<<< назад | зміст | вперед >>>

Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку індустрії туризму

1.1. Індустрія туризму: сутність, складові

У всі часи люди прагнули нових емоцій та зняття втоми. Одним із джерел задоволення цих потреб були подорожі та відпочинок, які у сучасному суспіль­стві отримали назву "туризм". Що ж собою являє цей феномен?

Законом України "Про туризм" це поняття витлумачено як "тимчасовий виїзд людини з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю" [186].

Попри його законодавче затвердження, науковці пропонують власні тлу­мачення поняття "туризм". На окрему увагу заслуговують ті з них, які вирізня­ються змістовністю, як-от:

- сфера реалізації прав і потреб громадян на відпочи­нок, пересування, оздоровлення [188];
- поїздка особи з постійного місця її про­живання з будь-якою метою, окрім заняття діяльністю, оплачуваною з джерела, що перебуває в місці відвідування, на термін від 24 годин до 6 місяців [174].

Водночас, окремі тлумачення (динамічна й багатопланова діяльність, що при­сутня в суспільній, культурній, психологічній, просторовій та економічній сфе­рах [33]; складова частина успішної діяльності і престижу країни на міжнарод­ній арені [180]; безперервна, динамічна, поліфункціональна з тенденцією пос­тійного урізноманітнення функцій, етапного відповідно до змін соціально-економічного розвитку та поступу НТП, полілінійного процесу з чітко визначе­ними хронологічним і хорологічним векторами розвитку [138]; каталізатор ре­гіональної економіки, спроможний залучити до процесу розвитку не тільки комплекс рекреаційних ресурсів, але й найбільш ефективно використовувати виробничий та соціально-культурний потенціал тієї чи іншої території за умов збереження екологічної різноманітності [208]; сфера життєдіяльності людини, пов’язана з перебуванням за межами постійного проживання, як правило, не з соціальними цілями, а також суб’єктів підприємницької діяльності, що забезпе­чують цей процес за рахунок реалізації туристичного продукту [25]; специфіч­ний вид діяльності, спрямований на задоволення усе зростаючих потреб насе­лення та усебічний розвиток суспільства за одночасного зростання потенціалу національної економіки й окремих її складових, задіяних у цьому процесі [146]; багатогранне явище, в основу якого покладені всі сфери життєдіяльності суспі­льства, спрямоване на всебічний розвиток особистості у період обмеженого проміжку часу (від 24 годин до одного року поспіль), без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування [47]; іміджетвотрний і високопри­бутковий сектор економіки та чинник підвищення міжнародного авторитету України [232]) мають лише дотичне відношення до туризму, а тому не розкри­вають специфіки досліджуваного поняття. Зрештою варто погодитись, що туризм є специфічною діяльністю, пов’язаною з реалізацією відповідних консти­туційних прав (на відпочинок, на освіту, на лікування…), відповідних суб’єктів і колективів, які самостійно, або користуючись послугами суб’єктів туристич­ної діяльності, подорожують у місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, в період до одного року підряд, яка не має на меті отримання ко­мерційних прибутків [15].

Проведені узагальнення публікацій за даною проблематикою [15; 33; 146; 186 та ін.] дозволило вдосконалити класифікацію видів туризму:

- за організаційними формами: міжнародний (в’їзний та виїзний), внут­рішній;
- за тривалістю туристичної поїздки: короткочасний (до трьох діб), се­редньої тривалості (до 30 діб), довготривалий (більше 30 діб);
- за віковим критерієм: дитячий, молодіжний, дорослий, зрілий;
- за кількістю учасників туру: індивідуальний, сімейний, груповий;
- за соціальним статусом учасників: масовий, елітний, для інвалідів;
- за джерелами фінансування: комерційний, соціальний, заохочувальний туризм (інтенсивний);
- за цільовими ринками: політичний, діловий, дослідницький, науковий, освітній, пізнавальний, соціальний; сільський ("зелений"), екологічний, аграр­ний, орнітологічний, природно-орієнтований, мисливський, риболовецький, індустріальний, промисловий, ресторанний (гастрономічний, кулінарний), секс, шопінг, техногенних катастроф; рекреаційний, пригодницький, екстремальний, спортивний (спортивно-екологічний, танцювальний), оздоровчий (спортивно-оздоровчий, лікувально-оздоровчий, лікувальний, медичний, психологічний); патріотичний; культурний (культурно-пізнавальний), краєзнавчий, релігійний (паломницький), історичний (військово-історичний, культурно-історичний, замковий), етнічний (етнокультурний, етнографічний, ностальгійний, діаспорний, сентиментальний); інвентивний; міграційний; подієвий (фестивальний);
- за способом пересування: залізничний, автомобільний, велосипедний, гужовий, пішохідний, лижний, авіаційний, космічний, яхтовий, круїзний, під­водний; комбінований;
- за способом організації туру: плановий, самодіяльний;
- за сезонністю: постійний, сезонний;
- за характером географічного середовища: ландшафтний (гірський, рів­нинний, лісовий, степовий, підземний, прибережний); водний (морський, річко­вий), підводний, повітряний; континентальний (європейський, азійський, афри­канський, північно- та латиноамериканський, антарктичний).

Туризму притаманні два аспекти:

1) дія як унікальний процес - досвід, набутий у подорожі;
2) подія, яка стає механізмом трансляції або ретрансляції досвіду турис­тичної діяльності в тих цінностях, які людина може отримати в ній [131].

Завдяки розвитку туризму виконується ряд суспільно значущих:

- функцій: економічну [43; 239], рекреаційну [23; 43], духовну, гуманіта­рну [23], медико-біологічну, соціально-культурну [239], соціальну, виховну, екологічну, культурно-просвітницьку [43];
- завдань: виробництво супутніх товарів і надання послуг туристам; ство­рення туристичних послуг, формування турпродукт і здійснення їх реалізації; виступ у якості ефективного засобу охорони навколишнього середовища та історико-культурної спадщини людства; набуття статуси сфери, в якій дешево створюються робочі місця та забезпечується високий рівень ефективності й швидка окупність інвестицій; набуття переваг в інтеграційних і глобалізаційних процесах, що відбуваються у світовому просторі [105]; поєднання практично з усіма сферами, галузями й видами діяльності людини; виступ у якості мультип­лікатора зростання національного доходу, ВВП (ВНП) й підвищення рівня жит­тя населення [25; 105; 160; 183]; джерело істотних доходів до державного [82] та місцевого бюджету, припливу в країну значних коштів в іноземній валюті [140], розвитку інфраструктури та забезпечення зайнятості населення [25; 82; 105; 140; 160; 183]; забезпечення міжкультурного обміну, встановлення ділових зв’язків між країнами та регіонами [82]; сприяння формуванню ефективної на­ціональної економіки, розвитку її структури, збільшенню податкових і валют­них надходжень, розвиток місцевої інфраструктури; забезпечення економічного та соціального розвитку, культурного піднесення України у світових глобалізаційних процесах [183] тощо.

Туризм є багатоаспектним і складним феноменом, чия значущість лише зростає. Подорожуючи світом, люди отримують нові знання, навички та довід, а також долучаються до інших культур [146]. Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід’ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг й обслуговування автомо­біля [3]. Відповідно до прогнозу ЮНВТО, у 2020 р. у світі подорожуватиме 1,6 млрд. туристів [221].

Частіше за все науковці досліджують туризм як галузь [3; 5; 6; 13; 15; 16; 33; 35; 44; 47; 50; 55 та ін.], сферу діяльності [32; 40; 43; 47; 50; 54; 56; 78; 84; 89; 105; 122 та ін.], комплекс [78; 84; 99; 124; 145; 159; 160; 231], бізнес [21; 156; 160; 183; 208], індустрію [3; 6; 11; 14; 15; 30; 43; 44; 52; 55; 56; 78; 105 та ін.]. Більшість із вищенаведених варіантів дослідження туризму має "право на життя":

- по-перше, туризм має чітко виражену комерційну складову, а тому є "бізнесом";
- по-друге, надання туристичних послуг пов’язана зі взаємодією представників різних галузей та сфер діяльності, а тому є "комплексом";
- по-третє, поєднання двох попередніх тверджень обумовлюють її статус як "індуст­рії";
- по-четверте, оскільки кінцевим результатом діяльності галузей є продукт, а сфери діяльності - послуга, тому туризм належить до "сфер" національної еко­номіки.

Під впливом суспільно-політичних чинників у 1970-х рр. туризм як сфера задоволення потреб людини, яка подорожує, перетворився на індустрію - скла­дову світового господарства, потужний господарський комплекс національних економік, що функціонує у тісному взаємозв’язку з природним середовищем, економічною системою, суспільством у цілому [55].

Нині науковці пропонують власні тлумачення поняття "індустрія туриз­му". На окрему увагу заслуговують ті з них, які вирізняються змістовністю та лаконічністю, як-от:

- складна динамічна галузь економіки, яка включає в себе сукупність виробничих і невиробничих видів діяльності, спрямованих на виро­бництво товарів і надання послуг туристичного призначення (формування турпродукту) [113];
- сукупність різних суб’єктів туристичної діяльності, які забез­печують прийом, обслуговування та перевезення туристів [48];
- господарський комплекс міжгалузевого характеру, орієнтований на виробництво та реалізацію товарів і послуг туристичного та супутнього призначення, які задовольняють різнохарактерні потреби населення щодо організації дозвілля, і в результатів функціонування якого споживачі отримують комплексний туристичний про­дукт [24];
- міжгалузевий господарський комплекс, який являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об’єднаних спільністю метою та суспільним призначенням задовольняти потреби населення у проведенні до­звілля в подорожі шляхом створення та реалізації туристичного продукту [138];
- сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти та науки, що забезпечують створення матеріальної бази туризму, підготовку кадрів, виробництво, збут і споживання туристичного продукту [88].

Більшість науковців виділяють такі ознаки поняття "індустрія туризму":

- складова національної економіки [55; 113; 146];
- міжгалузевий господарський комплекс [138];
- абсорбування в собі здобутків інших індустрій [30];
- сукупність різних суб’єктів туристичної діяльності [41; 48; 55; 238];
- складна інтегральна система взаємодії суб’єкта й можливостей території [238];
- сукупність виробни­чих [41; 88; 238] і невиробничих видів діяльності [41; 88; 113; 238];
- забезпечен­ня створення матеріальної бази туризму [88];
- виробництво товарів [113; 138; 238] і надання послуг туристичного призначення [55; 113; 138; 238];
- підготовка кадрів;
- виробництво, збут і споживання туристичного продукту [88; 138];
- при­йом, обслуговування та перевезення туристів [108];
- задоволення специфічних потреб населення в проведенні дозвілля в подорожі [138; 146];
- розкриття особ­ливостей функціонування та розвитку туризму в межах певного географічного простору [41];
- форма освоєння території [238].

Зрештою стверджуємось на ду­мці, що індустрія туризму - це упорядкована система взаємодії представників міжгалузевого господарського комплексу, чия діяльність передбачає створення, збут і споживання туристичного продукту, здатного приносити значний еконо­мічний та соціальний ефект для національної економіки за рахунок задоволення специфічних потреб населення в проведенні дозвілля під час подорожі [112].

Отож, на відміну від туризму, індустрія туризму поєднує суб’єктів госпо­дарювання, чия діяльність як прямо, так і опосередковано пов’язана зі створен­ням, збутом і споживанням туристичного продукту, якому притаманні такі най­важливіші ознаки:

- невідчутність - послуги туристичної сфери не мають матеріальної фо­рми, тому їх якість визначається не стільки формою або процесом її надання, скільки комплексним синергетичним ефектом трансформації цієї послуги у фі­зичний і духовний потенціал особистості;
- невіддільність послуги від джерела її утворення - кожна установа тури­стичної сфери відрізняється особливою специфічністю та неповторністю, що, у свою чергу, унеможливлює надання таких послуг за її межами;
- мінливість - туристичні послуги зазнають відчутного впливу як зовні­шніх, так і внутрішніх факторів, що вимагає від організації рекреаційної сфери дотримання соціальних стандартів послуги, приведення її у відповідність до потреб ринку, постійного контролю і моніторингу;
- відсутність права власності - на відміну від товару, туристична послу­га не може бути об’єктом власності внаслідок того, що вона не має матеріальної форми та інших характерних ознак і властивостей;
- незбереженість - процес досягнення бажаного ефекту від наданої ту­ристичної послуги переривається в міру отримання результату);
- складність нормування - має дуже суб’єктивний характер і залежить від рівня дисципліни, прагнення й бажання учасників соціальних відносин відпові­дати вимогам суспільства та ринку [56].

За останні роки найвищі темпи зростання серед галузей нематеріальної сфери демонструє світовий ринок туризму. Туризм став однією з головних ка­тегорій міжнародної торгівлі. Нині експортний дохід індустрії туризму посідає четверте місце після продукції паливної, хімічної та машинобудівної галузей [100]. Прогнозується, що туристична індустрія стане одним з найважливіших всесвітніх працедавців. Впровадження ж нових технологій туристичного обслуговування не зумовлює скорочення персоналу [221], тим самим обумовлюють усе більший інтерес з боку інвесторів до сфери туризму.

Аналіз конкурентних переваг щодо залучення інвестицій в індустрію ту­ризму сприяв встановленню основних елементів туристичного потенціалу, се­ред яких:

- рівень ресурсного забезпечення - природні рекреаційні ресурси, культу­рно-історична спадщина, релігійно-культові об’єкти…;
- інфраструктурний рівень (геополітичне та географічне розташування регіону, розвиток загальної інфраструктури - забезпеченість дорогами, вокза-лами, аеропортами, комунікаціями, контрольно-пропускними пунктами…);
- виробничий рівень - діяльність туроператорів і турагентів, будинків від­починку та туристичних баз, санаторно-курортних об’єктів, анімаційних і рес­торанних закладів;
- інноваційний рівень - рівень інформатизації, рівень розвитку науки…;
- інституційний рівень - здатність регіону виконувати рекреаційно-туристичні функції; ступінь розвитку інституціонального середовища;
- фінансовий рівень - стійкість фінансової системи, збалансованість бю­джетів, прибутковість туристичної сфери;
- споживчий рівень - потреба в рекреаційних і туристичних послугах, ку­півельна спроможність населення, туристичні потоки;
- трудовий та інтелектуальний рівень - трудові ресурси, рівень освіти, якість людського капіталу [110].

Завдяки такому позитивному мультиплікативному ефекту, разом зі зрос­танням суспільної значущості сфери послуг, індустрія туризму стала однією з найприбутковіших у світовій економіці [100; 206] і за своєю економічною від­дачею вийшла на провідні позиції [100; 221]. За даними Всесвітньої Туристсь­кої Організації, упродовж 1990-2005 рр. доходи від туризму зростали в серед­ньому на 9% в рік [3] і становлять: $463 млрд. - Європа, $289 млрд. - Азійсь­ко-Тихоокеанський регіон, $ 46 млрд. - Ближній Схід, $ 33 млрд. - Африка [206]. Велика частина доходів від індустрії туризму в загальній сумі надхо­джень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії - 35 %, Австралії та Гре­ції - по 36 %, Швейцарії - 12 %, Італії - 11 %, Португалії - 21% і на Кіпрі - 52 %. У більшості країн, що розвиваються, на частку іноземного туризму при­падає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте, наприклад, в Ко­лумбії він складає 20 %, Ямайці - 30 %, Панамі -55 %, на Гаїті -73% [166]. У таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іс­панія, Португалія туризм є однією з пріоритетних галузей, внесок у валовий на­ціональний дохід яких складає 15-35 %. Для деяких слаборозвинених країн ту­ризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Маро­кко, Туніс, Мадагаскар і Маврикій - це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток індустрії туризму, адже туризм - це єдине джерело надходження капіталу та іноземних інвестицій [97]. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 - однією з трьох його основних статей [3].

За різними оцінками, на індустрію туризму припадає:

- від 8% [221] до 15% світового валового продукту;
- близько 30% світової торгівлі послугами [100];
- близько 7% світових інвестицій [3; 100; 206];
- 5% усіх податкових надходжень [206];
- 11% світових споживчих витрат;
- третина світової торгівлі послугами [3; 206];
- від 150 млн [33] до 250 млн робочих місць [206].

У цій сфері щороку створюється біля 2,5 тис. нових робочих місць. Надання необхідних послуг на належному рівні лише одному туристу зумовлює створення 6-9 нових робочих місць [221]. За кількістю зайнятих у цій індустрії провідні позиції займає Ки­тай, Індія, США, Індонезія, Японія, Бразилія, Росія, Німеччина, Іспанія і Фран­ція [166].

Туристичній індустрії притаманні такі суперечності: активне застосуван­ня сучасних інформаційних технологій у діяльності відповідних приватних і державних структур й неефективна державна підтримка основних засад інфор­маційного суспільства в туризмі, а отже, і неналежний організаційно-інститу-ційний супровід, правове забезпечення, фінансова підтримка… [55].

Проведені узагальнення дозволяють стверджувати, що на розвиток індус­трії туристичної різні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні [43; 160; 173], історичні [160; 173], релігійні, політико-правові [160], політичні, культурні, матеріально-технічні [43; 173], архітектурні, екологічні [173] тощо.

Кожний із зазначених факторів має власну зону дії, як-от:

- фактори реалізації - завдяки їм інтерес до участі в туризмі, сконцент­рований в зонах прояву селективних факторів, направляється в райони, у яких є для цього всі сприятливі умови, тобто в зони прояву факторів локалізації;
- фактори вибірковості - характеризують можливість участі в туризмі; від них залежить, хто, коли, як довго і яким чином буде відпочивати;
- фактори локалізації - визначають фактичну рекреаційну придатність території; когнітивний маркетинг і брендінг, які, власне, покликані приваблю­вати туристів, змінюючи систему цінностей та порядок пріоритетів, вводити нові еталони та стандарти [173].

Проведені узагальнення публікацій за даною проблематикою дозволяють стверджувати, що нині науковці виділяють такі складові індустрії туризму, як-от:

- туристичні оператори та агенції [55; 69; 112; 158; 176];
- оператори туристичних інформаційних систем [55];
- галузі господарства [69; 88];
- заклади громадсь­кого харчування, розміщення [48; 55; 69; 112; 158; 176; 206], культури [48; 88; 158; 176; 206], освіти [69; 88; 112; 158], науки [69; 88], розваг, фізкультурно-спортивного [48; 55; 176], лікувально-оздоровчого [48; 55; 206], пізнавального, ділового та іншого призначення [48; 55];
- підприємства зв’язку [158], торгівлі [158; 206] і транспорту [48; 55; 69; 112; 158; 176; 206];
- установи, що надають послуги екскурсоводів, інструкторів, гідів-перекладачів, провідників [48];
- стра­хові компанії, банківсько-кредитні установи [69; 206];
- рекламно-інформаційні [69; 176; 253], маркетингові [69; 253], юридично-аудиторські, логістичні, тех­нологічні (обслуговуючі) та проектні установи;
- бізнес-центри, лізингові компа­нії;
- природно-рекреаційні та історико-архітектурні об’єкти [69];
- підприємства з виробництва сувенірів [69; 112], туристичного спорядження, специфічних для певної місцевості товарів;
- поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії [69];
- органи державної влади [69; 158], агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми [69], громадські об’єднання [158].

Індустрії туризму як світогосподарській складовій притаманні процеси транснаціоналізації діяльності, внаслідок якої світовий ринок пропозиції турис­тичних послуг являє собою піраміду, верхню частину якої займають провідні транснаціональні компанії, що забезпечують комплексне обслуговування за власними стандартами якості, а нижня частина представлена середнім та малим підприємництвом, переважно спеціалізованим на наданні окремих послуг (під­приємства гостинності, туристичні агенції тощо). Серед транснаціональних компаній в сфері готельного бізнесу більшість складають спеціалізовані систе­ми, сформовані в результаті внутрігалузевої інтеграції, майже п’ята частина припадає на асоційовані з авіакомпаніями, решта - на асоційовані з потужними туроператорами, фінансовими та комерційними "суміжними" структурами. Найпотужнішими структурами глобального туристичного ринку є авіатранспо­рті компанії в асоціації з готельним бізнесом. Процеси транснаціналізації вод­ночас обумовили посилення територіальної диференціації та зростання поляри­зації національних туристичних ринків, поглиблення "осьового" туристичного поділу праці між країнами високоінтенсивного та стабілізованого типів турис­тичних ринків і країнами акумулюючого типу при одночасному зменшенні полілінійнійності їх розвитку [138].

Індустрія туризму вирізняється складністю внутрішньої структури, ієрар­хією цілей функціонування компонентів і елементів, різноманітністю зовнішніх і багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих зв’язків, стадійністю споживання та організації обслуговування. Він формується вертикальними, го­ризонтальними та наскрізними взаємозв’язками між елементами та компонен­тами. Міжкомпонентні горизонтальні зв’язки, наявні між підприємствами різних галузей, задіяних в організації туристичного споживання відповідно ста­дійності процесу обслуговування, дозволяють виділити в межах індустрії тури­зму функціонально-стадійні підсистеми, представлені сполученнями різнорід­них функціонально-галузевих елементів, що виконують однорідні функції в сфері туризму: інституційно-організаційну, функціонально-господарську та те­риторіально-господарську.

1. Інституційно-організаційна підсистема включає структури, представ­лені інституціями, які здійснюють державну туристичну політику шляхом пра­вового, економічного і організаційного узгодження державних, місцевих, коме­рційних і некомерційних інтересів суб’єктів ринкової діяльності на ринках ту­ристичних послуг різного порядку. Регуляторними каналами впливу є законо­давчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управ­лінський.
2. Функціонально-господарська підсистема сформована функціонально-інтегративними зв’язками між структурами галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери з надання транспортних, гостинних, дозвілєвих і низки додаткових послуг, які сприяють забезпеченню туристичної мети на відповід­ному якісному рівні.
3. Територіально-господарська підсистема становить ресурсну основу формування туристичного ринку на базі використання туристичного, соціаль­но-демографічного й господарського потенціалу території. Різнорідність ресур­сної основи викликає необхідність класифікації туристичних ресурсів. До їх класифікації застосований сутнісний, діяльнісний, атрактивний, ціннісний, фу­нкціональний та еколого-економічний підходи, що свідчить про постійне уріз­номанітнення ресурсної основи, розширення їх номенклатури та можливостей використання в туризмі [138].

За іншого підходу, організаційна структура логістичної системи в турис­тичній сфері підтримує основні управлінські функції та охоплює наступні під­системи.

1. Підсистема управління процедурами замовлень включає раціоналіза­цію процесів розміщення, харчування, перевезення: аналіз споживчого попиту та потреб регіону; укладання договорів на матеріально-технічне забезпечення об’єктів розміщення та харчування, транспортне обслуговування; розміщення туристів на основі оптимізації навантаження об’єктів розміщення; організація перевезення туристів; розробка пропозицій щодо оптимізації транспортних по­токів; удосконалення транспортної інфраструктури (створення парків транспо­ртних засобів та автостоянок) тощо.
2. Підсистема зв’язків відображає вплив зовнішнього та внутрішнього навколишнього середовища на процес логістичного менеджменту.
3. Підсистема генерування інформації передбачає інформаційне забезпе­чення організації процесу надання логістичних послуг: формування бази даних про об’єкти розміщення туристів (готелі, табори, гуртожитки, приватні будин­ки); об’єкти харчування (ресторани, їдальні, кафе, буфети); парки транспортних засобів; автостоянки; об’єкти розваг, культури та рекреаційної діяльності; на­дання необхідної інформації про об’єкти інфраструктури тощо.
4. Підсистема підтримки логістичних рішень є інтерактивною комп’ютерною інформаційною системою, що включає бази даних й аналітичні моделі, які реалізують оптимізаційні та інші завдання, що виникають у процесі логістичного менеджменту: аналіз функціонування існуючих рекреаційних об’єктів у регіоні; формування баз даних щодо стану виробничої, спеціальної, інституціональної інфраструктури регіону; збір інформації про потенційних інвесторів та можливі інвестиційні проекти. Ця підсистема забезпечує розробку пропозицій з обґрунтування необхідності створення нових об’єктів рекреаційної інфраструк­тури (будівництво доріг, готелів, ресторанів, складів з продуктами харчування, тематичних парків, об’єктів розваг, автостоянок, аквапарків, сміттєпереробних заводів); підвищення якості логістичних послуг та приведення у відповідність до міжнародних стандартів рівня обслуговування туристів у готелях, рестора­нах, мотелях, кемпінгах, на транспорті та інших підприємствах [56].

Виділяють такі сектори індустрії туризму (виробництва туристичних пос­луг, допоміжний, сервісний, забезпечення життєдіяльності туристичного клас­теру, регуляторного впливу) [69], а в їх межах - конкретизувала перелік суб’єктів та об’єктів цього міжгалузевого господарського комплексу. Означене убача­ється цінним для формування й забезпечення розвитку туристичних кластерів, яким притаманні такі специфічні ознаки: туристичні ресурси; туристичні фір­ми; надавані послуги; галузі, що підтримують туризм; сприятливі умови [221]; організаційна, продуктивна, інфраструктурна, позакластерні угрупування, мате­ріально-технічна [142]. При цьому слід ураховувати: географічний розмір кла­стера може варіювати від масштабу міста до рівня країни чи групи сусідніх кра­їн; гнучкість і динамічність функціонування; конкуруючі фірми йдуть на спів­робітництво з метою реалізації потенціалу території та її конкурентних переваг; наявність синергетичного ефекту; незвично широкий склад учасників [206].

Більшість науковців виділяють такі ознаки поняття "туристичний клас­тер":

- територіальна локалізація [221] й концентрація взаємозв’язаних ресурсів, чинників, підприємств [106; 253];
- організаційна основа [119];
- форма співпраці фірм, установ та організацій [69; 119; 221; 253];
- міжсекторне співробітництво: влада - бізнес - громада [189];
- формування й просування на ринку туристично­го продукту; досягнення спільного економічного успіху [69];
- синергетичний ефект [221];
- реалізація пріоритетних задач [119];
- посилення конкурентних пе­реваг території [119; 221], розвиток певного виду туризму [106], сприяння задоволенню потреб туристів [106; 221].

Зрештою стверджуємось на думці, що "туристичні кластери" є формою взаємовигідної співпраці представників різних галузей та сфер діяльності, що передбачає отримання позитивного синергетичного ефекту за рахунок спрямування доступних ресурсів на розвиток туристич­ного продукту як запоруки задоволення усе зростаючих потреб туристів [112].

Останнім часом дедалі більше науковців пропонують формувати саме кластери індустрії туризму, оскільки завдяки цьому забезпечується значний економічний та соціальний ефект, а саме:

- стимулювання до ефективної діяль­ності та її розширення;
- використання продукції однієї сфери регіону для потреб іншої;
- зменшення фінансових й операційних ризиків діяльності учасників клас­теру;
- обмеження впливу недобросовісної конкуренції у сферу діяльності клас­теру;
- притік інвестиційних ресурсів у сферу економічної діяльності та регіон розміщення кластеру [142];
- полегшення доступу до спеціалізованих факторів виробництва [221];
- зростання податкових надходжень до бюджету; приток іно­земної валюти;
- збереження й раціональне використання культурного та приро­дного потенціалу;
- ефективніше використання нових ринкових тенденцій для соціально-економічного розвитку регіону;
- сприяння формальному та неформа­льному обміну знаннями, а також співробітництву [206];
- забезпечення більш адекватного й швидкого реагування на потреби споживачів туристичних послуг [206; 221];
- зменшення трансакційних витрат його учасників та отримання ними додаткові переваг;
- підвищення якості продукції;
- сприяння розвитку інновацій­них технологій [142; 221];
- зростання зайнятості населення;
- розширення інвес­тиційної спроможності учасників кластеру через спільну участь в грантових програмах;
- підвищення конкурентоспроможності регіону;
- істотне зниження бар’єрів виходу на ринки збуту продукції та поставок сировини й матеріалів, робочої сили [142; 206].

Попри їхню суспільну значущість, кластери донині в Україні не стали поширеною формою співпраці в індустрії туризму. Саме тому актуалізується питання не лише створення нових кластерів навколо "кореневих центрів", дестинацій, які продають туристичні фірми, створюючи туристичний продукт, допоможе підійти до стратегії системного розвитку регіональної індустрії тури­зму [114], а й необхідності упорядкування державного регулювання цього про­цесу, тобто створення таких умов, за яких належне (якісно і кількісно) задово­лення потреб споживачів туристичних послуг супроводжується не лише реалі­зацією потенцій суб’єктів туристичної діяльності, а й поліпшенням соціально-економічної ситуації в країні [146].

Туристичному кластеру, порівняно з іншими формами організації, прита­манні такі характерні ознаки: незвично широкий склад учасників; географічний розмір кластера може варіювати від масштабу міста до рівня країни чи групи сусідніх країн; наявність синергетичного ефекту; гнучкість та динамічність функціонування; конкуруючі фірми йдуть на співробітництво з метою реалізації потенціалу території та її конкурентних переваг [206].

Запропоновано таку класифікацію складових індустрії туризму:

- створення туристичного продукту (суб’єкти господарювання - ядро туристичного кластера);
- збут туристичного продукту (туристичні оператори та агенції);
- супровід туристичного продукту (страхові компанії, банківські устано­ви; поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії; логістичні, юридично-аудиторські, маркетингові, рекламно-інформаційні, технологічні (обслуговуючі) та проектні установи);
- надання супутніх послуг (установи, що надають послуги екскурсоводів, гідів-перекладачів, інструкторів, провідників; підприємства зв’язку, торгівлі та транспорту, а також з виробництва сувенірів, специфічних для певної місцевос­ті товарів, туристичного спорядження; заклади розміщення, громадського хар­чування, розваг, культури, науки, освіти, ділового, пізнавального, лікувально-оздоровчого, фізкультурно-спортивного, побутового обслуговування та іншого призначення; комунальні служби; правоохоронні органи);
- регулювання туристичного кластеру (органи державного управління й органи місцевого самоврядування України; громадські об’єднання; органи вла­ди інших країн; міжнародні організації);
- споживання туристичного продукту (населення) [112].

Науковці наводять такі вияви економічного та соціального ефекту від фо­рмування кластерів індустрії туризму:

- полегшення доступу до спеціалізованих факторів виробництва [221];
- стимулювання до ефективної діяльності та її розширення;
- використання продукції однієї сфери регіону для потреб іншої;
- зменшення фінансових й операційних ризиків діяльності учасників кла­стеру;
- обмеження впливу недобросовісної конкуренції у сферу діяльності кла­стеру;
- притік інвестиційних ресурсів у сферу економічної діяльності та регіон розміщення кластеру [189];
- більш адекватне й швидке реагування на потреби споживачів туристич­них послуг [206; 221];
- збереження й раціональне використання культурного та природного по­тенціалу;
- ефективніше використання нових ринкових тенденцій для соціально-економічного розвитку регіону;
- приток іноземної валюти;
- зростання податкових надходжень до бюджету;
- сприяння формальному та неформальному обміну знаннями, а також співробітництву [206];
- зростання зайнятості населення;
- розширення інвестиційної спроможності учасників кластеру через спі­льну участь в грантових програмах;
- істотне зниження бар’єрів виходу на ринки збуту продукції та поставок сировини й матеріалів, робочої сили;
- підвищення конкурентоспроможності регіону [142; 206];
- зменшення трансакційних витрат його учасників та отримання ними додаткові переваг;
- підвищення якості продукції;
- сприяння розвитку інноваційних технологій [142; 221];
- джерело доходу для місцевого населення;
- стимулювання розвитку галузей, пов’язаних з випуском предметів спо­живання (виробів місцевої промисловості, сувенірів) для туристів;
- сприяння розвитку розважальної та пізнавальної сфери, збереженню му­зеїв, пам’ятників, архітектурних ансамблів, будівництву різноманітних атракці­онів;
- сприяє розвитку транспортних підприємств і організацій, розширенню автосервісу;
- стимулювання розвитку засобів зв’язку;
- сприяння припливу в країну значних коштів в іноземній валюті [62].

Таким чином, індустрія туризму відіграє істотну переважно позитивну соціально-економічну роль у розвитку національної економіки, а тому є об’єктом регуляторного впливу держави.

<<< назад | зміст | вперед >>>