<<< назад | зміст | вперед >>>

Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку індустрії туризму

1.5. Державна політика у сфері туризму та курортів

Цілеспрямований розвиток туристичної індустрії забезпечується завдяки реалізації державної політики у сфері туризму та курортів, яка являє собою цілеспрямовану діяльність державних, суспільних і приватних структур, орієн­товану на формування та реалізацію методів, механізмів й інструментів дії пра­вового, економічного, соціального й іншого характеру з метою сприяння ефек­тивному розвитку туристичної індустрії, задоволення внутрішнього та зовніш­нього попиту на товари і послуги туристичного призначення завдяки раціона­льному використанню існуючого туристичного потенціалу [18; 37; 40; 102].

Відповідно, зміст державної політики у сфері туризму та курортів полягає в стимулюванні споживчих потреб в товарах і послугах туристичного призна­чення, в створенні нормативно-правових основ і фінансово-економічного меха­нізму, сприятливих для розвитку туристичної індустрії, а також в підготовці кваліфікованих кадрів, що, відповідно, стимулюватиме розвиток вітчизняного туристичного бізнесу [68].

Виходячи з цього, П. Пуцентейло визначає державну туристичну політи­ку як комплекс правових, економічних і організаційних заходів, забезпечений відповідними інститутами управління, діяльність яких стосується всіх управ­лінських рівнів і є орієнтованою на узгодження інтересів держави, місцевого самоуправління та бізнес-структур на туристичних ринках різного масштабу.

При цьому в якості каналів впливу пропонується розглядати законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управлінський. Як критерій ефективності державної у сфері туризму та курортів рекомен­дується використовувати рівень прибутковості туристичної сфери й її вклад в розвиток національної економіки. Ще один критерій ефективності державної політики у сфері туризму та курортів автор пов’язує з місцем вітчизняного ту­ристичного ринку в загальному світовому туристичному процесі [190].

Пріоритетними напрямами реалізації державної політики у сфері туризму та курортів є такі:

- удосконалення правових норм державного управління туристичною ін­дустрією;
- сприяння розвитку туризму як високорентабельної частини сфери пос­луг народного господарства України; залучення вітчизняних та закордонних ін­весторів з метою активізації розвитку туристичної індустрії, створення нових робочих місць;
- стимуляція розвитку сільського та зеленого туризму, в’їзного та внут­рішнього туризму;
- розгортання міжнародного співробітництва, інтеграція України в світо­вий туристичний ринок;
- забезпечення доступності туристично-рекреаційний послуг для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених верств населення завдяки впровадженню пільгової системи відносно вказаних категорій осіб;
- формування сприятливих умов для розвитку туристичної індустрії шля­хом спрощення й узгодження таких напрямків її державного регулювання, як: податковий, валютний, митний, прикордонний [103].

На основі загальнодержавної політики у сфері туризму та курортів місце­ві органи самоврядування з туризму визначають відповідні цілі регіональної спрямованості, яких можна досягти, спираючись на місцевий потенціал турис­тичної сфери.

В загальному випадку ключовими функціями державної політики у сфері туризму та курортів є такі:

- залучення населення до ефективного використання вільного часу, зміс­товної організації власного дозвілля;
- ознайомлення громадян з особливостями спадщини історико-культурного характеру, природного середовища; забезпе­чення громадських прав на здійснення відпочинку та оздоровлення;
- раціоналізація використання ресурсів туристичного характеру та спри­яння їх охороні; розвиток туристичної сфери України як перспективної з точки зору високої рентабельності; побудова ефективної системи діяльності у сфері туризму та курортів з метою оптимального забезпечення потреб іноземного та внутрішнього туризму;
- захист державних прав та інтересів в туристичній сфері на міжнародно­му рівні;
- формування й систематичне вдосконалення нормативно-правового за­безпечення у сфері туризму та курортів спираючись на вітчизняне законодавст­во, а також на встановлені міжнародні норми і правила;
- забезпечення сприятливих умов для здійснення контролю щодо валют­них, податкових, митних, прикордонних відносин; стимулювання вітчизняного розвитку туризму на основі забезпечення відповідних оптимальних економіч­них умов;
- надання пільг для здійснення екскурсійної діяльності, орієнтованої на дітей та молодь, а також на малозабезпечені верстви населення й інвалідів;
- залучення інвестицій вітчизняного та закордонного походження до роз­витку індустрії туризму;
- закріплення порядку здійснення стандартизації, сертифікації та ліцензу­вання в туристичній сфері;
- впровадження системи здійснення суб’єктами туристичної діяльності статистичної звітності;
- встановлення норм управління державною власністю в туристичній сфері;
- забезпечення рівнозначних можливостей для ринкової діяльності суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності;
- активізація конкурентного розвитку та забезпечення дотримань законо­давчо встановлених вимог у сфері туризму та курортів;
- захист прав та інтересів туристів, а також їх майна, гарантування турис­там безпеки їх переміщення та проживання;
- надання державної підтримки регіональному розвитку індустрії туриз­му, закріплення статусу відокремлених туристичних центрів на цій території;
- сприяння розвитку системи забезпечення туристичної сфери з наукової точки зору;
- активізація процесів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що задіяні у сфері туризму та курортів;
- підтримка плідної взаємодії з країнами близького та дальнього зарубі­жжя, а також з міжнародними організаціями;
- обговорення й укладання двосто­ронніх та багатосторонніх угод на міжнародному рівні, формування ефективно­го механізму їх практичної реалізації [2].

Таким чином, державна політика у сфері туризму та курортів формується під впливом таких ключових принципів:

- визначення та розробка оптимальних вихідних положень державної по­літики у сфері туризму та курортів, програм їх реалізації, ефективних механіз­мів контролю та дослідження результатів відповідної діяльності;
- створення сприятливих умов для організації туристичної діяльності, ко­ординація дій окремих елементів міжгалузевого туристичного комплексу з ме­тою формування розвиненої інфраструктури туристичної індустрії;
- підтримка туризму та маркетингу держави, орієнтованого на формуван­ня сприятливого іміджу країни та її регіонів завдяки стимулюванню нововве­день і кооперації з розвиненими країнами [85];
- інтереси національного рівня, котрі формуються державою у відповід­ності до чинників, що впливають на державну політику у сфері туризму та ку­рортів і втілюються у вигляді відповідних нормативно-правових актів та держа­вних програм;
- інтереси міжнародного рівня, котрі є визначальними для ролі та завдань держави щодо процесів розвитку міжнародного співробітництва в туристичній сфері [95].

Протягом останнього десятиліття державна політика у сфері туризму та курортів в Україні еволюціонувала у вигляді таких етапів:

- політика "єдиного центру" - політика, що орієнтована на вертикальну та горизонтальну координацію заходів стимулювання розвитку туристичної ін­дустрії;
- політика ресурсного перерозподілу та мінімізації диспропорцій соціаль­но-економічного характеру - політика забезпечення рівних можливостей для комплексного розвитку туристичної індустрії;
- прямі стимулюючі інструменти - комплексний регуляторний вплив.

При цьому слід зазначити, що під вертикальною та горизонтальною коор­динацією заходів стимулювання розвитку туристичної індустрії мається на ува­зі забезпечення її вдосконалення як за допомогою управлінських ланок різних рівнів, так і на одному рівні, проте за умови належності до різних відомств.

Під політикою забезпечення рівних можливостей для комплексного роз­витку туристичної індустрії слід розуміти створення сприятливих умов для все­бічного вдосконалення складових туристичної індустрії замість вирівнювання диспропорцій соціально-економічного характеру. Тобто пріоритетним стає ви­явлення й ефективне використання ресурсно-інституційного потенціалу країни та регіонів з урахуванням середньострокової та довгострокової перспективи за­мість тимчасового балансування поточного стану туристичної індустрії [2].

У межах політики комплексного та регуляторного впливу застосовуються інструменти та механізми, що дозволяють здійснювати всебічне регулювання туристичної індустрії державою, з урахуванням особливостей усіх її складових. В цілому ж слід зазначити, що останніми роками спостерігається перетворення державної політики у сфері туризму та курортів, яке супроводжується активним впровадженням новітніх принципів, що базуються на реалізації державної полі­тики у сфері туризму та курортів не виключно центральним урядом в межах традиційного підходу, а на різних рівнях державного управління та самовряду­вання [70].

При цьому слід прийняти до уваги, що сформовані принципи політики у сфері туризму та курортів можуть бути реалізовані за умови наявності наступ­них елементів:

- ефективного механізму державного регулювання розвитку індустрії ту­ризму;
- чітко окреслених органів державної влади, які створюють та практично використовують правові інструменти стосовно державного регулювання індус­трії туризму;
- сталої та дієвої нормативно-правової бази державного регулювання ін­дустрії туризму [87].

При цьому доцільно визначити загальні критерії, що дозволять оцінити майбутню ефективність державної політики у сфері туризму та курортів:

- основоположні - ключові цінності, державна стратегія, стратегічні пріоритети, механізми державного управління розвитком туристичної індустрії;
- організаційно-правові - стан і структура державного апарату, що регу­лює відносини у сфері туризму та курортів; стиль і методи регулювання діяль­ності в туристичній індустрії; рівень участі громадських організацій в реалізації державної політики у сфері туризму та курортів; нормативно-правова база;
- соціально-економічні - рівень соціально-економічного розвитку та ста­більності в країні.

Під основоположними чинниками слід розуміти узагальнені цілі держави стосовно реалізації державної політики у сфері туризмі та курортів, що, в свою чергу, є основою відповідних загальнодержавних інтересів і політичної страте­гії. Тобто основоположні чинники є цільовими. До цієї категорії також входять інструментальні чинники, під якими традиційно розуміються засоби досягнення мети, що були схвалені громадськістю. Якщо громадськість позитивно сприй­має запропоновані засоби для досягнення мети, це є необхідною умовою ефек­тивного функціонування владних інститутів і механізмів нормативно-правового типу [86].

Наступна категорія критеріїв ефективності державної політики у сфері туризму та курортів - організаційно-правові. Даний чинник є визначальним стосовно державного управління сферою туризму та курортів виходячи з того, що ефективність державної політики в цьому контексті визначається цілісністю та узгодженістю апарату, що регулює відносини на туристичному ринку, а та­кож рівнем розвиненості нормативно-правової бази, оскільки туристична індус­трія охоплює діяльність підприємств різнохарактерної спрямованості. Стиль і методи регулювання діяльності в туристичній індустрії повинні базуватися на основоположних чинниках ефективності державної політики у сфері туризму та курортів [74].

Остання категорія критеріїв ефективності державної політики у сфері ту­ризму та курортів - соціально-економічні, що мають на увазі забезпечення ви­сокого рівня соціально-економічного розвитку та стабільності в країні, зокрема, в Причорноморському регіоні. Ці чинники базуються на організаційних вихо­дячи з того, що саме ефективне функціонування державного апарату та стала нормативно-правова база забезпечують належний соціально-економічний роз­виток держави та її регіонів [83].

Зрештою можна припустити, що державна політика у сфері туризму та курортів є результатом поєднання декількох різновидів державної політики ви­ходячи з того, що туристична індустрія являє собою господарський комплекс міжгалузевого характеру. Так, індустрія туризму тісно пов’язана з фінансово-економічними, кадровими, науковими структурами тощо [235]. Виходячи з цьо­го, складовими державної політики у сфері туризму та курортів повинні бути наступні (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Рекомендовані складові комплексної державної політики у сфері туризму та курортів

Фактично всі зазначені складові створюють синергетичний ефект для стимулювання розвитку державної політики у сфері туризму та курортів. Тому доцільно припустити, що державну політику у сфері туризму та курортів можна назвати комплексною [92].

Більшість із зазначених складових державної політики у сфері туризму та курортів базуються на переліку сфер, зазначених у загальній частині Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій Поста­новою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 р. - №385:

- транспорт та інфраструктура;
- економічний розвиток та інвестиції;
- підприємництво і регуляторне середовище;
- конкурентна політика;
- ринок праці; освіта і наука;
- інноваційна діяльність.

Отож, формування та реалізація державної політики у сфері туризму та курортів здатне забезпечити створення сприятливих умов для подальшого роз­витку вітчизняної індустрії туризму.

<<< назад | зміст | вперед >>>