Винарчук М.А.
Матеріали наук.-практ. конф. здобувачів вищої освіти
«Сталий розвиток туризму на засадах партнерства:
освіта, наука, практика» (м. Львів, 15-16 травня
2025 р.). Львів: ЛТЕУ, 2025. 375 с. С.66-69.

Розвиток темного туризму: теоретичні аспекти

Темний туризм є відносно новим напрямом у дослідницькому полі туризмології, що привертає увагу науковців, культурологів, соціологів та економістів у зв’язку з його контроверсійною сутністю та соціокультурним значенням. Цей феномен охоплює подорожі до місць, пов’язаних зі смертю, трагедіями, насильством чи катастрофами, що мали глибокий історичний, культурний або емоційний вплив. Теоретичне осмислення темного туризму потребує звернення до міждисциплінарного підходу, оскільки він перетинає межі між історичною пам’яттю, колективною ідентичністю, етичними нормами та економічною доцільністю.

Одним із ключових аспектів у вивченні темного туризму є розуміння мотивацій туристів, що відвідують подібні локації. Згідно з дослідженнями Джона Леннона і Малькольма Фоулі, які першими систематизували поняття dark tourism у 1990-х роках [2], відвідування місць смерті чи страждань часто пов’язане не стільки з жагою сенсацій чи емоційного шоку, скільки з прагненням до глибшого розуміння минулого, пошуку автентичності та осмислення природи людської трагедії [1]. Таким чином, темний туризм може виконувати просвітницьку функцію, сприяти формуванню історичної свідомості, підтримувати збереження колективної пам’яті про трагічні події та вшановувати жертв.

Проте теоретичний дискурс навколо темного туризму не позбавлений суперечностей. Наукова спільнота акцентує увагу на етичних дилемах, пов’язаних з комерціалізацією місць трагедій. З одного боку, розвиток інфраструктури на таких об’єктах забезпечує їхнє збереження, привертає увагу суспільства до складних сторінок історії, сприяє економічному розвитку регіонів. З іншого боку, існує небезпека перетворення пам’яті на товар, що може знецінювати досвід жертв або сприяти спотворенню історичного наративу. Особливо це актуально для музеєфікованих місць, таких як концентраційні табори, поля масових поховань, зони воєнних дій чи природних катастроф.

Темний туризм також має тісний зв’язок з поняттям «місць пам’яті» у трактуванні П’єра Нора, відповідно до якого такі об’єкти виступають як маркери колективної пам’яті, де відбувається конструювання соціальних наративів. У контексті темного туризму ці місця набувають не лише меморіального, а й освітнього та катарсичного значення. Сам акт подорожі до таких локацій може бути інструментом критичного осмислення історії, саморефлексії та емпатії до інших спільнот. Це відкриває поле для аналізу впливу темного туризму на формування міжкультурного діалогу, особливо в умовах постконфліктних або транзитивних суспільств.

У науковій літературі темний туризм часто класифікують за рівнем інтенсивності досвіду, що його зазнає турист, залежно від характеру місця, його оформлення, а також ступеня наближеності до «реальної» трагедії. У цьому контексті вирізняють «гарячі» й «холодні» місця темного туризму. Гарячі - це ті, що мають безпосередній зв’язок із нещодавніми подіями та зберігають емоційно насичену атмосферу, тоді як холодні є більше історично опосередкованими, музейно репрезентованими і, відповідно, сприймаються як культурно дистанційовані. Таке розрізнення дозволяє глибше зрозуміти специфіку туристичного досвіду, рівень емоційної залученості та етичного дискомфорту, що виникає під час таких подорожей.

Розвиток темного туризму значною мірою обумовлений медіалізацією катастроф і широкою доступністю інформації про трагічні події, що формує уявлення потенційних туристів про такі місця як унікальні, екзотичні або винятково значущі. Це підсилює символічну вагу подібних об’єктів і водночас стимулює туристичні потоки, які, однак, не завжди узгоджуються з етичними принципами відвідування «місць болю». Зважаючи на це, важливою складовою теоретичного осмислення темного туризму є розробка принципів відповідального ставлення до таких локацій, як з боку туристів, так і з боку організаторів подорожей, місцевих громад і наукової спільноти.

Проблематика темного туризму, таким чином, виходить за межі суто туристичного дискурсу і включає глибокі філософські, антропологічні, психологічні та політичні аспекти. Це ускладнює однозначну оцінку його впливу та перспектив розвитку. Проте очевидним є те, що в умовах зростання глобальної мобільності та зацікавлення у складних наративах історії темний туризм не лише зберігатиме свою актуальність, а й потребуватиме подальшого концептуального осмислення. Його розвиток ставить перед науковою спільнотою виклик - створити рамки інтерпретації, які дозволять поєднати повагу до пам’яті про жертв із правом на пізнання та осмислення історичної правди в умовах плюралістичного суспільства.

Список використаних джерел

1. Кожушко C.П., Ключник Р.М. Темний туризм як соціальне явище // Інновації, тренди та виклики в індустрії гостинності: Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 4-5 травня 2023 р.). Львів: ЛТЕУ, 2023. 190 с. С.115-117.
2. Lennon J. Dark Tourism. URL: https://doi.org/10.1093/acrefore/9780190264079.013.212.