<<< назад | зміст | вперед >>>

Семенов В.Ф., Герасименко В.Г., Горбань Г.П., Богадьорова Л.М. Управління регіональним розвитком туризму

Тема 8. Розробка та економічне обґрунтування регіональних програм розвитку туризму

8.4. Особливості стратегічного планування розвитку туризму та його місце в системі управління регіональним розвитком

Стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів.

Основою будь-якого плану розвитку туризму в регіоні є його базова стратегія. Найбільш поширеними типами базових стратегій є:

- стратегія зростання;
- стратегія стабілізації або обмеженого зростання;
- стратегія виживання.

Стратегія зростання застосовується стосовно динамічно зростаючої галузі. Розробка такої стратегії здійснюється шляхом систематичного значного підвищення короткострокових і довгострокових показників цілей. Стратегія стабілізації традиційно використовується у зрілих галузях. При цьому характерним є встановлення цілей від досягнутого, скоригованих з урахуванням змін навколишнього середовища. Це найменш ризикований спосіб дії. Стратегія виживання - оборонна стратегія. При цьому рівень цілей встановлюється нижче досягнутого. Вибір того чи іншого стратегічного підходу в якості базового залежить від результатів, отриманих на стадіях стратегічного аналізу і визначення мети. Стратегічне планування передбачає встановлення цілей і ув'язку цих цілей з pecypcaмі, які будуть використані для їх досягнення. Оскільки ці цілі і характер використання ресурсів впливають на перспективний розвиток організації, стратегічне планування орієнтовано в майбутнє.

Стратегічне планування - особливий вид управлінської діяльності, що полягає в розробці стратегічних рішень, які передбачають постановку цілей і стратегій розвитку територій на довгострокову перспективу, реалізація яких забезпечує ефективне функціонування економіки та швидку адаптацію до змін умов зовнішнього середовища. Є ряд методологічних особливостей стратегічного планування, що відрізняють його від планування розвитку і розміщення продуктивних сил за часів планової економіки.

Багаторівневий характер суб'єкта планування - його ядром виступає орган місцевого самоврядування, а іншими складовими є представники громадських організацій і підприємницьких структур.

Залучення фінансових ресурсів з різних джерел (в тому числі приватних інвесторів) для фінансування виконання плану.

Нормативно-правовою базою стратегічного планування розвитку територій в Україні є Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України від 25.05.2001, заходи щодо виконання завдань, які випливають з Послань Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки», затверджені Постановою KM України від 17.09.2002 та методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку (Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 29.07.2002 № 224).

Для найшвидшого запровадження стратегічного планування у практику управління розвитком продуктивних сил у регіональному вимірі необхідно вирішити низку завдань, що стосуються:

- наукового забезпечення стратегічного планування: розробки теорії планування і управління розвитком території, що ґрунтуються на теорії систем, а також теорії стратегічного і тактичного планування й управління;
- нормативно-правового забезпечення стратегічного планування, що передбачає законодавче визначення повноважень і прав, які мають учасники процесу планування: органи місцевого самоврядування, громадські організації та представники бізнесових структур;
- кадрового і методичного забезпечення: оволодіння спеціалістами з державного управління і науковцями методикою складання стратегічного плану і SWOT-аналізу;
- фінансового забезпечення: створення умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів для фінансування заходів, передбачених стратегічним планом, а також спрямування цільових державних інвестицій в основний капітал на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, для підтримки малого бізнесу, фінансування програм соціального та культурного розвитку;
- соціально-політичних передумов запровадження стратегічного планування, що передбачає активізацію волевиявлення територіальних громад у питаннях вибору напрямів розвитку економіки міста, району, області.

Суб'єктом стратегічного планування розвитку туризму є державні, регіональні та муніципальні органи управління туризмом, а також керівні структури підприємств туризму. Об'єктом стратегічного планування виступають вся інфраструктура туризму, а також соціально-економічні процеси, що протікають в системі туризму. Стратегічне планування в туризмі базується, з одного боку, на цілях і завданнях, поставлених у ході розробки стратегії, а з іншого боку - на прогнозах по різних напрямках туристичної діяльності, а також різних областей суспільного розвитку (економіка, наука, техніка і технологія, демографія , екологія тощо).

Стратегічне планування розвитку туризму в регіоні - це процес моделювання ефективної діяльності підприємств туризму на певний період функціонування з встановленням цілей розвитку туризму в регіоні та їх змін в умовах невизначеності ринкового середовища, а також визначення способу реалізації цих цілей і завдань у відповідностей з ресурсними можливостями регіону.

Стратегічному плануванню притаманні ступінь невизначеності, тимчасова орієнтація процесу планування і певний горизонт планування.

У залежності від тимчасової орієнтації планування, Р. Акофф виділяє чотири типи планування: реактивне (враховує тільки минулий досвід), інактивне («обережне» планування, пристосовується тільки до теперішнього), преактівне (орієнтоване тільки на майбутні зміни, при цьому слабо використовується минулий досвід ) і інтерактивне (орієнтоване на взаємодію всіх кращих ідей з даних видів планування в сьогоденні, минулому і майбутньому).

З точки зору горизонту планування або періоду часу стратегічне планування може бути короткостроковим, середньостроковим і довгостроковим. Довгострокове стратегічне планування охоплює період 10-15 років. Вибір такої тривалості обумовлюється рядом причин і, перш за все тим, що за цей період відбуваються, як правило, кардинальні зміни в науці і техніці, зміна основних фондів, зміни смаків та уподобань споживачів у бік нових видів продуктів і послуг і т.п. Середньострокове планування здійснюється на найближчі 3-5 років. У ньому установки, зроблені в процесі довгострокового стратегічного планування, ніби отримують своє економічне обґрунтування та уточнення з урахуванням тенденцій розвитку господарської ситуації. На основі стратегічних середньострокових планів може здійснюватися короткострокове планування. Його конкретним виразом можуть бути плани розвитку галузі з періодом від 1 до 3 років. Їх особливість полягає в тому, що показники найближчого року можуть коригуватися щоквартально, а показники другого і третього - кожні півроку або щорічно.

В якості цілей розробки стратегії зазвичай називають такі:

- задоволення потреб туристів;
- створення сучасного високоефективного і конкурентоспроможного туристського комплексу;
- створення сприятливих умов для кооперації туристських, банківських структур, транспортних компаній, готельних компаній і т.д.;
- забезпечення розвитку окремих видів туризму (соціального, яхтового, лікувально-оздоровчого тощо);
- підвищення привабливості регіону тощо.

Основний зміст стратегічного плану складають формулювання: головної мети розвитку туризму в регіоні; основних стратегічних напрямів досягнення головної мети; цілей в рамках стратегічних напрямків; конкретних заходів щодо реалізації обраних стратегій з фіксацією індикаторів виконання намічених заходів, оцінок витрат і ефекту та учасників реалізації заходів.

У процесі розробки стратегічного плану виконуються наступні етапи:

- аналіз (діагностика стану регіону (зони відпочинку), вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів, що визначають розвиток, SWOT-аналіз);
- цілепокладання (визначення та затвердження головної мети, основних стратегічних напрямів, цілей);
- планування (формування приватних стратегій досягнення цілей по кожному напрямку і відбір заходів, розподіл відповідальності за реалізацію плану).

Організація процесу формування та реалізації стратегії розвитку туризму в регіоні представлена на рис. 8.1.

Рис.8.1. Основні етапи стратегічного планування туризму в регіоні

На всіх етапах планування необхідний збір селективної інформації, формування банків даних, що дозволяє виділити загальний масив даних і таким чином формувати альтернативи розвитку туризму в регіоні.

Підсумком стратегічного планування і головним інструментом стратегічного управління є документи стратегічного характеру: концепції, плани, програми. Концепція - генеральний задум (система поглядів), що визначає стратегію дій при здійсненні реформ, проектів, планів, програм. План - модель планованого майбутнього стану економічної системи в цілому, господарства країни, регіонів, галузей, підприємств, компаній. Програма - сукупність взаємопов'язаних заходів, план дій, спрямованих на досягнення єдиної мети, вирішення однієї проблеми.

Здійснення ефективного стратегічного планування передбачає створення системи стратегічного планування, що включає сукупність основних елементів, таких як: процес планування, система планів, процес керування плануванням, а також забезпечують елементів: підсистеми прийняття стратегічних рішень, організаційного та інформаційного забезпечення, інтегрованих в упорядкованій структурі.

Проблемами забезпечення стратегічного планування розвитку туризму є:

1. Проблема науково-методичного забезпечення. Пов'язана насамперед з відсутністю методичних рекомендацій з розробки і реалізації концепцій розвитку туризму в регіонах.
2. Проблеми організаційного, інформаційно-технічного та фінансового характеру у сфері інформаційного забезпечення процесу стратегічного регіонального планування розвитку туризму.
3. Недостатній професіоналізм кадрів регіонального управління туризмом, що обумовлює проблему неготовності значної частини управлінців вирішувати нові й досить складні завдання, пов'язані з проведенням відповідних прогнозно-аналітичних робіт у сфері стратегічного планування розвитку туризму в регіонах.
4. Проблема створення цілісних наукових основ стратегічного планування розвитку туризму як системи теоретичних, методологічних і методичних положень, які розкривають сутність, принципи, цілі, завдання та організацію стратегічного регіонального планування туризму, порядок формування стратегій і механізм їх реалізації.
5. Проблема дослідження, аналізу й оцінки величини регіонального туристського потенціалу та ефективності його використання.
6. Проблема відповідності системи управління стратегічним розвитком туризму колу розв'язуваних проблем.
7. Проблеми бізнес-планування - практично відсутні рекомендації регіональним органам управління туризмом з організації розробки бізнес-плану регіонального проекту розвитку туризму.

Ефективному плануванню та управлінню туризмом буде також сприяє добре розроблена система туристського моніторингу. Регіональний туристський моніторинг - це постійне спостереження за станом туристської індустрії в регіоні, якісна і кількісна оцінка процесів, що відбуваються на основі певної системи показників, з метою ефективного управління ними та можливості прогнозування їх динаміки. Головна мета регіонального туристського моніторингу полягає в забезпеченні регіональних органів управління повною, своєчасною та достовірною інформацією про процеси, що протікають у сфері туризму, про соціальну ситуацію, що складається у зв'язку з розвитком туризму. Суб'єктом моніторингу є регіональний туристський ринок, а об'єктом - кон'юнктурні коливання туристського ринку та спричинені ним структурні перетворення в сфері туризму.

Туристський моніторинг як структурний елемент стратегічного планування розвитку туризму в регіоні повинен виконувати завдання:

- спостереження за ходом процесів, що протікають у сфері туризму;
- характеристика та оцінка зміни, що спостерігаються;
- аналіз причин, що викликають той чи інший характер їх протікання;
- прогноз розвитку соціально-економічної ситуації;
- розробка рекомендацій, спрямованих на подолання негативних та - активний розвиток позитивних тенденцій.

До моніторингу розвитку туризму пред'являється ряд вимог це: достовірність, оперативність, систематичність, комплексність, незалежність та об'єктивність.

Для найбільш повного відображення сутності соціально-економічних процесів, що відбуваються у сфері туризму, необхідно об'єднати як їх кількісні, так і якісні характеристики. З цією метою, виходячи з особливостей об'єкта спостереження, в організацію моніторингу закладаються такі принципи:

- тотожності;
- системності;
- репрезентативності;
- економічності;
- максимальної інформативності результатів оцінки розвитку туризму;
- поєднання загальноекономічних індикаторів з показниками, що відображають результативність діяльності органів державної влади щодо вирішення найважливіших економічних і соціальних проблем у сфері туризму.

Виходячи з принципів організації моніторингу і вимог, визначається система моніторингових показників (індикаторів) розвитку туризму в регіоні. При їх відборі увага приділяється відповідності показників таким вимогам, як:

- комплексність;
- функціональність;
- прозорість і простота розрахунку;
- значущість показника для оцінки соціально-економічного розвитку.

<<< назад | зміст | вперед >>>