Безпалій О.Г.
Матеріали VІІІ Всеукр. наук.-практ. конф.
«Географія та туризм» (м. Харків,
12 березня 2025 р.). Харків: ХНПУ
ім. Г.С. Сковороди, 2025. 535 с. С.415-419.

Сільський зелений туризм у Франції: історія і сьогодення

Найважливішим фактором звертання до сільського зеленого туризму у Франції став перерозподіл європейського аграрного ринку в зв’язку з утворенням ЄС, що поставило національних сільських товаровиробників країни в жорсткі нові умови конкуренції в зв’язку з уведенням системи квотування, що обмежила обсяги національного сільгоспвиробництва в ЄС і неможливістю проведення відкритої протекціоністської політики (захисту національних сільськогосподарських товаровиробників). Таким чином, сільський зелений туризм спочатку розглядався виключно як своєрідний «соціальний амортизатор» при реструктуризації аграрного сектора економіки, дозволяючи перевести надлишок трудових ресурсів в альтернативний сектор виробництва послуг і створювати нові робочі місця в сільській місцевості [1; 3; 4;].

Що стосується саме Франції, одним із факторів звернення до сільського туризму стає також екологічний імператив, а саме необхідність знизити навантаження туристичної індустрії на найбільш популярні регіони та міста. Саме тому політика підтримки сільського зеленого туризму Франції спрямована на порівняно економічно відсталі регіони [2; 9; 10].

Метою нашої роботи є визначенні на підставі досвіду Франції перспектив для України щодо організації та розвитку сільського зеленого туризму у повоєнній перспективі.

Сільський туризм визначається в загальній економіці туризму як туристичне підвищення вартості сільських просторів, природних ресурсів, культурного надбання, сільських традицій, продуктів ґрунту, що покривають потреби споживачів у притулку, рекреації, в діяльності сфери дозвілля, і різних послуг, з метою тривалого місцевого розвитку та відповіді, що відповідає потребам в дозвіллі у сучасному суспільстві. Він об’єднує різноманітні поняття, зокрема сільський туризм, зелений туризм, агротуризм.

Що стосується історії виникнення зеленого туризму, то її пов’язують з появою перших гостьових будиночків-шале для обслуговування експедицій британських туристів в Альпах у XVIII ст., а Франція та Швейцарія поділяють між собою першість у запроваджені сільського туризму як частини міжнародного туризму. Довгий час лідерство у попиті і пропозиції сільського зеленого туризму утримувала Франція, де в 1951 році виникла організація, яка пропонувала прихисток у селах під час канікул. Декілька років потому вже була створена Національна федерація розвитку сільського туризму [7].

Сільський простір, а це 80% французької території, на сьогоднішній день приймає 28,7% всіх французьких і іноземних туристів на всій національній території. Сільський туризм Франції представляє Національна організація будинків відпочинку і зеленого туризму (Maison des Gites de France et du Tourisme Vert). Ця організація пропонує агрооселі на будь-який смак и вид відпочинку, сертифіковані за високими Національними стандартами сервісу. Якість такого відпочинку контролюється і сертифікується DDASS - міністерством охорони здоров’я і соціального забезпечення Франції. Система обліку дозволяє детально враховувати кількість окремих видів поселення. Оселі аграрних районів Франції розрізняються не лише за рівнем комфорту (від простих сільських будиночків, часто в минулому ферм до вілл і приватних історичних замків), а й за етногеографічною ознакою, адже окремі регіони Франції мають свій особливий шарм, якого не знайдеш у жодній іншій провінції чи регіоні Європи.

На особливу увагу заслуговує розроблена у Франції спеціальна програма дитячого відпочинку в сільській місцевості на протязі шкільних канікул. Діти від 3 до 13 років запрошуються для проживання у сім’ї, піклування про свійських тварин, активних ігор на природі зі своїми сільськими ровесниками, цікавих походів і пригод. Також, у селі діти мають змогу вивчати народні танці і художні промисли, фольклор краю [5, c.45]. В Україні створення таких програм цілком можливе і забезпечило б розвиток сільських територій та збереження національної самобутності. Функцію контролю якості такого відпочинку виконують Міністерство охорони здоров’я і соціального забезпечення Франції і Міністерством молоді та спорту. Таку ж діяльність можуть виконувати аналогічні українські структури.

Альтернативу відпочинку у сільських господарів становлять так званні «курортні селища», які виникають у місцевостях з мальовничою природою (в (чи поблизу) національних і регіональних ландшафтних парків). Також у Франції діє спеціальна інвестиційна програма «Gіtes de France programme, chalets-loisirs» розбудови інфраструктури «курортних селищ»; селища ці складаються з 3-25 дерев’яних будиночків-шале, розрахованих на 4-6 гостей кожен. Додатково існує спеціальна категорія сільських помешкань для інвалідів (сертифікована організацією «A.P.F.») та автотуристичних кемпінгів (обов’язково мають категорійний сертифікат) для туристів, які подорожують країною на власному авто. У Франції паралельно реалізуються різні концепції агротуризму: приморські агрооселі, кінні ферми, винні агросадиби, гірськолижні шале, панда-агроекокотеджі у національних парках, замки у сільській місцевості, рибацькі оселі. Крім того, з метою популяризації агроекотуризму, у національних природних парках Франції створено мережу так званих «панда-отельчиків» (Panda-Gіtes), які сертифіковані і відповідають таким трьом вимогам:

1. «вписуються» у природний ландшафт і мають помірний рівень сервісу, що не вимагає значних затрат ресурсів;
2. дотримуються умов захисту навколишнього природного середовища (використання екотехнологій);
3. пропонують гостям програми екотуристичного супроводу, наприклад, оренду біноклів, довідники-ідентифікатори фауни, топокарти з нанесеними екотуристичними маршрутами, екотуристичні брошури тощо [2; 4; 6; 9; 10].

У Франції налічується понад 700 замків і палаців вишуканих архітектурних стилів, сертифікованих для прийому агротуристів. Нагляд за функціонуванням помешкань для туристів здійснює Міністерство сільського господарства і Міністерство туризму. Існує Державна федерація гостинних помешкань і Організація гостинних кімнат (Gites de France). Окремо функціонує мережа господарств «Вітаємо в Господарстві», знак якості якої визнає Постійне об’єднання будинків селянина (L’APCA), створено Кваліфікаційну карту сільських помешкань і обладнання сільського туризму. Державна організація діє через мережу окремих бюро, які мають свої представництва у всіх французьких департаментах і сільських радах [8, с.341].

Крім того, утверджується тенденція до індивідуалізації пакета туристичних послуг. Наприклад, винний туризм, що пропонує безліч занять:

• дегустація вин та шампанського;
• відвідування приватних виноробних господарств, які виробляють однойменні сорти вин;
• вивчення технологічного процесу виноробства на аматорському та професійному рівнях;
• ознайомлення з правилами подачі вина до столу та поєднання його з гастрономічними стравами;
• колекціонування вин.

Загалом розвиток сільського туризму у Франції сприяє помітному збільшенню рівня зайнятості та прибутків, а також сплачених податків. Щоб охопити всі департаменти країни, сучасна політика розвитку сільського туризму є досить гнучкою. З цією метою державні структури всіляко стимулюють створення туристських організацій на місцях, які змогли б провести оцінку потенціалу території для розвитку сільського туризму і визначити проблеми, які потребують першочергового вирішення.

Таким чином, розвитку сільського зеленого туризму приділяється значна увага у Франції. Загалом, сільський зелений туризм розвивається відповідно до географічних, етнокультурних і законодавчих особливостей кожної країни. Тому варто усвідомлювати, що єдиної моделі для успішної побудови туристичного бізнесу не існує. Французький сільський зелений туризм є зрілим туристичним напрямом, що пройшов різні стадії становлення, тому має цінний досвід для України. Обґрунтоване пристосування досвіду Франції до українських реалій зеленого туризму може дати неабиякі позитивні результати і стати у нагоді у повоєнному відновленні України.

Література

1. Булекбаев С.Б., Мазоренко М.О., Кухаренко А.Л. та ін. Культура ХХІ століття: єдність крізь різноманіття: колективна монографія. Харків: ХНТУСГ ім. Петра Василенка, 2017. 153 с.
2. Європейський досвід організації сільського зеленого туризму. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/siltur2.htm.
3. Емельянова Е. Тенденции развития украинской сельскохозяйственной терминологии как результат межкультурного взаимодействия (история и современность) // Tradiţie şi inovaţie în cercetarea filologică. 2016. Vol.2. pp.54-58.
4. Ємельянова Є.С. Роль інформаційних центрів закладів вищої освіти Франції в організації самостійної роботи майбутніх фахівців з туризму // Географія та туризм: Матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 26 лютого 2021 р.). Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2021. С.39-41.
5. Куценко Р.О. Агротуризм в світі та в Україні: Кваліфікаційна робота бакалавра. К.: Київ. нац. лінгв. ун-т., 2023. 60 с.
6. Липчук В.В., Липчук Н.В. Агротуризм у Європейському Союзі // Євроінтеграційні перспективи розвитку аграрної економіки України: колективна монографія. Львів: ННВК «АТБ», 2023. 654 с. С.601-652.
7. Муромцева Ю.І., Лоцман П.І., Некос С.В. Методичні рекомендації до курсу «Рекреаційні ресурси світу» для студентів спец. 014 Середня освіта. Географія всіх форм навчання. Харків, ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2021. 34 с.
8. Пантелеєва О.Я., Устименко А.Т., Ємельянова Є.С. та ін. Найкращі 1000 тем - французька мова: усні теми з паралельним перекладом для учнів 5-11 класів та абітурієнтів. Xарків: Веста; Вид-во «Ранок», 2005. 560 с.
9. Ємельянова Є.С., Цимбал Б.М. Україна та Франція: діалог національних культур як засіб взаєморозуміння та пізнання світу // Національне та інтернаціональне у світовому культурному просторі: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 2014. С.58-60.
10. Muromtseva Yu.I. Development Features of the Tourism Industry in the Context of Globalization // Актуальні проблеми та перспективи розвитку агропродовольчої сфери, індустрії гостинності та торгівлі: Тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 2 листопада 2023 р.). Харків: Державний біотехнологічний ун-т., 2023. С.228-230.