Задорожний Г.В., Задорожна О.Г.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
Інтернет-семінару "Людина, яка подорожує: постнекласична
парадигма наукових досліджень туризму" (м. Полтава,
17 квітня 2018 р.). Полтава: ПУЕТ, 2018. 156 с. С.3-7.

Постнекласична методологія дослідження людини подорожуючої

Виживання людства є чи не найголовнішою проблемою життє­діяльності сучасної людини. Проте розв'язання цієї проблеми не може бути реалізовано у форматі традиційної механіко-матеріалістичної науки, де людина догматично розглядається як біосоціальна істота, де її внутрішній духовний світ практично ігнорується. У такому розумінні класична і неокласична еко­номічна наука розглядає людину як економічного індивіда, тобто малює лише суто економічну функцію людини - засобу нарощення прибутку і капіталу. Пануюча зараз методологія індивідуалізму, яка опирається на діалектичний метод пізнання людини і світу, є витоком викривленого світобачення, що неодмінно обернулося висхідною кризовою дійсністю. Про це досить наглядно свідчить сучасна глобальна криза-лабіринт, виходу з якої традиційна економічна наука не може знайти і не може обґрунтувати життєстверджуючі вектори і механізми анти- і посткризового розвитку.

Для розуміння і пошуку шляхів виходу з глобально-кризового стану людства необхідно кардинально змінювати методо­логію наукового дослідження у напрямку розуміння людини як цілісної особистості, бо саме вона є базовим свободо-відповідальним суб'єктом господарських перетворень. При цьому стає первинним якісне зрушення щодо розуміння істинної природи самої людини. Релігійні філософи Срібного віку досить аргу­ментовано доводили про те, що людина є насамперед духом. Людина відрізняється від усіх живих істот саме своєю духовністю, наявністю у неї свого внутрішнього духовного світу, у якому містяться ті основоположні людяні цінності, реалізація яких й робить людину людиною. У цьому аспекті наша гіпотеза про єдину триіпостасну - духовно-біосоціальну природу людини [1] вже визнана аксіомою сучасної української соціально-трудової науки (А.М. Колот) й стає головним методологічним постулатом постнекласичної людиномірної науки.

Цей постулат задає формат цілісності пізнання людини і світу, якого не вистачає традиційній матеріалістичній науці, коли у кращому випадку духовність зводиться до деякої так званої тонкої матерії, сенс якої не можуть пояснити вчені, що й досі ортодоксально мислять. З іншого боку, у західній та й у вітчизняній новітній науці, яка стає людиномірною, визнається свідомість більш фундаментальною засадою реальності, ніж звичні матерія, простір і час. У цьому аспекті приходить визнан­ня того, що свідомість стала новим предметом праці. Саме вивчення свідомості відкриває неосяжні можливості вивчення реальності, у якій матерія і свідомість є її нерозривними якостя­ми, але у онтологічному плані свідомість постає першодже­релом Творіння, бо спочатку було Слово. Свідомість є тим ро­бочим інструментом, завдяки якому людина сама себе мислить і виділяє себе серед оточуючого світу, аналізує його і творить свободо-відповідально свій новий світ життєдіяльності, який і є її цілісним господарством.

Розуміння єдиної триіпостасної - духовно-біосоціальної природи людини дозволяє стверджувати, що головним методом пізнання людинорозмірних комплексів, де людина є їх системотворчим ядром, стає триалектика [2]. Вона не розриває живу цілісність явищ і процесів на дві протилежні сторони, що ведуть боротьбу до переможного кінця, а цим самим сприяє умертвінню реальності, як це робить догматична діалектика. Триалектика дозволяє пізнавати живу реальність, у якій немає умертвіння, бо так званий «духовний клей» пронизує все живе, запліднює життєвою силою усі протилежності, розвиток яких сприяє становленню нової якості життя через реалізацію духовно-моральнісних цінностей у людяному господарствотворенні.

При цьому досить важливо розуміти, що господарство як цілісна сфера життєдіяльності людини несе в собі ціннісні засади свободо-відповідальної творчості господаря, який моти­вує свої дії, вчинки насамперед не цільовою раціональністю, пов'язаною з кількісно-розрахунковими показниками економіки, а ціннісною раціональністю, у форматі якої визначальну роль мають цінності життя, його якість, принципи справедливості та співпраці, творіння добра, довіра. Керуючись ними, господар звичайно думає й при прибуток, але не як кінцеву мету своєї діяльності, а лише як засіб подальшого якісного розвитку госпо­дарства.

Господар є цілісною свободо-відповідальною особистістю, яка намагається всебічно розвивати самопізнання, цілісне розу­міння світу, постійно нарощувати різного роду знання та комп­лексно їх реалізовувати у процесі організації свого господарства. У форматі постнекласичної людиномірної науки пізнання світу і вироблення знань зовсім не зводиться до опанування лише науковими знаннями. Благосне господарствотворення ви­магає творчого поєднання і взаємодію наукових і ненаукових знань: філософських, релігійних, образних, буденних й т.д.

Постнекласична людиномірна наука формує й нову особистісну методологію [3] пізнання світу цілісною людиною. На відміну від методології індивідуалізму, яка розглядає насамперед економічного індивіда як головного чинника розвитку економіки, особистісна методологія виходить з того, що саме особистість є головним свободо-відповідальним творчим госпо­дарюючим суб'єктом. Це значить, що докорінно змінюється формат розуміння людини: стає необхідним перехід від суто економічного підходу до соціального статусу людини як засобу нарощення прибутку до статусу господарюючої особистості, у якої на перший план виходить не її економічна функція, а роз­виток цілісного світогляду. В основі особистого світобачення переважають не економіко-речові, ціле-раціональні мотиви і потреби, а саме ті мотиви і устремління, які спрямовані на само­пізнання і самореалізацію у ціннісному баченні та творінні гос­подарства, яке пов'язане насамперед для забезпечення якості життя, гармонізацію відносин з Природою й іншими особисто­стями, прагнення до щастя особистого і суспільного.

Такий методологічний підхід відкриває можливість розумін­ня того, що для особистості економічно-прибуткові технології не виражають сенс життя. Більше того найновіші НБІК-технології призвані створювати практичні умови для стирання грані між живим і неживим, сприяти тому, що жива творча людяна людина має бути замінена на кіборга, що має само відтворюва­ний штучний інтелект на небіологічному носії. По суті, такі новітні технології спрямовані на розлюднення особистості, на створення штучного світу, де людині вже не знайдеться місця.

У цьому плані людина повинна розуміти, що у неї немає вибору: вона повинна залишатися людиною (С. Лец), а вона може лишатися людиною лише за умови кардинальної зміни свідомості, де духовно-моральнісні цінності мають визначати межі використання НБІК-конвергенції у суто людяних цілях [4]. Тому зараз надзвичайно актуалізується проблема лю­дини подорожуючої, тобто такої, яка намагається більш предметно пізнавати світ, розширюючи свій особистий кругозір у плані ознайомлення з істинною красою Природи і культурними надбаннями людства. Оскільки культура у найширшому розуміння є виявлення, пізнання смислів, які стоять за культурними артефактами, то подорожуюча людина націлює себе на сутнісну інтерпретацію того, що вона бачить і осмислює побачене у ракурсі гармонізації Природи і людських відносин. Оволодіння прекрасним, що неодмінно пов'язане з розумінням життєдайних сил Природи і культури, подорожуюча людина починає шанува­ти перш за все не буденний світ економічно-грошових відносин, а свій внутрішній духовний світ, свою внутрішню філософію гармонійного світобачення і саморозвитку, тобто вона, сама того не завжди розуміючи, виходить у новий ідеально-ціннісний світ - світ смислів, ідей, цінностей. Це породжує сприйняття не лише поверхневих форм, де людина реалізує свої професійні вміння і навики, а й відкриває нові обрії розуміння необхідності гармонізувати своє довкілля, придавати йому людяний смисл, тобто розширення кругозору і світогляду подорожуючої людини перетворюється в усвідомлене намагання творити кращий світ на основі того, що духовно-культурні цінності мають запліднювати всю цілісну життєдіяльність цілісної особистості.

Список використаних інформаційних джерел

1. Задорожный Г.В. Триипостасная духовно-биосоциальная природа человека как основание развертывания унома человечности в кризисном обществе / Г.В. Задорожный, О.Г. Задорожная. URL: http://www.trinitas.ru/rus/doc/0226/002a/02261271.htm.
2. Задорожный Г.В. Триалектика как методология истинного хозяйственного постижения реальности и человека / Г.В. Задорожный, О.Г. Задорожная. URL: http://www.trinitas.ru/rus/doc/0016/001f/00163299.htm.
3. Задорожный Г.В. Личностная методология как основание спасительного прорыва постнеклассической науки в исследовании кризисного современного общества // Созидание человечного общества. Международный межведомственный научный сборник / Г.В. Задорожный, О.Г. Задорожная. URL: http://viperson.ru/articles/.
4. Задорожный Г.В. Человечное мирохозяйственное видение (Очерки новой личностной методологии) / Г.В. Задорожный, О.Г. Задорожная. Харьков: Точка, 2017. 261 с.