Жовновата О.Ю., Логвин М.М., Галицький Ю.С.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.61-63.

Світоглядно-філософське значення туризму як соціокультурного явища

Філософія туризму - це насамперед філософське розуміння людини, яка перебуває в «обіймах» чи «полоні» туристських подій і явищ. Філософський погляд на туризм зумовлює необхідність перегляду традиційного розуміння туризму як суто «індустрії подорожей та відпочинку», надання цій дефініції значно ширшого «людського виміру». Це, в свою чергу, передбачає акцент на світоглядне, культурне, гуманістичне, пізнавальне, етичне, естетичне, комунікативне значення туризму як специфічного соціального інституту і феномену загальнолюдської культури. У цьому аспекті головним об’єктом туризмознавства є не безпосередньо маршрути, готелі, кемпінги, турбюро й агенції, а особистість, що подорожує, світ її інтересів, бажань, прагнень, ціннісних установок. Насамперед такої із них, як свобода.

«Моя потреба у свободі така велика, - писав М. Монтень, - і якщо б мені заборонили доступ до якогось куточка, що знаходиться десь в індійських землях, я відчув би себе, певною мірою, приниженим».

Туризм у сучасному суспільстві стає однією з найпотужніших і найдинамічніших індустрій світу, розгалужена соціальна служба, яка надає місця прикладання праці сотням мільйонів людей. Це й система різноманітних подорожей та екскурсій та форма рекреалогії, заснованої на антропоекологічній парадигмі. Туризм для багатьох - це своєрідний спосіб життя, привабливе хобі, засіб отримання задоволення від самого життя, його можливостей.

Важливою складовою філософії туризму є його моральна складова. Етика туризму - одна із форм професійної (прикладної) моралі для тих, хто з відповідальністю ставиться до цього виду суспільної діяльності. Про певні моральні норми і межі, в яких має розгортатися туристична діяльність, люди почали замислюватися задовго до появи самого феномена «туризму». У поведінці як звичайного туриста, так і фахівця туристичної справи (туроператор, турагент, керівник турфірми) морально-психологічні якості посідають чільне місце.

Кожна порядна, вихована особистість при зустрічі з незнайомими людьми намагається, як правило, справити приємне враження, бути дружелюбною, привітною, уважною. Інша справа, що для окремої частини учасників туристичних подій моральна культура виявляється суто функціональною, або демонстративно-показовою, адже нечемне поводження з клієнтом загрожує успішному туристичному бізнесу. Однак сучасний погляд на туризм та його дійових виконавців полягає у тому, що туристський бізнес, як форма суспільної діяльності, також повинен бути людино-центрованим і соціально-відповідальним. При цьому не за формою, а за змістом. І, не випадково, справжні професіонали туристичної справи, представники «відповідального туризму» вважають, що туризм має плануватися і практикуватися як «привілейований засіб індивідуального і колективного вдосконалення». Поєднуючись з духовним розкріпаченням, адже турист - це вільна людина, що самовизначається і самореалізується, туризм здатний бути унікальним засобом саморозвитку вільної особистості.

Тут важливо нагадати окремі тези А.С. Панаріна, який говорив, що культура модерну може бути представлена фігурою паломника, культура постмодерну - фігурою туриста. Свідомість паломника центроспрямована: де б він не знаходився, його шлях до Мекки чи до Єрусалиму означає, що місце його постійного перебування і священний центр світу зміст точки єдиного організованого й ієрархізованого простору, що надає нашому життю вищий сенс. Зовсім інакше поводиться турист, який не шукає єдиного сенсу. Навпаки, чим вища дискретність соціокультурного поля світу, тим більше задоволення туриста. Його влаштувала б повна мозаїчність світу, населеного різними людськими видами. Паломник свято вірив в єдність людського роду, в єдність світу і тому готовий був сперечатися про цінності [2, с.18-19].

Філософсько-світоглядний підхід до туризму переконує, що цей вид суспільної, групової та індивідуальної діяльності істотно сприяє справі об’єднання людей, комунікації та соціалізації особистостей на основі їх ознайомлення з цінностями вітчизняної та світової культури, опанування і розповсюдження загальнолюдських етичних цінностей у дусі їх розуміння і поваги.

Список використаних джерел

1. Пазенок В.С. Філософія туризму / В.С. Пазенок, В.К. Федорченко. К.: Кондор, 2009. 208 с.
2. Панарин А.С. Искушение глобализмом / А.С. Панарин. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 418 с.
3. Федорченко В.К. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Навч. посібник / В.К. Федорченко, О.М. Костюкова, Т.А. Дьорова, М.М. Олексійко. К.: Кондор, 2004.