Зараховський О.Є.
Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. С.348-350.

Функції нематеріальної культурної спадщини як туристичного ресурсу

Нині питання популяризації нематеріальної культурної спадщини та її залучення до туристично-екскурсійної діяльності є досить актуальним для України. Як зазначає культуролог Малкіна Л.Н. [1, с.14], зростання інтересу до проблематики культурної спадщини викликане «… загрозою глобалізаційного вирівнювання і стирання регіональних, національних і соціально-історичних локальних культурних феноменів». Також, дослідниця зазначає, що «уніфікована всесвітня культура особливо небезпечна для тих проявів культурної спадщини, які ще не встигли набути стійкого і законодавчо закріпленого статусу» [1, с.15].

Саме використання культурної спадщини, духовна складова якої відображена у народних ремеслах, образотворчому мистецтві та звичаях, у подієвому та інших спеціалізованих видах туризму допоможе протистояти глобалізаційному впливу на самобутність української національної культури. Також це сприятиме екологізації туризму, позитивно вплине на його сталий розвиток.

Використання нематеріальної культурної спадщини як туристичного ресурсу неминуче призведе до виконання першою певних важливих функцій, що пов’язані не тільки з рекреаційно-пізнавальною метою, але й з фундаментальними властивостями та процесами, що відбуваються у суспільстві.

За визначенням культуролога Чимітова З.Б. [3, с.11], під функціями культурної спадщини слід розуміти «… певну сукупність ролей, які виконує культурна спадщина по відношенню до співтовариства людей, що використовують її у своїх інтересах». Тому, доцільним є наукове осмислення саме тих ролей, які виконує нематеріальна культурна спадщина, що використовується у туристично-екскурсійній діяльності.

Використовуючи ієрархічну структуру функцій культурної спадщини, розроблену Флієром А.Я. [2, c.129-133], можна визначити які ролі виконує нематеріальна культурна спадщина у туристичній діяльності на різних рівнях соціальної взаємодії.

На першому рівні нематеріальна культурна спадщина як туристичний ресурс виконує універсальну функцію забезпечення соціальної інтеграції людей, консолідації і ефективності їх взаємодії, накопичення, збереження і використання соціокультурного досвіду. Експресивна, «жива» спадщина, що є атрактивним туристичним ресурсом, сприяє гуртуванню нації, викликає потребу і бажання зберегти її та передати наступним поколінням.

На другому рівні культурна спадщина виконує функцію регулятора процесів взаємодії людей за допомогою нормування та стандартизації найбільш вдалих елементів соціального досвіду та їхньої реалізації у роботі регулятивних механізмів конвенціональної властивості. А також цей рівень включає консолідацію та самоідентифікацію людей у колективі за допомогою вироблення на основі традицій спадщини спільних цілей та ідеалів їх спільного існування, групових інтересів і потреб відчуття солідарності особистості з колективом. Зокрема, через внутрішній туризм нематеріальна культурна спадщина може об’єднувати громадян багатонаціональної держави шляхом трансляції спільних ідеалів та цілей.

Третій рівень пов’язаний з процесами використання нематеріальної культурної спадщини в інтересах культури демографічного відтворення членів суспільства, шлюбно-сімейних відносин, норм співжиття, стандартів фізичного розвитку і засобами трансляції соціального досвіду, культури пізнання і світогляду, традицій охорони здоров’я, норм відпочинку, традицій свят, звичаїв, обрядів та етикету.

Наступні рівні пов’язані з диференціацією культурної спадщини, де виділяють спадщину духовної культури, екологічної культури, матеріальної культури, моральної, естетичної, політичної, традиційної і т.д. Кожний вид нематеріальної культурної спадщини, інтегрованої в туристичну галузь, виконує на цьому рівні свої специфічні функції.

Таким чином, функції нематеріальної культурної спадщини як туристичного ресурсу умовно можна розділити на: соціально-інтегративну, організаційно-регулятивну, пізнавально-комунікативну та рекреаційно-оціночну.

Виконуючи ці функції через туристичну діяльність, нематеріальна культурна спадщина стабілізуюче впливає на суспільство, особливо у критичні моменти пошуку ним культурної або національної ідентичності, формує єдину систему цінностей, спільних ідеалів та зразків поведінки. В той же час традиції, звичаї, життєвий уклад суспільства знаходять своє втілення в унікальному туристичному ресурсі, який приваблює іноземних туристів, розкриває їм неповторний світ нашої культури.

Список використаних джерел

1. Малкина Л.Н. Творчество иркутских художников как феномен культурного наследия (вторая половина XX века): дис. канд. культурологии. Улан-Удэ: Восточно-Сибирский гос. тех. ун-т., 2011. 167 с.
2. Флиер А.Я., Полетаева М.А. Тезаурус основных понятий культурологи. М.: МГУКИ, 2008. 284 с.
3. Чимитов 3.Б. Экологический туризм как фактор приобщения людей к ценностям природного и культурного наследия (на материалах Республики Бурятия): автореф. дис. канд. культурологии. Улан-Удэ: Восточно-Сибирский гос. тех. ун-т., 2006. 25 с.