<<< назад | зміст | вперед >>>

Подорожі в Українські Карпати

Ганс Цбінден. Мандрівка по гуцульських горах

Віщуни (примівники)

Останні опришки вимерли щойно перед кількома роками. Дивним контрастом до них, хоча випливом цього самого душевного підложжя, є віщуни, ясновидці, мудреці. Вони, свого роду лікарі й чарівники гуцулів, теж зникли вже перед кількома роками. Деколи бували вони сліпі і знали таємну науку про різні дивні сили, що дрімають у землі й водах, у деревах, камінні й мінералах. Своїм заклинанням визволяли вони людей від влади мавок, русалок, що бушують по лісах і зачаровують людських дітей. Слово цих віщунів зберігало худобу перед нападами й перед чарами. Передовсім були вони сторожами релігійних традицій, були духовними виховниками народу, що ще й сьогодні відзначається глибокою побожністю, хоча також держиться яскравих забобонів і найрізнорідніших заклинань. Зберігаючи старі традиції, старалися ці ясновидці й провідники вкорінити в народі рівночасно дух миру, любові та боролися проти грубих сил, що походять від деяких поганських богів, а також від людей. Сьогодні на самітних полонинах нема вже більше віщунів. Але пам'ять про них ще свіжа й жива. Із глибоким острахом і повагою зберігає народ у своїм серці слова та оповідання й перекази про їх життя.

Іще сьогодні можна стрінути не одного діда чи бабку з поораним морщинами лицем, обведеним смугами сивого волосся. Віє від них давньою, легендарною старовиною. їх очі наче звернені в далекі світи, а уста шепчуть незрозумілі слова. Мабуть, ведуть вони в уяві розмови зі старими ясновидцями, мабуть, мріють вони про легендарну, запалу церкву, про викуту у скелі святиню, що знаходиться глибоко в нутрі гори. Щасливий, хто там дістанеться, здобуде не тільки блискучі скарби самоцвітів і золота; він може відтіля заглянути в небо й там побачити своїх дорогих покійників.

<<< назад | зміст | вперед >>>