Арсененко І.А., Донець І.А., Хомотюк Ю.П.
Матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конф.
«Географія та туризм» (м. Харків,
15 січня 2026 р.). Харків: ХНПУ
ім. Г.С. Сковороди, 2026. 438 с. С.30-37.

Формування географічної компетентності засобами екологічного туризму в закладах загальної середньої освіти

Анотація. У статті розглянуто сучасні аспекти та проблеми формування географічної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти засобами екологічного туризму. Акцентовано увагу на значенні компетентнісного підходу як провідної освітньої стратегії, що забезпечує інтеграцію знань, умінь і ціннісних орієнтацій здобувачів освіти. Обґрунтовано педагогічний потенціал екологічного туризму як ефективного засобу поєднання навчальної, практичної та виховної діяльності у процесі вивчення географії. Визначено структурні компоненти географічної компетентності (когнітивний, операційно-практичний, ціннісно-мотиваційний, комунікативний) та розкрито механізми їх формування в умовах туристсько-краєзнавчої діяльності. Окреслено психолого-педагогічні умови ефективної реалізації екологічного туризму в освітньому процесі школи. Доведено, що інтеграція екологічного туризму сприяє підвищенню мотивації до вивчення географії, формуванню екологічної культури та розвитку ключових компетентностей, необхідних для сталого розвитку суспільства.

Ключові слова: географічна компетентність, компетентнісний підхід, екологічний туризм, екологічне виховання, туристсько-краєзнавча діяльність, заклади загальної середньої освіти.

Сучасний етап розвитку системи загальної середньої освіти України характеризується переорієнтацією освітніх цілей із засвоєння суми знань на формування ключових і предметних компетентностей, здатних забезпечити успішну соціалізацію особистості, її готовність до відповідального прийняття рішень та активної діяльності в умовах глобальних екологічних і соціально-економічних викликів. У цьому контексті особливої актуальності набуває проблема формування географічної компетентності учнів як інтегративного результату навчання, що поєднує знання про територіальну організацію природи і суспільства, уміння аналізувати просторові процеси, оцінювати екологічні ризики та діяти відповідно до принципів сталого розвитку [6].

Географія як навчальний предмет має унікальний потенціал для реалізації компетентнісного підходу, оскільки поєднує природничі, соціально-економічні та гуманістичні аспекти пізнання довкілля. Проте традиційні інформаційно-репродуктивні форми навчання не завжди забезпечують належний рівень сформованості практичних умінь, просторового мислення й ціннісного ставлення до природи. У зв’язку з цим зростає потреба у впровадженні діяльнісно-орієнтованих освітніх технологій, що передбачають активну взаємодію учнів з реальними географічними об’єктами та процесами [7].

Метою дослідження є визначення сучасних аспектів та проблем формування географічної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти засобами екологічного туризму.

Одним із таких ефективних засобів є екологічний туризм, який у педагогічному вимірі розглядається не лише як форма позакласної роботи, а як потужний освітній ресурс, здатний інтегрувати навчальну, виховну та розвивальну функції географічної освіти. Використання елементів екологічного туризму в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти створює умови для безпосереднього пізнання природного середовища, формування дослідницьких умінь, розвитку екологічного мислення та відповідального ставлення до довкілля.

Необхідністю реалізації концепції освіти для сталого розвитку, яка передбачає виховання екологічно свідомої особистості, здатної до гармонійної взаємодії з природою на локальному, регіональному та глобальному рівнях зумовлює актуальність дослідження [8]. У цьому аспекті екологічний туризм виступає ефективним інструментом формування географічної компетентності, оскільки забезпечує поєднання теоретичних знань із практичною діяльністю, сприяє розвитку мотивації до навчання та формує ціннісні орієнтири учнівської молоді.

Компетентнісний підхід як освітня стратегія у загальній середній освіті передбачає формування у здобувачів освіти не лише предметних знань, але й міжпредметних умінь, що забезпечують здатність вирішувати реальні життєві завдання [4]. Географічна компетентність включає:

• цілісне розуміння природних, соціально-економічних та екологічних явищ;
• уміння проєктувати діяльність у конкретних географічних ситуаціях;
• навички критичного мислення й оцінювання наслідків людської діяльності для довкілля;
• ціннісне ставлення до сталого розвитку та збереження природних ресурсів [4; 7].

Ефективне формування такої компетентності вимагає відходу від ізольованого засвоєння теоретичної інформації і переходу до діяльнісних форм навчання, де ключову роль відіграють практичні та дослідницькі види діяльності.

Екологічний туризм, як освітній ресурс у контексті загальної середньої освіти доцільно розглядати як педагогічно організовану форму туристсько-краєзнавчої діяльності, що поєднує рухову активність, пізнавально-дослідницьку та практично орієнтовану діяльність учнів, спрямовану на безпосереднє вивчення природних і природно-антропогенних об’єктів у реальному територіальному середовищі [2].

На відміну від традиційних навчальних форм, екологічний туризм забезпечує включення учнів у процес активного сприйняття ландшафту, спостереження за географічними процесами, аналіз просторових взаємозв’язків та осмислення екологічних цінностей на основі власного досвіду.

У системі шкільної географічної освіти екологічний туризм виконує подвійну функцію. З одного боку, він виступає потужним мотиваційним чинником, що підвищує інтерес учнів до вивчення географії через емоційно насичене пізнання довкілля та практичну значущість навчального матеріалу. З іншого боку, екологічний туризм є ефективним засобом формування географічної компетентності, оскільки забезпечує інтеграцію знань, умінь і ціннісних орієнтацій у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності [1].

Особливої педагогічної цінності екологічний туризм набуває у межах краєзнавчого підходу, який передбачає вивчення географічних особливостей рідного краю, локальних екосистем, природоохоронних об’єктів і результатів господарської діяльності людини. Туристсько-краєзнавча діяльність учнів створює умови для усвідомлення унікальності власної території, формування просторової ідентичності та відповідального ставлення до природної спадщини, а саме наявних території та об’єктів природно-заповідного фонду регіону [3]. Саме в цьому аспекті екологічний туризм виступає дієвим інструментом реалізації принципів навчання «від близького до далекого», «від конкретного до абстрактного», що є методично значущими для шкільної географії.

Використання засобів екологічного туризму в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти дозволяє реалізувати низку ефективних педагогічних практик, зокрема:

• польові географо-екологічні дослідження природних об’єктів і комплексів із визначенням їхнього сучасного стану, просторових відмінностей та рівня антропогенного навантаження;
• організацію тематичних екологічних маршрутів і навчальних екскурсій, що передбачають роботу з топографічними картами, GPS-навігацією, елементами картографування та ландшафтного аналізу;
• проєктно-дослідницьку діяльність учнів, спрямовану на виявлення локальних екологічних проблем і розроблення практичних рекомендацій щодо збереження природного середовища рідного краю;
• інтерактивні туристсько-краєзнавчі експедиції, квести й навчальні походи, які поєднують географічний, екологічний, історико-культурний та соціальний компоненти, сприяють міжпредметній інтеграції та розвитку командної взаємодії [2; 3].

Підкреслимо, що екологічний туризм як освітній ресурс не лише розширює дидактичні можливості навчання географії, але й створює умови для цілісного формування географічної компетентності здобувачів освіти у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності. Він забезпечує перехід від декларативних знань до діяльнісного й ціннісно-зорієнтованого навчання, сприяє вихованню екологічно свідомої, соціально активної особистості та відповідає сучасним пріоритетам освіти для сталого розвитку.

Механізми впливу на формування географічної компетентності засобами екологічного туризму націлені на інтеграцію знань та практики, що позитивно впливає на розвиток компонентів географічної компетентності:

• когнітивного, що забезпечує поглиблення географічних знань через безпосередні спостереження;
• операційно-практичного, який формується через польові вимірювання, роботу з картами та аналіз екологічних ситуацій;
• ціннісно-мотиваційного, пов’язаного з розвитком відповідального ставлення до довкілля та усвідомлення принципів сталого розвитку;
• комунікативного, що реалізується в групових формах туристсько-дослідницької діяльності [4].

Маємо зазначити психолого-педагогічні умови для реалізації успішної інтеграції екологічного туризму на формування географічної компетентності, що потребує врахування:

• фахової підготовки вчителя до організації туристсько-польових занять;
• наявності освітньо-методичного забезпечення та дидактичних матеріалів;
• відповідного матеріально-технічного забезпечення;
• інтеграції туристсько-краєзнавчої діяльності з навчальними програмами з географії та природничих дисциплін [1; 2].

Практична значущість, перспективи розвитку та інтеграція екологічного туризму в освітній процес школи сприяє підвищенню мотивації до вивчення географії, розвитку ключових компетенцій, формуванню екологічної культури та активної громадянської позиції учнів. Перспективним є створення міжрегіональних освітніх програм екологічного туризму для молоді як складової стратегії освіти для сталого розвитку [8].

Таким чином, проведені дослідження дозволяють стверджувати, що формування географічної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти засобами екологічного туризму є педагогічно доцільним і методично обґрунтованим напрямом удосконалення сучасної географічної освіти. Екологічний туризм забезпечує реалізацію компетентнісного підходу через інтеграцію знань, практичну діяльність та ціннісно-мотиваційну сферу особистості, що відповідає вимогам Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти [6].

З’ясовано, що засоби екологічного туризму сприяють комплексному розвитку структурних компонентів географічної компетентності - когнітивного, операційно-практичного, ціннісно-мотиваційного та комунікативного.

Безпосереднє залучення здобувачів освіти до польових досліджень, туристсько-краєзнавчих маршрутів, проєктної та дослідницької діяльності підвищує рівень осмисленості географічних знань, формує навички просторового аналізу й екологічно відповідальної поведінки.

Важливим результатом упровадження екологічного туризму в освітній процес є зростання навчальної мотивації, розвиток критичного мислення та усвідомлення учнями власної ролі у збереженні природного середовища. Водночас ефективність цього процесу значною мірою залежить від дотримання психолого-педагогічних умов, зокрема професійної підготовки вчителя географії, наявності відповідного методичного забезпечення, матеріально-технічної бази та інтеграції туристсько-польової діяльності з навчальними програмами.

Отже, екологічний туризм у системі загальної середньої освіти слід розглядати не як допоміжний елемент, а як важливу складову методики формування географічної компетентності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням моделей міжпредметної інтеграції екологічного туризму, створенням регіональних освітніх програм та експериментальною перевіркою їх ефективності в умовах Нової української школи.

Література

1. Арсененко І.А., Донець І.А., Комісарова Н.О., Марченко І.В. Географічні напрями організації екологічного туризму в Україні // Наукове сьогодення: теоретико-прикладні дослідження та перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (17 травня 2019 р.). С.193-195.
2. Арсененко І.А., Байтеряков О.З., Непша О.В., Лазуренко А.М. Місце туристсько-краєзнавчої роботи у шкільній географічній освіті // Наукове сьогодення: стан та перспективи регіональних досліджень: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 18 листопада 2022 р.). Запоріжжя: МДПУ імені Богдана Хмельницького, 2022. С.9-13.
3. Арсененко І.А., Донець І.А., Донченко Л.М., Байтеряков О.З., Левада О.М., Комісарова Н.О. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як основа рекреаційно-туристичних ресурсів для розвитку екологічного туризму в Україні // Theory and Practice of Modern Science: Collection of Scientific Papers «SCIENTIA» with Proceedings of the I International Scientific and Theoretical Conference (Kraków, April 23, 2021). Kraków: European Scientific Platform, 2021. Vol.2. pp.201-204.
4. Самойленко В.М., Топузов О.М., Вішнікіна Л.П., Діброва І.О. Викладання дидактики географії: Навчальний посібник. К.: ДП «Прінт Сервіс», 2016. 240 с.
5. Гуцан Л.А. Компетентнісний підхід у сучасній освіті // Формування базових компетентностей у вихованців позашкільних навчальних закладів: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. К.: ПП «Фірма «Гранмна», 2013. С.52-56.
6. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (із змінами, внесеними згідно з Пост. КМУ від 26.02.2020 р. №143. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п.
7. Модельні навчальні програми для 5-9 класів Нової української школи (запроваджуються поетапно з 2022 року). URL: https://mon.gov.ua/osvita-2/zagalna-serednya-osvita/osvitni-programi/modelni-navchalni-programi-dlya-5-9-klasiv-novoi-ukrainskoi-shkoli-zaprovadzhuyutsya-poetapno-z-2022-roku.
8. Про концепцію екологічної освіти в Україні. Рішення колегії міністерства освіти і науки України від 20.12.2001 р. № 13/6-19. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6-19290-01.