоритетний напрям стратегії соціально-економічного розвитку краю // Регіональна економіка. 2012. №1. С.230-233.
3. Павлов О.І. Сільський розвиток та розвиток сільських територій // Економіка. Фінанси. Право. 2013. №7. С.17-27.