Юхновська Ю.О., Васильєва Ю.В.
Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки»
(м. Умань, 30 листопада - 1 грудня 2017 р.)
Умань: ВПЦ «Візаві», 2017. 364 с. C.323-324.

Управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчої галузі

У світі надзвичайно високими темпами розвивається сфера послуг, у якій значна частина припадає на рекреаційно-оздоровчу галузь. Українські підприємства цієї галузі поступово заявляють про себе у високо конкурентному глобальному середовищі, яке визначає необхідність швидкої реакції на зміни та здатності управляти змінами на своєму ринку. Прискорити і полегшити виконання цих вимог до українських підприємств можна завдяки розробці заходів щодо управління формуванням конкурентного середовища, перетворивши стратегію пристосування до вимог ринку на стратегію управління середовищем існування.

На сьогоднішній день досить актуальним є питання управління конкурентоспроможністю рекреаційно-оздоровчої галузі.

Стосовно рекреаційної економіки поняття «конкурентоспроможність» багатогранне і поширюється на такі складові діяльності відповідних підприємств, як рекреаційно-оздоровчий продукт і основні його характеристики: якість та технологію виробництва. Кількість складається з наступних елементів:

• висока якість рекреаційно-оздоровчого продукту;
• додатковий сервіс;
• обслуговування протягом усього циклу оздоровлення;
• цільове вирішення завдання з продажу рекреаційно-оздоровчого продукту в конкретній ситуації (конкретний покупець з індивідуальними потребами, його можливість і здатність обирати з безлічі конкуруючих на ринку організацій за власною шкалою переваг).

Оцінка стану конкурентного середовища є комплексною характеристикою стану певного ринку з точки зору рівня розвитку на ньому конкуренції:

• визначення товарних та географічних меж ринку;
• визначення складу учасників ринку;
• кількісні розрахунки структури товарного ринку (частка суб’єктів господарювання ринку);
• кількісна оцінка концентрації та монопольної влади на ринку, наявність та вид вхідних бар’єрів на ринок;
• визначення типу ринку та прийняття рішення про вжиття заходів, спрямованих на розвиток на рекреаційно-оздоровчому ринку конкуренції [1].

Поява нових конкурентів призводить до перерозподілу (зменшення) часток ринку підприємств сфери послуг, що зумовлює загострення конкуренції і, як наслідок, зменшення цін і зниження рентабельності. Серйозність такої загрози залежить від двох факторів: рівня «вхідного бар’єру» в певну сферу (сукупності економічних, кадрових і організаційних умов для створення нової послуги) і реакції діючих підприємств на появу нових конкурентів [2].

Ключовим фактором впливу на формування конкурентного середовища є конкуренція, і можна назвати кілька загальних факторів, що впливають на темп розвитку конкуренції в рекреаційно-оздоровчої галузі [3]:

1. Конкуренція зростає мірою зростання кількості конкурентів і мірою того, як конкуренти стають порівняно рівними в розмірах і можливостях.
2. Конкуренція зазвичай посилюється, коли попит на продукцію рекреаційно-оздоровчої галузі росте повільно. При падінні попиту конкуруючі фірми можуть використовувати будь-які заходи для збереження ринків збуту своєї продукції: зниження цін, реклама, додаткові послуги і т.д.

Існуючи в конкурентному середовищі, підприємство повинно мати певні привілеї в порівнянні з іншими підприємствами. Це так звані конкурентні переваги, якими володіє підприємство, що визначають її конкурентоспроможність у порівнянні з іншими підприємствами.

Основними проблемами рекреаційно-оздоровчої галузі є:

• відсутність якісних доріг, які сполучали б курортні території;
• забезпеченість цих територій прісною водою;
• рівень забезпеченості рекреаційно-оздоровчих підприємств фінансовими ресурсами;
• рівень забезпеченості рекреаційно-оздоровчих підприємств висококваліфікованими трудовими ресурсами є недостатнім;
• слаба конкурентоспроможність на світовому туристичному ринку;
• недосконала нормативно-правова база галузі.

Для того, щоб вдало виступати на ринку та захистити фірму від негативного впливу конкурентних сил, менеджери повинні розробити стратегії, які б:

• ізолювали компанію настільки, наскільки це можливо, від конкурентних сил;
• вплинули на закони конкуренції в рекреаційно-оздоровчої галузі у вигідному для фірми напряму та забезпечили сильну та надійну позицію, що гарантувала б успіх у конкурентній боротьбі.

Для підвищення ефективності конкурентоспроможності рекреаційно-оздоровчих підприємств України необхідні:

• реконструкція санаторно-курортної мережі;
• підвищення лікувально-реабілітаційного потенціалу рекреаційно-оздоровчих підприємств;
• зростання чисельності кваліфікованих медичних кадрів з удосконаленою (оновленою) апаратурою;
• підвищення комфортності закладів відпочинку;
• підвищення якості сервісу;
• розвиток інфраструктури торгівлі та розваг;
• розширення рамок сезону (травень-жовтень).

Список використаних джерел

1. Сумець О.М., Сомова О.Є., Пєліхов Є.Ф. Оцінка конкурентоспроможності сучасного промислового підприємства: навч.-практ. посібник. К.: Професіонал, 2007. 208 с.
2. Сатраков А.О. Стратегический менеджмент. К.: Альма-Матер, 2006. 120 с.
3. Стех С.М., Глазкова К.О., Цмець Й.І. Аналіз і перспективи розвитку туризму на Бойківщині // Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку: Матеріали II Міжнар. конгресу (м. Трускавець, 6-9 жовтня 2003 р.). Трускавець, 2003. С.114-115.