Захаренко А.В.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
"Інноваційний розвиток готельно-ресторанного господарства
та харчових виробництв" (м. Кривий Ріг, 30 квітня 2021 р.)
Прага: Oktan Print s.r.o., 2021. 378 с. С.295-296.

Методи підвищення рівня кваліфікації персоналу готельної індустрії

У наш час, внаслідок глобалізації суспільства, потреби клієнтів у високоякісних послугах в готельному господарстві постійно зростають. Відповідно зростає і необхідність не лише навчити персонал індустрії гостинності ефективно надавати послуги, але й постійно підвищувати професійний рівень. Нині знань набутих в навчальних закладах, недостатньо для підтримання статусу конкурентоспроможного фахівця. Знання швидко девальвуються, що потребує постійного оновлення загальнонаукових і спеціальних знань.

Підвищення кваліфікації персоналу - це навчання, направлене на підтримку та удосконалення професійного рівня, знань і умінь персоналу. Потреба організації в підвищенні кваліфікації її співробітників обумовлена: змінами зовнішнього і внутрішнього середовища, удосконаленням процесу управління, освоєнням нових видів і сфер діяльності.

Удосконалення професійних навичок працівників готельного бізнесу може здійснюватися за двома пріоритетними напрямами: навчання та розвиток персоналу шляхом внутрішнього навчання та особистісного розвитку працівника. Більше того, в обох випадках процес підвищення кваліфікації має бути ретельно продуманим та спланованим. Також він повинен охоплювати всіх працівників організації, починаючи від рядових працівників і закінчуючи вищими керівниками. Окремі тренінги чи семінари для працівників готелю не можуть замінити цілеспрямоване системне підвищення кваліфікації працівників. З точки зору безперервності професійно-технічної освіти, цей метод допоможе вирішити багато сучасних освітніх проблем у професійному розвитку фахівців: працівники зможуть вдосконалити свої компетенції, перекваліфікуватися, здобути більше навичок чи вдосконалити існуючі, а отже і професійний розвиток.

Навчання працівників індустрії гостинності, як і навчання фахівців інших галузей, умовно можна класифікувати як групову та індивідуальну форму. Під груповою формою організації професійного навчання розуміють, що працівники навчаються одночасно, в одному приміщенні виконують різноманітні навчальні дії. Індивідуальна форма охвачує двох осіб: викладача-наставника та власне працівника, котрий навчається.

Ефективними традиційними методами індивідуального навчання вважаються наступні: учнівство, наставництво, кураторство, стажування на робочому місці, в іншій організації, за кордоном, інструктаж тощо. За останні десять років з‘явилися нові форми: коучинг, тьюторство, баддінг, шедоуінг, супервізія, секондмент.

Інші методи можуть бути використані для групового навчання, наприклад, класичні - курси, лекції, семінари, тренінги, ділові та рольові ігри, диспут, дискусія та новітні - майстер-класи, кейс-методи, моделювання ситуацій, делегування повноважень, а в туристичній сфері так звані рекламні тури, інсентів (заохочувальні) тури.

Ще одна організаційна форма навчання працівників, що є досить актуальною в період пандемії коронавірусу у світі та веде до підвищення їх кваліфікації - самонавчання, яке інколи називають самокерованим.

Воно вважається найпростішою формою навчання, оскільки для цього не потрібні такі ресурси, як спеціальні аудиторії, викладачі, розклади занять, самонавчання відбувається у зручний для студентів час та місці. Фахівець, який займається самоосвітою, не потребує суворої зовнішньої форми управління та контролю, тобто він має достатню внутрішню мотивацію навчання, високий ступінь самоконтролю, самодисципліни та здатності до самоорганізації. Такі переваги самоосвіти призвели до того, що на сучасному етапі у навчанні дорослих, зокрема і в процесі підвищення кваліфікації, акцент зміщується на самоосвітню діяльність.

Завдяки розвитку комп’ютерних технологій кожен може отримати самоосвіту в більш різноманітних, змістовних та цікавих формах. Вражаючий обсяг інформації в Інтернеті та можливість різноманітного спілкування через Інтернет кардинально змінили підготовку та самоосвіту працівників. Їм стали доступні різні способи для того, щоб чомусь навчитись: аудиторне чи онлайн навчання, пошук необхідної інформації в Інтернеті, читання книг чи пошук людини, яка знає, як це виконати чи може допомогти.

Окрім комп’ютерів, можуть бути використані й інші електронні засоби, зокрема планшети, мобільні телефони, смартфони, різного види комунікатори, електронні книги та багато інших електронних засобів. Працівники здобули можливість навчатися тоді, коли їм це зручно, і там, де їм зручно, зі швидкістю, яка їм притаманна, з можливістю перервати навчання, а потім його продовжити. Навчання стало мобільним.

Однак широке та постійне використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні працівників не може повністю замінити роль тренерів або викладачів у навчальному процесі.

Ще один критерій, без якого підвищення кваліфікації та навчання в його межах не є ефективним - зворотний зв’язок (feedback). Очевидно, що за наявності зворотного зв'язку навчання буде ефективнішим, оскільки це не тільки контроль або перевірка досягнень, термінів виконання навчальних завдань, а й рівноправне партнерство: обговорення та аналіз виконаної роботи, оцінка виконаної роботи.

В умовах сучасного попиту та потреб ринку готельних послуг систематичне вдосконалення професійних знань та навичок працівників стало запорукою сьогоднішньої ситуації. Підвищення кваліфікації може бути інструментом, завдяки якому клієнти будуть задоволені послугами, які вони отримують, співробітники будуть задоволені етично та фінансово для сприяння подальшому професійному розвитку, а готельні компанії отримуватимуть постійних клієнтів, отже, можуть гарантувати прибуток.