Ярка Карина Олександрівна, Зиза Анна Степанівна
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.691-693.

Сезонність туризму: особливості, проблеми та завдання територіального менеджменту

Актуальність теми дослідження визначається тим, що зростаючі витрати господарських суб’єктів туристичних дестинацій (через інфляцію, модернізацію ресурсів, освоєння якісних конкурентних послуг та ін.) потребують відшкодування, інакше мотивація бізнесу знижується або ж зовсім зникає. Крім цього, як показує практика, туризм для багатьох дестинацій є головною акумулюючою інші галузеві бізнеси ланкою територіального соціально-економічного розвитку. Поза сезонного періоду ці дестинації переходять у так званий «мертвий» сезон, під час якого значна частина підприємницької діяльності «проїдає» кошти, зароблені у активні туристичні сезони.

Сезонний туризм (відвідування туристської місцевості у певний час року) об’єктивно зумовлений, якщо менеджмент у туризмі спрямований на одностороннє використання туристичних ресурсів.

Можна виділити чотири сезони туристичної активності:

1. Сезон пік - період, найсприятливіший для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.
2. Сезон високий - період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристичний продукт і послуги.
3. Сезон низький - сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.
4. Сезон «мертвий» - період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфортні погодні умови).

Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами. Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит.

Літній туризм - це відвідування туристської місцевості у літню пору року. Літній період - найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей і відповідно характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації, до того ж, це час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги. Ось деякі приклади переваг сезонних пропозицій туристичних дестинацій найпопулярніших країн для літнього відпочинку:

1. Греція (влітку туристи активно відвідують пляжі, монастирі, фестивалі, винні підвали та археологічні пам’ятники. Греція отримала 383 Блакитні Прапори, які присуджуються пляжам за 27 категоріями, включаючи чистоту прибережних вод, безпеку відпочиваючих, розвинену пляжну інфраструктуру).
2. Кіпр (кіпрські пляжі вважаються одними з найкращих. На Кіпрі влітку проходить чимало фестивалів та національних свят).
3. Хорватія (хорватський літній туризм пов’язаний з Адріатичним морем, яке біля берегів Хорватії вважається найчистішим у світі. Тут розташовано безліч заповідників і лісопарків, а берегова лінія порізана маленькими бухточками).
4. Туреччина (турецький літній туризм тримає планку найпривабливішого узбережжя для відпочинку з дітьми. Тут море без медуз і акул, дрібні піщані пляжі, дитячі басейни, водні гірки, аквапарки, дитячі міні-клуби, невтомні аніматори і веселі шоу-програми, рафтинг, підводне плавання, віндсерфінг, гольф, верхова їзда).
5. Туніс (туніський літній туризм - це 1200 кілометрів пляжів, сотні сучасних готелів, джерела термальних вод, на яких засновані знамениті центри таласотерапії, і незвичайна безліч історичних пам’ятників).

У залежності від місцезнаходження країни пляжний сезон може бути відкритим і у зимові місяці. Наприклад, осінь, зима, весна - це пляжні сезони Мальдів, Домінікани, Індії, Йорданії, ОАЕ, Таїланду, Шрі-Ланки. Денна температура в цю пору року, коливається від +28/+35°C, нічна середня температура +22°C, а температура води - +27/+30°C. Влітку найкомфортніше відпочивати на пляжах Європи і Туреччини. Денна температура коливається від +25/+30°C, вночі середня температура +18°C, а температура води - +20/+26°C.

Зимовий туризм є найпопулярнішим він є під час різдвяних і новорічних канікул. Зимовий туризм значною мірою залежить від кліматичних та погодних умов. Зокрема, глобальне потепління внесло поправки в плани багатьох підприємців міжнародних зимового туристичного ринку, змінивши геополітичну карту курортів. Відсутність "гарантованої наявності снігу" на початку зими завдає величезної шкоди зимовому туризму, тому часто туристичні організації вдаються до технологічних новинок, інтенсивно використовують снігові гармати. Зимовий туризму дає можливість скористатися значною кількість підвидів спортивного туризму - гірські лижі та слалом, сноубординг та сноутюбинг, ковзанярство та кьорлінг, а також насолодитися в зимових туристичних зонах купанням у термальних купелях під відкритим небом.

Основний період гірськолижного сезону випадає, на зимові місяці. Популярні напрямки: Австрія, Андорра, Болгарія, Італія, Словаччина, Туреччина, Україна (Карпати), Фінляндія, Франція, Швейцарія. Але існують і курорти, що діють круглий рік: в Австрії (Капрун і Зельден), в Швейцарії (Церматт), у Франції (Валь-д’Ізер, Ле-Дез-Альп), в Фінляндії (Вуокатті) і в Італії (Пассо Тонале).

Найпопулярнішими країнами для зимового відпочинку, наприклад, є: Франція (французькі гірськолижні курорти пропонують одні з найкращих у світі умов для зимового туризму. Країна є світовим лідером і за кількістю зимових курортів - понад 400, і за загальною протяжністю і оснащеністю лижних трас); Італія (італійські гірськолижні курорти мають найбільшу протяжність в альпійських горах, цікавий рельєф, а також добре розвинену інфраструктури гірськолижних курортів); Швейцарія (до безумовних плюсів зимового туризму тут можна віднести найбільш високогірні альпійські курорти та унікальну екологію. Зимова Швейцарія славиться чудовим відпочинком у термал-готелях); Польща (зимові курорти країни особливо популярні серед молоді своєю дешевизною, а снігові траси в Татрах цілком відповідають світовим стандартам).

У практиці туризму сформувались і такі сезонні його види, як, наприклад, екскурсійний сезон, коли є сприятливі для прогулянок кліматичні умови.

Сезон шоп-турів характеризується найбільш вдалим періодом поїздки, наприклад, в Європу за покупками - кінець літа (сезонний розпродаж) і після різдвяних свят. Листопад - квітень, відмінна можливість відпочити і відновити гардероб в Туреччині, а в травні - вересні з задоволенням відвідайте ОАЕ. Щорічно в Дубаї можна здійснити вигідні придбання товарів у семи десятках торгових центрів столичного штату встановлюють значні знижки на широкий асортимент товарів. Відбувається все це в рамках традиційного торгового фестивалю. А раз це фестиваль, то на гостей чекають не тільки вигідні пропозиції магазинів, але і яскраві розважальні програми.

Сезонний характер туризму має спричиняє негативний вплив на діяльність підприємств, які прямо чи опосередковано створюють туристичні послуги. Особливо від фактора сезонності страждають курортні готелі. Справа в тому, що в економіці будь-якого підприємства є постійні і змінні витрати. Так, платежі за ремонт устаткування відносяться до витрат змінних. А от, наприклад, зарплата штатних працівників - це витрати постійні. Також, незалежно від завантаження готелю, готельєр зобов’язаний підтримувати громадські приміщення в чистоті, платити за обігрів всього будинку. З цієї причини багато курортних готелів в низький сезон закриваються. А вже з таких сезонних коливань випливає наступна проблема - це найм і збереження кваліфікованих працівників. У таких умовах і зацікавленість у праці організувати складно, тому що не працює основний метод стимулювання співробітників - кар’єрна драбина.

З проблемою сезонності в туризмі в різних країнах менеджери застосовують різні методи невілювання негативних для бізнесу наслідків. Так, система поділу відпустки на дві частини у ряді зарубіжних країн - це якраз один з методів, завдяки якому намагаються диверсифікувати (розпорошити) навантаження на готельні площі рівномірно протягом року. Те ж саме відноситься і до дитячих канікул. Так, наприклад, у Великобританії немає тримісячних шкільних канікул, тут на рівні Палати Лордів вирішувалося питання рівномірного розподілу відпочинку за сезонами (а точніше, відпочиваючих).

Інший напрям заходів менеджерів - це розробка та просування нових видів турпродукту, що не піддаються сезонним коливанням. Це, перш за все, розвиток конгресного і подієвого туризму, а також соціального туризму для цільових груп: пізнавального - для пенсіонерів та освітнього - для молоді.

Територіальний менеджмент розробляє різноманітні варіанти міжсезонного туризму, тобто відвідування туристської місцевості у певний час року, що припадає на період між сезонами туристичної активності. Для цього промоції туристичних можливостей регіонів спрямовується на ту частину подорожуючих, яких би зацікавили пропозиції саме у міжсезоння. Наприклад, міжсезонний туризм обирають здебільшого туристи вікової категорії старше 55 років із Західної Європи. У поїздок до моря в міжсезоння є свої умовні мінуси: прохолодне море, не завжди стійка погода, напівпорожні готелі і, як наслідок, відсутність у готелях вечірніх розважальних програм. Плюсами міжсезонного туризму є активний відпочинок, для тих, хто звик самостійно знайомитися з новою країною, хто не боїться дорожніх пригод і не потребує постійної опіки гіда і команди професійних аніматорів (персонал готелю, що відповідає за розважальні заходи). Такий варіант відпочинку має свою принадність. У період міжсезоння море має свої принади: морське повітря свіже і прозоре, пляжі пусті, і ідеальні для довгих прогулянок. Базовими плюсами міжсезонного туризму є: низька вартість туру, відсутність спеки, відсутність наповнених рекреантами пляжів та втомлених від туристів гідів, нема накладок з наявністю вільних місць та нескінченним очікуванням офіціанта в переповненому ресторані. Такий досвід необхідно вивчати і адаптувати до умов діяльності таких туристичних сезонних зон України, як Бердянськ, Херсон, Генічеськ, туристичні дестинації у невеликих містах та селищах України.

Список використаних джерел

1. Таранюк Л.Н. Потенціал і розвиток підприємства: навчальний посібник. Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1», 2016. 278 с.
2. Підприємництво, торгівля і біржова діяльність: підручник / під заг. ред. І.М. Сотник, Л.Н. Таранюка. Суми: ВТД «Університетська книга», 2018. 572 с.
3. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.М. Бандурка, Є.В. Ковальов, М.А.Садиков, О.С. Маковоз. Харків: ХНУВС, 2017. 192 с.
4. Економіка підприємства: навч. посіб. / уклад. Н.В. Романченко, Т.В. Кожемякіна, К.В. Пічик. К.: НаУКМА, 2018. 304 c.
5. Болтянська Л.О. Економіка підприємства: навч. посібник. Херсон: Олді-плюс, 2015. 668 с.