Назар Задорожний
Газета "Експрес" від 9 червня 2017 р.

Туристи сюди не ходять: унікальні печери України досі недосліджені

Про ці печери, розташовані біля містечка Сколе, що на Львівщині, я дізнався випадково, коли натрапив на згадку про них в інтернеті. Чому про ці печери майже нікому не відомо? Можливо, вони могли б стати ще одним туристичним "манком"? Кличу з собою друга - і ми вирушаємо це перевірити.

...Водоспад Кам'янка. Відома туристична точка. Тут завжди багато допитливих, що приїжджають поглянути на пам'ятку природи. І зовсім недалеко звідси, у лісі, заховані найбільші в Україні тектонічні печери. Тут їх декілька десятків. Утім туристів там не буває - до печер немає навіть нормальної стежки. Щоб потрапити туди, потрібно годину йти навпростець через ліс. Без навігації віднайти їх дуже важко. На щастя, у мене є точні координати входу на смартфоні - і ми виходимо до великого нагромадження скель, захованих у тіні смерек та буків. Якби не знав, ніколи б не здогадався, що піді мною - сотні метрів підземних лабіринтів!

Ззовні вхід у печеру виглядає як невелика ущелина в скелі. До подорожі в печері потрібно приготуватися - надягаю налобний ліхтарик, застібаю куртку і поволі занурююсь у темне й вологе підземне царство. Температура різко знижується - улітку тут холодніше, а взимку - тепліше, ніж надворі. Тунелі в печері тісні, неправильної форми, здебільшого нахилені під різкими кутами. Розмірено йти неможливо - доводиться час від часу просуватися між брилами пісковиків.

"Печери такого типу утворюються в результаті розломів у твердих породах, - розповідає Євген Васильєв, спелеолог. Саме він першим дослідив ці печери. Коли Карпати росли, монолітні брили пісковиків потріскалися, а тоді з'їхали одна відносно одної. Посеред них утворилися порожнини, які й стали печерами. Уперше я був тут ще у 1982 році. Ми відпочивали на озері неподалік, коли пішли гуляти лісом, натрапили на вхід до однієї з печер. Перші два чи три роки я їздив сюди сам, шукав нові тунелі".

Комплекс тектонічних печер біля Кам'янки - найбільший в Україні. Найвеличніша з них - Прохідний двір - має загальну довжину ходів понад півкілометра! Та унікальності їй надає перепад висот усередині, який становить 40 метрів. До прикладу, у найбільшій карстовій печері України, Оптимістичній, він удвічі менший. Саме тому досліджувати ці печери потрібно максимально обережно - просторий тунель може раптово закінчитися вузьким лазом або проваллям. Тут не вийде спокійно погуляти - потрібно постійно дивитися під ноги.

"Насправді ці печери дуже небезпечні, - нагнітає страху Євген Васильєв. Запросто можна впасти або провалитися. Одного разу я випадково ступив у провалля, яке було прикрите гілками ялини. Летів шість метрів донизу - благо, удар зм'якшило листя, тому обійшлося без травм. З цієї ж причини туди неможливо водити екскурсії. Досліджувати їх варто тільки зі спеціальним спорядженням. Однак у цьому є свій плюс - унікальні природні комплекси зможуть довше зберегтися в недоторканому стані".

...Після одного з таких пролазів я завмираю від здивування - попереду довжелезний тунель з високою стелею. Це і є тектонічний розлом! Дві брили пісковиків розійшлися, утворивши підземну порожнину. Ми зупиняємося на краю великого урвища. Далі - провалля. Друг обв'язує мене мотузкою, і я поволі спускаюся донизу. Десять метрів спуску - і наді мною якийсь шурхіт крил. То пролітає кажан. Печери - їх улюблене місце проживання.

"Доводилося водити сюди надзвичайників, - продовжує Євген Васильєв. Вони ж повинні знати, звідки рятувати людей, якщо щось трапиться. Так от, навіть вони боялися сюди лізти - зі мною пішов тільки начальник".

Ми з другом повертаємося до надземного світу через три години. Визнаю - для пересування заплутаними порожнинами з постійними перепадами висот треба мати неабияку фізичну підготовку. Та вражень - хоч греблю гати!