Ящук В.І., Топорницька М.Я.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення"
(м. Львів, 18-19 червня 2020 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2020. 372 с. С.201-203.

Завдання та умови формування рекреаційних комплексів України

Сьогодні для світової економіки типовими стали процеси, пов’язані з посиленням її цільової орієнтації на розвиток людини та соціальної інфраструктури. Людський фактор став джерелом отримання економічних можливостей. Відсутність коштів на освіту, культуру, моральність та відпочинок населення спричиняє негативні наслідки для економіки і суспільства країни. Історичний досвід свідчить про те, що тільки ті країни домоглися процвітання, де вирішення соціальних проблем, поліпшення життя населення і всебічного розвитку членів суспільства є нагальною потребою господарського розвитку.

Згідно результатів опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, головними життєвими цінностями українців є здоров’я (78,7%) і матеріальне забезпечення (72,4%). Отже, наше суспільство орієнтоване на матеріальне благополуччя, на поширення у ньому споживацьких стилів життя. Стиль життя є істотною ознакою людської індивідуальності, особистісного розвитку, який багато в чому залежить від ціннісних орієнтацій, рівня культури та психологічних особливостей самої людини. Стиль життя - це система практик, що повторюються в повсякденній поведінці та визначають місце людини у соціальному просторі. Стиль життя відображає життєві цінності, світогляд людини. До стилю життя належать практики в найрізноманітніших напрямах: споживання, дозвілля, праця і доходи, здоров’я, участь у політиці, релігії тощо.

Життю сучасних українців притаманна тенденція до гедонізації. Гедонізація - це прагнення людини отримати насолоду від життя. Це прагнення неможливо реалізувати без розвиненої галузі соціальної сфери національної економіки - рекреації. Під рекреацією (лат. recreatio - відновлення) розуміється процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях. Як елемент соціальної сфери, рекреація сприяє не тільки збереженню здоров’я і працездатності, а й задоволенню культурно-освітніх потреб населення. Процес щодо задоволення рекреаційних потреб здійснюється, в найзагальнішому вигляді, в наступних формах: оздоровчого відпочинку, туризму, курортно-санаторного лікування.

Одним із шляхів задоволення потреб населення в рекреаційних послугах є формування рекреаційних комплексів. Ці комплекси являють собою складну багатогалузеву і багаторівневу структуру утворену в рекреаційному просторі. Рекреаційний простір - складне і багатозначне поняття. Рекреаційний простір - частина соціального простору, що використовується для рекреаційної діяльності; формується внаслідок діяльності відпочиваючих і організаторів відпочинку. Рекреаційна діяльність поєднує різноманітні види відпочинку і значну сукупність допоміжних і обслуговуючих видів діяльності, які разом називають рекреаційним комплексом. Рекреаційний комплекс - це сукупність галузей і видів економічної діяльності, які забезпечують рекреаційними послугами населення країни, регіону, міста та створюють необхідні передумови для нормального функціонування рекреаційного господарства.

Рекреаційний потенціал є ядром соціального блоку національної економіки і при ефективні організації та широких міжнародних зв’язках може стати одним з найбільш дохідних джерел національної економіки. Рекреаційний потенціал - це єдина система природних, спортивно-туристських, лікувально-оздоровчих і соціально-культурних підсистем, що характеризуються функціональної взаємозв’язком і територіальною цілісністю, що приводиться в дію суміжними з нею галузями: сільське господарство і харчова промисловість, пасажирський транспорт та зв’язок, торгівля та громадське харчування.

При формуванні рекреаційного комплексу вирішуються такі завдання:

• раціональне розміщення рекреаційних установ по території країни з урахуванням природно-кліматичних та інших умов;
• всебічне і ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів;
• формування оптимальних пропорцій між галузями рекреаційного комплексу;
• досягнення оптимального співвідношення між галузями спеціалізації, супутніми галузями та інфраструктурою;
• поліпшення тепло, водо- та енергопостачання, як шляхом створення їх власної бази, так і за рахунок отримання цих ресурсів з інших регіонів країни;
• створення місцевих ремонтних, реставраційних та будівельних баз;
• забезпечення послугами комунально-побутового та культурного обслуговування, громадського харчування, споживчими та сувенірними товарами;
• розвиток високопродуктивного сільського господарства та харчової промисловості, які забезпечують в максимальній мірі потреби відпочиваючих і місцевого населення у високоякісній продукції;
• розвиток сучасної транспортної системи, всіх видів зв’язку і сучасного сервісу, всебічний розвиток і раціоналізація внутрішньорайонних та міжрайонних транспортних зв’язків;
• забезпечення зайнятості населення та раціональне використання трудових ресурсів;
• забезпечення безпеки, як місцевого населення, так і очікуваного контингенту туристів та відпочиваючих;
• охорона та поліпшення природного середовища на рекреаційних територіях.

Рекреаційні ресурси - це ресурси всіх видів, які можуть використовуватися для задоволення потреб населення у відпочинку та туризмі. До рекреаційних ресурсів належать:

• природні комплекси та їх компоненти (рельєф, клімат, водойми, рослинність, тваринний світ);
• культурно-історичні пам’ятки;
• економічний потенціал території, що включає інфраструктуру, матеріально-технічну базу трудові ресурси.

На основі рекреаційних ресурсів можлива організація галузей господарства, що спеціалізуються на рекреаційному обслуговуванні. Так рекреаційні ресурси складаються з сукупності природних і штучно створених людиною об’єктів, придатних для створення умов для задоволення потреб населення в активному відпочинку та повноцінному лікуванні. Динамічний розвиток рекреаційного комплексу національної економіки вимагає наявності обох груп ресурсів. Слід завжди мати на увазі, що навіть при високій привабливості природних ресурсів без наявності комунікацій, засобів зв’язку, комунальної інфраструктури, пам’яток культури та мистецтва розвиток рекреації для широкого кола споживачів неможливий.

Основні властивості рекреаційних ресурсів можна представити наступною групою, що включає кліматичні умови, доступність, ступінь вивченості, екскурсійна значимість, пейзажні та відеоекологічні характеристики, сприятливі соціально-демографічні характеристики і потенційний запас. Умови формування і розвитку рекреаційного комплексу, поділяють на 3 групи:

1. Базисно-ресурсні умови, в якості яких виступають локальні природно-кліматичні ресурси, які обумовлюють початкову стадію формування рекреаційного комплексу (використання мінеральних джерел, цілющих грязей, сольових печер тощо).
2. Просторово-економічні умови, які характеризуються двома моментами: комплекси розвиваються або на базі великих міських агломерацій, як правило, в районах досягли високого ступеня економічного розвитку, або, виходячи з специфічного географічного положення тієї чи іншої території;
3. Соціально-економічні умови, що характеризуються тим, що розміщення і рівень розвитку комплексів диктується національними, соціальними, деякими археологічними, архітектурними та іншими факторами.

Відмінності в природно-кліматичних та економічних умовах територій накладають певний відбиток на розмір, спеціалізацію, галузеву структуру та інтенсивність розвитку рекреаційного комплексу. При всій важливості соціально-економічних складових ресурсів, для формування і розвитку рекреаційного комплексу, головне місце займають сприятливі природні умови. Саме вони є однією з основних матеріальних передумов рекреації. Наявність цих умов призводить до появи рекреаційних комплексів в нових, раніше економічно розвинених районах країни. Залучення в рекреаційне використання раніше не займаних сприятливих поєднань природних ресурсів може стати не тільки вихідною базою економічного розвитку нових територій, а й істотно вплинути на спеціалізацію давно сформованих територій. Поряд зі своєрідною, неповторною природою великий інтерес для рекреації представляють пам’ятники історії, культури та архітектури. Як рекреаційних ресурсів доцільно розглядати і етнографічні особливості населення. Таким чином, рекреаційний комплекс є багатофункціональним. Його діяльність сприяє масовому оздоровленню населення, а з іншого боку - при ефективні організації може стати одним з найбільш дохідних джерел національної економіки.

Список використаних джерел

1. Чеберко Е.Ф., Смирнов С.А. Формирование инновационных бизнес-моделей предприятий туристической отрасли в условиях системного кризиса // Управленческое консультирование. 2016. №4(88). С.186-198.
2. Ящук В.І. Рекреаційний простір як об’єкт управління інноваційним розвитком територій міста // Вісник Львівського торговельно-економічного університету. Економічні науки. 2019. Вип.57. С.80-86.
3. Ящук В.І. Теоретико-методологічні підходи до планування та управління рекреаційним простором міст // Економіка та суспільство: електронне наукове фахове видання. 2019. Вип.20. С.496-503.