Жученко В.Г.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
«Модернізація економіки в умовах зростання
суспільної свідомості: людинорозмірність,
духовність, партнерство, кооперація»
(м. Полтава, 1 листопада 2016 p.)
Полтава: ПУЕТ, 2016. 231 с. C.62-64.

Передумови розвитку рекреаційної діяльності в Україні

Сутність рекреаційної діяльності полягає у задоволенні потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком, туризмом та змістовним проведенням дозвілля, тобто це система заходів, пов'язаних із використанням вільного часу для оздоровчої, культурно-пізнавальної діяльності людей на спеціалізованих територіях, що характеризується, у порівнянні з іншими видами діяльності, розмаїтістю, незвичністю поводження людей і самоцінністю процесу.

В процесі еволюційного розвитку розрізняють три концепції вільного часу:

  • 50-ті pp. XX ст. домінувала орієнтація на використання вільного часу як засобу для відновлення фізичних і духовних сил виключно з метою продовження плідної праці;
  • 60-70-ті pp. XX ст. вільний час використовується на споживання матеріальних благ, які забезпечуються зростаючим добробутом суспільства (придбання товарів, нерухомості, предметів розкоші);
  • починаючи з 80-90-х pp. XX ст. явною стає тенденція до отримання задоволення, фізичного і емоційного розвантаження, зміни обстановки й діяльності, що становить основний сенс проведення вільного часу. Тобто споживання благ цивілізації не заради необхідності й не як самоціль, а заради насолоди життям.

Розширення рекреаційної діяльності одночасно є причиною й наслідком значних змін у житті сучасного суспільства, що пов'язані з глобальними проблемами кінця XX ст. початку XXI ст., а саме:

  • науково-технічна революція;
  • підвищення якості та рівня життя населення;
  • процес урбанізації;
  • збільшення фонду вільного часу;
  • зростання освітньо-культурного рівня населення;
  • екологічні проблеми

Відпочинок є однією з потреб людини, що забезпечує її нормальне функціонування, дає змогу відновити фізичні та духовні сили. «Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку» (Загальна декларація прав людини. Ст.24.).

відпочинок

В Україні право на відпочинок є невід'ємним правом кожного громадянина. Відповідно до ст.45 Конституції України «Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час».

Відповідно до Гаазької декларації по туризму, найсуттєвішим і необхідним є право «на відпочинок, вільний час та періодично оплачувану відпустку, а також право використовувати цей час для відпустки, вільних поїздок з освітніми та розважальними цілями і використання благ, що отримуються від туризму, як внутрішнього, так і зовнішнього».

Про значимість рекреації у світі свідчать наступні дані:

  • 20% всього населення світу щорічно бере участь у рекреаційній діяльності;
  • 40-55% населення великих міст світу у вихідні дні виїздять за межі міст з рекреаційними цілями;
  • рекреаційні витрати в економічно розвинених країнах на 18% вищі витрат на закупівлю продовольчих продуктів.

Розвиток рекреаційної діяльності визначають рекреаційні потреби, причому вони впливають на два її основні аспекти: просторово-часову динаміку і територіальну організацію.

Формування рекреаційних потреб протікає під впливом комплексу факторів, які можна згрупувати наступним чином:

  • соціально-економічні фактори;
  • демографічні;
  • особистісно-поведінкові;
  • фактори культурного і суспільно-психологічного характеру;
  • ресурсно-екологічні фактори;
  • політичні фактори.

Важлива роль відводиться виокремленню мотивів, що формують рекреаційну діяльність, серед яких виділяють:

  • психологічні мотиви;
  • культурні мотиви;
  • міжособистісні мотиви;
  • мотиви престижу.

У цілому для сучасного етапу розвитку рекреаційної діяльності необхідно зазначити кілька тенденцій, що відбивають зміну в структурі рекреаційних потреб:

  1. у рекреаційній діяльності беруть участь усі верстви населення незалежно від віку, доходів, статі.
  2. скорочення тривалості відпускного періоду при одночасному збільшенні частоти виїздів на відпочинок.
  3. щорічне зростання кількості й видів нових рекреаційних занять і відповідно залучення нових видів рекреаційних ресурсів.

Отже, варто звернути увагу на дуже важливий сутнісний момент рекреаційної діяльності, а саме її компенсаторний характер. Проблема ця пов'язана з компенсацією в соціально-культурному, економічному сенсах, а не виключно психофізичному (в плані відпочинку).

Список використаних джерел

1. СтафійчукВ. І. Рекреалогія: навч. посіб. К.: Альтпрес, 2008. 263 с.
2. Федорченко В.К., Пазенок В.С., Кручек О.А. та ін. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: монографія К.: ВЦ «Академія», 2013. 368 с.