Антонова Е.В.
Матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конф.
«Географія та туризм» (м. Харків,
15 січня 2026 р.). Харків: ХНПУ
ім. Г.С. Сковороди, 2026. 438 с. С.116-120.

Роль адаптивного спортивного туризму в соціалізації дітей з особливими освітніми потребами в системі інклюзивної позашкільної освіти України

Анотація. Досліджено роль спортивного туризму як засобу соціалізації дітей з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти. Проаналізовано бар’єри інклюзії в позашкільній освіті. Висвітлено вітчизняні практики з використання спортивного туризму і соціалізації дітей з інвалідністю. Надано рекомендації щодо розвитку адаптивного спортивного туризму в закладах позашкільної освіти.

Ключові слова: адаптивний спортивний туризм, соціалізація, діти з особливими освітніми потребами, позашкільна освіта.

Сучасна система освіти України функціонує в умовах суттєвих викликів і трансформацій, зумовлених повномасштабною війною. Найуразливішою категорією в цих умовах є діти з особливими освітніми потребами (ООП). За даними ЮНІСЕФ, в Україні налічується близько 230 тисяч дітей з інвалідністю [1]. Окрім типових труднощів розвитку, вони зазнають посиленої соціальної ізоляції, психоемоційного напруження, зниження мотивації до навчання, труднощів у встановленні соціальних зв’язків та освітніх втрат.

За оперативними статистичними даними Міністерства освіти і науки України, станом на 01.01.2025 р., у закладах загальної середньої освіти навчається 53 789 учнів з ООП. Це майже вдвічі більше, ніж п’ять років тому. Це свідчить про успішне розширення інклюзії у шкільному середовищі. Водночас, охоплення дітей з ООП позашкільною освітою залишається вкрай низьким. Відповідно до зведеного звіту за формою 1-ПЗ МОН від 01.01.2025 р., в закладах позашкільної освіти (без ДЮСШ) навчається лише 6 474 вихованці з ООП [2]. Така диспропорція в цифрах вказує на відсутність системного підходу у впровадженні політики доступності та безбар’єрності в позашкільній освіті. Головними перепонами тут виступають недостатнє фінансування, відсутність чітких стандартів та нормативів для інклюзивних гуртків і програм, низький рівень підготовки педагогів до роботи в інклюзивному середовищі, не адаптованість приміщень закладів позашкільної освіти (ЗПО) до інклюзивних потреб вихованців з ООП. Це, в свою чергу, призводить до втрати можливостей ефективних шляхів соціалізації дітей поза школою, формування в них життєвої компетентності, стресостійкості та загального психологічного відновлення в дозвіллі. Адже саме позашкільна освіта здатна розкрити творчий потенціал дитини, створити умови для неформального спілкування, розвивати цікавість та інтерес до навколишнього середовища, сприяти самореалізації, фізичному загартуванню. Особливої уваги заслуговує спортивний туризм, як форма дозвілля, що поєднує в собі фізичну активність, розвиток пізнавальних інтересів, екологічну свідомість та соціальний розвиток дитини.

Ці проблеми набувають особливої актуальності в контексті післявоєнної психологічної реабілітації дітей, відновлення їх соціальних зв’язків. Адаптивний спортивний туризм може стати одним із найбільш ефективних інструментів для подолання цих бар’єрів, сприяючи фізичному розвитку і повноцінній соціалізації дітей з ООП.

Над вирішенням проблеми соціалізації дітей з ООП в позашкіллі працювали В. Синьов, В. Коваленко, Н. Квітка, І. Кравченко, Н. Шип, О. Безпалько.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі адаптивного спортивного туризму в ЗПО для соціалізації дітей з ООП в умовах позашкілля.

Адаптивний спортивний туризм у системі позашкільної освіти України представлений переважно в безоплатних гуртках станцій юних туристів, центрів, клубів, бюро туризму та краєзнавства. Діти займаються пішохідним, велосипедним, гірським та водним туризмом через тренування, походи, змагання та прогулянки на свіжому повітрі. Регулярні заняття активними видами туризму в груповому форматі на природі є потужним чинником розвитку соціальних компетентностей. Завдяки спільним переживанням та відповідальності за результат, у дітей формується емпатія, довіра, командна взаємодія та комунікативні навички.

Яскравим прикладом приватної інклюзивної програми з використанням спортивного туризму є християнський табір «Максимум» в Черкаській області, де діти з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушеннями слуху та затримкою психічного розвитку і синдромом Дауна беруть участь у спільних активностях разом з однолітками без інвалідності [3]. Програма включає скелелазіння, зіплайнінг, екстрим-парк, командні пригоди та ігри на природі. Однак, доступність програми обмежена платою за участь.

Практична реалізація описаних підходів здійснюється, зокрема, в інклюзивному гуртку «Велосипедний туризм» комунального закладу позашкільної освіти «Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді «Фортуна» Криворізької міської ради. Гурток відвідують діти з порушеннями слуху та мовлення віком 10-16 років. Програма поєднує елементи велосипедного туризму, спортивного орієнтування, водного туризму на надувних катамаранах, основ скелелазіння та участі у змаганнях різного рівня. Багаторічний досвід роботи свідчить, що саме така комплексна, різноманітна та командна діяльність на природі сприяє суттєвому покращенню соціальної адаптації, розвитку невербальної та вербальної комунікації, формуванню взаємної довіри та емпатії у дітей з особливостями слухового та мовленнєвого розвитку.

Для повноцінного розвитку адаптивного спортивного туризму для дітей з інвалідністю різних нозологій в Україні необхідно створювати індивідуалізовані програми, які враховують потреби кожної дитини відповідно до принципів Міжнародної класифікації функціонування (МКФ), чергування різних видів активності (велосипедний, пішохідний, водний, скелелазіння, орієнтування) та поєднання сенсорно збагачених і сенсорно щадних елементів. Важливою умовою є наявність спеціального адаптованого обладнання (хендбайки, тандем-велосипеди, рекамбентні велосипеди, тактильні карти, візуальні сигнали, сенсорні набори для саморегуляції), а також якісна підготовка інструкторів, яка включає знання інклюзивної педагогіки, основ першої допомоги в природі, базової жестової мови. Обов’язковою умовою є залучення батьків до туристсько-краєзнавчих заходів та документування досвіду з метою подальшого поширення ефективних практик.

Адаптивний спортивний туризм відіграє важливу роль у соціалізації дітей з ООП в інклюзивній позашкільній освіті України. Він забезпечує природне групове спілкування, розвиток соціальних навичок та подолання ізоляції через спільні походи та активності на природі. Головними перевагами є доступність, безоплатність та висока ефективність у формуванні емпатії й довіри. Приклад табору «Максимум» демонструє, як інклюзивні програми сприяють справжній інтеграції. Подальші дослідження варто зосередити на емпіричній оцінці впливу таких практик на рівень соціалізації дітей з ООП.

Література

1. Державна соціальна підтримка осіб і дітей з інвалідністю в Україні / ЮНІСЕФ. URL: https://www.unicef.org/ukraine/documents/state-social-support-for-persons-and-children-with-disabilities.
2. Інклюзивне навчання. Статистичні дані / Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/osvita-2/inklyuzivne-navchannya/statistichni-dani.
3. Дитячі та підліткові табори. URL: https://maximum.camp/children.
4. Global Disability Inclusion Report. URL: https://www.globaldisabilitysummit.org/wp-content/uploads/2025/03/GIP03351-UNICEF-GDIR-Full-report_Proof-4.pdf.