Устименко Л.М., Ковальчук Л.
Тези доповідей ІV Міжнародної науково-практичної
конференції-фестивалю «Нематеріальна культурна
спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід,
практики, інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. C.167-170.

Культурні маршрути як чинник популяризації потенційних локацій нематеріальної культурної спадщини

Найбільше національну своєрідність народу відображає його культура, вона відбиває життя народу, його переконання, ідеали в поезії, музиці, театрі, танці, архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві, що створює ресурсну базу для національно-орієнтованих видів туризму. Зокрема, культурно-пізнавального туризму, який сьогодні є одним із найбільш популярних, традиційно затребуваним залишається краєзнавчий туризм, який часто поєднується з отриманням базової освіти. Останнім часом зростає популярність етнотуризму, що є складовою частиною культури як цілісної системи, яка існує на конкретній території, розвиває колективну та творчу діяльність народу.

Значення культурного туризму важко переоцінити. Перш за все, культура виступає як фундамент розвитку країни, а сама культурна спадщина - базою туристичної концепції розвитку її потенційних локацій. Зрозуміло, що культурний туризм у своєму гуманітарному значенні використовується для розвитку безпосередньо як і самої особистості, так і її творчості. Результатом чого є збільшення населення певної території, яке є носіями національної культури та мистецтва. Внутрішній туризм для України є надто важливим. Наша країна має неперевершене культурне надбання, яке варто побачити усьому світу і тут велика роль надається туризму в цілому та культурним маршрутам, зокрема.

Сучасні культурні маршрути це проект співпраці в сфері культурної й освітньої спадщини та туризму, метою якого є розробка та просування маршруту або серії маршрутів на основі історичного шляху, культурної концепції, персоналії чи явища транснаціональної важливості та значення задля розуміння і поваги до спільних європейських цінностей.

Саме культурні маршрути є стимулом для розвитку як і місцевого туризму, так і для послуг, пов’язаних з туризмом. Вони також впливають на розвиток малого та середнього бізнесу, інновацій та конкурентоспроможності. У 1987 році була впроваджена Концепція Культурних маршрутів, що реалізує культурні принципи Європи, такі як права людини, культурну демократію, культурне розмаїття та самобутність. Ці основні принципи конкретизовані в Європейських культурних маршрутах.

Крізь час і простір, ці маршрути демонструють внесок різних культур в спільну європейську культурну спадщину. Вони є відображенням різноманітності цих культур і поєднанням місцевої спадщини з європейськими ідеями. Культурні маршрути відкривають доступ до менш відомих тем і аспектів європейської історії та культури, дозволяючи відкрити нові напрямки та пролити світло на забуті або приховані аспекти спільної спадщини.

Основними критеріями сертифікації Культурного маршруту є:

• культурний маршрут утворює транскордонну мережу, що включає в себе, принаймні, три країни, які є членами Ради Європи або сторонами Європейської культурної конвенції;
• тема маршруту відображає основні цінності Ради Європи і є перспективною для подальших досліджень;
• запропоновані проекти повинні мати підтвердження необхідних фінансових і людських ресурсів;
• подання номінації від юридичної особи, наприклад, асоціація або об’єднання декількох організацій;
• мережа заохочує демократичні процеси, які призводять до ухвалення спільних рішень щодо стратегії і діяльності;
• культурний маршрут включає в себе відповідні розроблені продукти культурного туризму, такі як путівники, документація тощо;
• передбачає реалізацію заходів для молоді регулярних культурних та мистецьких заходів, а також тематичних дискусій.

Для того, щоб отримати сертифікацію культурного маршруту Ради Європи, маршрут повинен сформувати кілька аспектів: транснаціональний, туристичний, економіко-соціальний, культурний та інноваційний.

Основними етапами сертифікації культурних маршрутів є:

• визначення та опис предмета;
• опис пріоритетних сфер діяльності;
• створення Європейської мережі;
• створення загальної візуальної айдентики.

Нині Україною проходить 3 культурні маршрути, зокрема «Via Regia» (шлях, який з раннього середньовіччя поєднує Східну і Західну Європу, пропонуючи різноманітні туристичні опції, від традиційного паломництва до подорожей поїздом) та «Європейський маршрут індустріальної спадщини» (культурний маршрут, який представляє спільну європейську пам’ять про наукові відкриття, технологічні інновації і соціальні зрушення в Європі, пов’язані з індустріальною революцією, приваблюючи туристів до індустріальних локацій).

Верховна Рада України 16 лютого 2021 року ухвалила приєднання України до Розширеної часткової угоди про культурні маршрути, що дозволить Україні ініціювати та брати участь у транскордонних культурних маршрутах, метою яких є підвищення обізнаності про культурну спадщину з фокусом на теми, що мають символічне значення для європейської єдності, історії, культури. Приєднання до такої угоди є практичною реалізацією положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Не менш важливою у складних умовах, в яких опинилася індустрія туризму і гостинності внаслідок пандемії, є діяльність Європейського інституту культурних маршрутів, який надає підтримку країнам-сторонам Розширеної часткової угоди, здійснюючи експертизу та поширюючи інформацію про кращі практики щодо розробки інноваційних проектів в сфері культурного туризму і сталого розвитку територій.

Таким чином, культура в цілому та культурні маршрути, зокрема, формують самостійний пласт національних, культурних та етнічних стосунків, що надалі з позиції туризму можна поправу розглядати як ресурсний потенціал та базу для розвитку локацій зосередження та популяризації нематеріальної культурної спадщини.

Список використаних джерел

1. Вишневська О.О. Феномен туризму у сучасному соціокультурному просторі: монографія. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. 296 с.
2. Кулаковська І.М. Етнокультурний потенціал як чинник підвищення екскурсійної привабливості регіону // Вісник держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. 2010. №3. С.73-76.
3. Устименко Л.М. Культурно-освітній потенціал етнографічного туризму // Вісник Маріупол. гуманітар. ун-ту. Серія «Філософія, культурологія, соціологія». 2012. Вип.4. С.90-96.
4. Устименко Л.М. Реалізація культурно-просвітнього потенціалу туризму в організації дозвілля молоді: автореф. дис... к.пед.н.: 13.00.06. К.: КНУКіМ, Ін-т проблем виховання АПН України, 2001. 20 с.