Ящук В.І., Ткачук А.С.
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інновації, тренди та перспективи індустрії
гостинності» (м. Львів, 12 грудня 2019 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2019. 192 с. С.173-176.

Аналіз процесу організації надання рекреаційних послуг

Зростання кількості подорожуючих у світі, поступова демократизація суспільного життя та розширення Шенгенської зони сприяють активізації потоків рекреантів та туристів з України та в Україну. Активізація рекреаційної діяльності зумовлена низкою чинників, серед яких найважливішими є: рекреаційні потреби, рекреаційні ресурси, рекреаційні послуги і наявні грошові ресурси. Сьогодні рекреаційна діяльність є диверсифікованим видом господарської діяльності, оскільки всі галузі господарства залучені у надання послуг із відпочинку і лікування. Рекреація в умовах глобального світового розвитку є провідною формою економічного зростання багатьох країн.

Рекреаційна діяльність не має принципових відмінностей від інших видів господарської діяльності, але має специфічний продукт - рекреаційну послугу, яка являє собою будь-яку діяльність чи вигоду, яку надають рекреантові на спеціалізованих територіях поза місцем його постійного проживання, й у вільний від роботи час, з метою відновлення фізичних та психологічних сил, задоволення спортивних, оздоровчих, пізнавальних інтересів тощо.

Країни Західної Європи вирізняються у світі найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів, найефективнішим їх використанням та наданням рекреаційних послуг. Європа є найбільш рекреаційно привабливою у світі. Близько 60% усіх рекреантів та туристів планети долучається до її природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань у Європі є Франція (74,5 млн. осіб), Іспанія (53,6 млн. осіб), та Італія (41,2 млн. осіб), Велика Британія (24,9 млн. осіб), Німеччина (18,9 млн. осіб), Греція (12,5 млн. осіб) [1], які разом складають 78% прибуттів у світі. У середньому один рекреант приносить країні близько $870. Аналіз міжнародного досвіду розвитку рекреації, організації управління рекреаційно-туристичним господарством та наданням широкого спектру рекреаційних послуг дозволяє зрозуміти його значення для економіки країни, а також оцінити можливості рекреації, як потужного джерела розвитку міст, регіонів, країни та підвищення добробуту населення.

Греція

Зарубіжні країни мають досить розгалужену систему управління та регулювання рекреаційно-туристичної діяльності, яка представлена як на центральному, так і на місцевому рівнях. Пріоритетність розвитку рекреаційної сфери та її належна фінансова підтримка з боку держави та місцевих органів влади, сприяють повноцінному комплексному обслуговуванню та наданню якісних рекреаційних послуг рекреантам.

Важливим фактором успішного рекреаційного розвитку зарубіжних країн є цілеспрямована активна участь центральних урядів та місцевих влад. Органи публічної влади забезпечують формування та реалізацію державної політики та здійснюють підтримку місцевих громад у сфері організації надання рекреаційних послуг. Імплементація зарубіжного досвіду в українську дійсність може перетворити місцеву владу в гаранта сталого розвитку територій завдяки використанню наявних рекреаційних ресурсів [2].

Проаналізуємо досвід деяких країн Європи щодо успішного рекреаційного розвитку. Австрія - країна, з тисячолітньою історію, що володіє численними історичними та іншими цінними пам’ятками. Вона випереджає всі інші країни Європи за рівнем розвитку зимових видів туризму. Внаслідок цього в гірській частині країни, іноді як автономні системи, з повним комплексом рекреаційних послуг, діють понад 20 тис. готелів [3, с.173]. Рекреаційно-туристична маркетингова стратегія Австрії спрямована на залучення уваги потенційних гостей країни до можливостей культурно-пізнавального, активного, екологічного й оздоровчого відпочинку. Вона спирається на три ключових поняття: «культура», «автентичність» та «інтенсивність» [4].

Місцеві органи влади Туреччини, намагаючись диверсифікувати свою рекреаційно-туристичну галузь, починають упроваджувати проекти розвитку лікувального і зимового видів туризму. В країні особливо перспективними є кліматолікування та грязелікування тощо.

У Канаді ініціатива щодо визначення пріоритетності сфери діяльності, зокрема рекреації та туризму, передана на рівень провінцій та муніципалітетів. Канада досягла найбільших успіхів у сфері рекреації та туризму завдяки реалізації ефективної державної політики, яка полягає у підтримці ініціативи та забезпеченні її впровадження фінансовими ресурсами [2, с.63].

З метою стимулювання розвитку рекреаційної галузі та уникнення диспропорційності розвитку країни Центрально-Східної та Південної Європи використовують податкові важелі, зокрема [5]:

  • у Хорватії туристичні та рекреаційні послуги звільнені від сплати ПДВ;
  • польський туристичний бізнес має найнижчу ставку оподаткування в Європі 7% при 22% для інших видів бізнесу;
  • органи державного управління Туреччини прийняли рішення здавати в оренду на 49 років земельні ділянки за мінімальну плату будь-якому інвестору, хто брав на себе зобов’язання побудувати там готель;
  • в Іспанії та Греції інвесторам надаються пільговий, податковий режим і ставка амортизаційних відрахувань, зниження податку з обороту.

Проведене дослідження дозволяє зазначити, що показовим для України в організації надання рекреаційних послуг муніципальними органами влади у містах світу є:

  • децентралізація, делегування повноважень місцевим органам влади, встановлення організаційних відносин між суб’єктами рекреаційної діяльності, місцевим населенням, муніципальною владою;
  • створення політичних, економічних, екологічних, інституційних умов функціонування рекреаційної діяльності;
  • впровадження механізмів стимулювання рекреаторів до постійного підвищення рівня якості рекреаційних послуг;
  • удосконалення нормативно-правової та методичної бази для забезпечення функціонування системи рекреаційних послуг, а також створення організаційних умов щодо розвитку рекреаційних послуг тощо.

Список використаних джерел

1. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. К.: Знання, 2008. 343 с.
2. Кожина А.В. Удосконалення організації надання туристичних послуг в малому історичному місті: дис... к.держ.упр. К., 2009. 280 с.
3. Глушко А.А., Сазыкин А.М. География туризма. Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 2002. 266 с.
4. Австрія. URL: http://countries.turistua.com/ru/avstriya.htm.
5. Мігущенко Ю.В. Напрями регулювання структурних диспропорцій в туристичній сфері країн центрально-східної та південної Європи: досвід для України в контексті розширеної зони вільної торгівлі. URL: http://old.niss.gov.ua/Monitor/august18/13.htm.