Біланюк О., Чернега Ю., Konstantinidis G.
Матеріали XIV Міжнар. наук. конф.
«Географія, економіка і туризм:
національний та міжнародний досвід»
(м. Львів, 9 жовтня 2020 р.). Львів:
ЛНУ ім. Івана Франка, 2020. 458 с. С.374-377.

Wellness & Spa туризм: сучасний стан та перспективи розвитку

Туризм - одна зі сфер, що швидко розвиваються і з кожним роком вдосконалюється, досліджуючи інновації та створюючи нові напрями. Ритм життя сучасної людини пришвидшується, збільшується зростання інформаційного навантаження, як і постійне психологічне напруження. Цей ряд факторів призвів до зростання необхідності оздоровлення під час відпочинку. Сучасні технології сприяють цілісному оздоровленню, зняттю стресів повсякденного життя, спрямовані на гармонізацію «тіла, розуму й духу» людини. Саме тому Wellness & Spa туризм визначається як лідируючий напрям в оздоровчому туризмі. Міжнародний досвід розвитку Wellness & Spa індустрії є перспективним для використанням в Україні з метою збільшення кількості туристів, метою яких є оздоровлення та лікування.

Метою роботи є розкрити поняття Wellness & Spa туризму, його зародження та напрямки розвитку у світі та Україні. Проаналізувати світові тенденції та перспективи розвитку велнес туризму на сучасному етапі.

Wellness-індустрія, як інноваційний вид рекреаційної діяльності по суті функціонує на межі туристичної індустрії та медицини і, безумовно, є на сьогодні важливою складовою туристсько-рекреаційного комплексу. Оздоровчий туризм передбачає подорожі і відвідування курортів та інших закладів, що пропонують здебільшого оздоровчі послуги, які включають широкий спектр від терапевтичних до різноманітних фітнес- та релакс-програм.

Якщо «spa-туризм», більш традиційний і спрямований на профілактику, реабілітацію або корекцію тіла, то «wellness» туризм є принципово новою течією, що ввійшов у наш побут нещодавно.

Wellness - термін, що означає стан фізичного й душевного благополуччя, прекрасний стан душі та тіла, релаксацію, відновлення сил організму через активну оздоровчу діяльність. Через основні функції та зростаючий попит на wellness на початку нинішнього століття з’явився новий підвид лікувально-оздоровчого туризму - Wellness & Spa tourism, котрий на сьогодні є одним із провідних трендів туристичної індустрії.

Оздоровчий туризм передбачає подорожі і відвідування курортів та інших закладів, що пропонують здебільшого оздоровчі послуги, які включають широкий спектр від терапевтичних до різноманітних фітнес- та релакс-програм. Якщо «spa-туризм» більш традиційний і спрямований на профілактику, реабілітацію або корекцію тіла, то «wellness» туризм є принципово новою течією, що ввійшов у наш побут нещодавно. При дослідженні «SPA & wellness» індустрії застосовується низка різноманітних термінів. «Healthtourism» (подорожі за здоров’ям), що поширений в англомовній літературі, у фаховій літературі також вживаються терміни «wellness-tourism», «healthcare-tourism», «cure-tourism», «holistic-tourism», «well-being-tourism», «spa-tourism», «medical-tourism», «healthandwellness-tourism» тощо. Одночасно українська фахова література вживає терміни «лікувальний туризм», «санаторно-лікувальний туризм», «оздоровчий туризм», «медичний туризм», зустрічаються «SPA-туризм», «wellness-туризм» та інші інтерпретації.

Якщо прослідкувати історію появи, то «SPA & wellness» з’являється наприкінці XX ст. та позиціонується як самостійна сфера діяльності. У 1959 році американський лікар Х.Л. Данн ввів в практику поняття «велнес» і першим сформулював основні принципи здорового способу життя.

З найдавніших часів суспільство шукало і використовувало природні ресурси для оздоровлення. Культура купання триває вже понад дві тисячі років. Початки оздоровчого туризму слід шукати в Стародавній Греції, де люди відправлялися до джерел мінеральної води на острів Евбея. Перші курорти, пов’язані з використанням мінеральної води та будівництвом терм, заснували римляни. Багато з них функціонують і зараз: Аква Каліда - сучасний курорт Віши у Франції, Аква Гельветика - сучасний Баден у Швейцарії, Аква Геркули - сучасний Байле Геркулане у Румунії. Своєрідна демократизація курортів відбулась у ХХ ст. - після першої та особливо після другої світової війни серед клієнтів санаторіїв були представники всіх соціальних верств. Наступний ключовий момент розвитку курортів припадає на кінець ХХ ст. До цього часу необхідною умовою створення та успішного розвитку курорту була наявність певних природних ресурсів, що мають лікувальні властивості.

У 1960-і роки велнес набув великої популярності спочатку в професійних колах, а потім і в широких колах американського суспільства завдяки численним публікаціям Х. Данна, Дж. Тревіса, Д. Арделла та Г. Хеттлера. Асортимент пропонованих wellness-послуг дуже широкий і застосовуються вони в різних країнах по-різному. Так, в Америці філософію wellness використовують, головним чином, у сферах фізичної культури та косметології. В Азії, паралельно зі східними культурами руху, найбільш помітно розвивається сектор wellness, що займається красою та доглядом за тілом. В Європі концепція wellness відіграє найбільш помітну роль в туризмі тих країн, де є численні термальні джерела та купальні курорти. Нині в нашій країні wellness розвивається все стрімкіше. Крім спортивних клубів, салонів краси, SPA-салонів або фітнес-залів все частіше з'являються wellness-студії і wellness-центри.

На даний момент в Європі спостерігається тенденція динамічного розвитку спа-центрів при готелях. Якщо у 2006 р. тільки 20% гостей користувалися послугами SPA-центрів під час їх перебування в готелі, то вже в 2016 році кількість людей, що користуються оздоровчими послугами при готельних комплексах, зросла до 45-50%, а в 2018 році досягла 70%. Вважаю, що на сьогоднішній день ринок «Spa&Wellness» послуг у світі перебуває на шляху стрімкого розвитку. В більшості цивілізлваних країн спа-відпочинок став складовою частиною життя.

В Україні повноцінних спа-центрів при готелях ще дуже мало, тоді як за кордоном 57% ринку спа-послуг припадає на центри при готелях. Що ж стосується санаторно-курортних закладів, то біля 70% вітчизняних здравниць не орієнтовані на wellness-туризм. Під час проведення дослідження було вивчено пропозицію рекреаційно-лікувальних послуг кращих 70-ти курортних закладів України за 2016 р. Результати дослідження показали, що більшість курортних закладів України працюють за традиційними формами роботи.

На Закарпатті налічується понад 50 термальних джерел різної мінералізації. Найпопулярнішими центрами термальних купалень є місто Берегово, села Косино та Велятино. Також відомі своїми цілющими водами село Довге та місто Мукачеве. В Іршавському районі Закарпатської області розташоване одне з найбільших родовищ термальних метанових йодо-бромних вод типу джерел Хайдусобосло, що в Угорщині, з численними виходами цих вод в селах Велика Розтока, Мала Розтока, Дубрівка, Гребля, Кам’янське. Прямих аналогів термальним метановим йодо-бромним водам цього родовища в Україні немає. Саме на основі вище вказаного ресурсного потенціалу можна побудувати один із найбільших термальних комплексів України. Прикладами для наслідування можуть бути термальні комплекси «Кальдеа» (Андорра), «Аквадом» (Австрія).

Рівень споживання туристсько-рекреаційних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя. Покращення економічної ситуації, підвищення рівня життя людей дають змогу піклуватися про своє здоров’я, і тому wellness-туризм є перспективним видом туризму, а wellness-індустрія перспективним сегментом економіки.

Таким чином, «Spa&wellness» індустрія - це не лише один із сегментів міжнародного туристичного ринку, а й самостійна економічна галузь зі своїми сформованими попитом і пропозицією, нормами та правилами.

Список використаних джерел

1. Баєв В.В. Економічні передумови розвитку медичного туризму в Україні // Наукові праці МАУП. 2014. №43(4-14). С.158-162.
2. Джангиров А.П. Оздоровительный туризм как доминирующий тип рекреационной активности // Управление экономическими системами. 2011. №11.
3. Креббин-Бейли Д., Харкап Д., Харрингтон Д. Spa-терапия в индустрии красоты. Методика процедур, эксплуатация оборудования, программы обучения spa-менеджменту / пер. с англ. В.Е. Бельченко. М.: РИПОЛ классик, 2010. 304 с.