Болюх О.О., Гончар О.Б.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.102-105.

Кулінарна подорож із міфами та легендами української кухні

Гастрономічний туризм з кожним днем стає все більш популярним. Люди багато подорожують по невідомих для них країнах, і їм цікаво не лише історичні місця, пам’ятки культури та архітектури, дивовижні краєвиди, а і знайомства з традиціями місцевої кухні, кулінарними особливостями, з метою покуштувати унікальні страви або продукти.

Наша країна не виняток, попри всі труднощі із політичною ситуацією, ми впевнені, що після перемоги наш туристичний продукт буде високо цінуватися у світі, адже Україна багата на різноманітні обряди та традиції, а українська кухня має цікаву та дивовижну історію. Наразі це є важливою складовою туристичного продукту і туризму взагалі. Більшість туристів снідають, обідають та вечеряють поза домом, і «вважається, що їжа посідає місце поряд з кліматом, житлом та краєвидами» за важливістю для туристів [3].

Ця галузь відносно недавно почала активно розвиватися, і тому є багато простору для творчості, маркетингу, різноманітних методів заохочення клієнтів та можливості реалізації національної ідеї. Українська кухня є для нас величезним здобутком, яким ми, українці, дуже пишаємося. Вона складалася протягом багатьох століть і славиться великим різноманіттям смачних рецептів на будь-який смак.

Народна мудрість теж не оминула увагою українську кухню, українці, жартуючи, кажуть: «У нас просто: борщ, каша, третя кваша». Існує безліч приказок та прислів’їв про наші українські страви.

Більшість страв української кухні є візитними картками нашої Батьківщини: знаменитий український борщ з пампушками, вареники з різними начинками, галушки тощо. Крім того, безліч наших інших смачних та ситних страв впевнено увійшли до меню міжнародних відомих кухонь і є досить популярними серед іноземців. Особливість української кухні в тому, що вона одночасно і цілісна, і має цікаві відмінності в різних регіонах. Це пов’язано із тим, що наші землі довгий час входили до складу різних держав і їхні звичаї та традиції мали значний вплив, тому особливості культури харчування етнографічних регіонів України формувалися окремо один від одного [2].

Наша кухня незвичайна, самобутня, цілісна, смачна, корисна, але має певні кулінарні особливості, а також свої вірування і обряди, які породжували міфи та легенди. У їжі, способах її приготування та складових страви закладений культурний код нації. Майже кожна страва на столі українця несе символічне чи обрядове значення.

Перші способи приготування та споживання їжі сягають своїм корінням ще в давні часи. Людина прагнула врятувати себе від голоду, що зумовило відповідні форми поведінки. Як наслідок, процес харчування багато в яких аспектах набув ритуальності, сакрального змісту, що стало своєрідним переходом від фізичних потреб до формування культури споживання їжі [4].

Споконвіків людство захоплювалося містикою та таємницями, казками та цікавими фантастичними або реальними історіями. Це викликає інтерес, захоплення, здивування, розвиває уяву, фантазію, допомагає не тільки пізнати історію та культуру нації, а й відчути себе у відповідній атмосфері. Використання «кулінарних легенд» як маркетинговий хід може мати значний успіх для популяризації української культури у світі. Це можуть бути повністю тематичні та стилізовані ресторани чи кав’ярні, або часткове використання, наприклад, «міфічне» меню, форма одягу кухарів та офіціантів, колажі та картини на стінах, оформлення куточків інтер’єру, специфічний дизайн тощо. Клієнтам точно запам’ятаються вироби кулінарного мистецтва, які вони споживатимуть, знаючи, слухаючи чи споглядаючи легенди про їх виникнення та приготування. Головне, вдало пов’язати це з історіями певної страви, що однозначно додасть «родзинку», може привернути увагу та зацікавити туристів.

Пропонуємо ознайомитися з деякими із них:

• Борщ. У давнину на поминальний обід українці традиційно готували борщ, адже вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика. І чим смачнішою буде страва, тим легше і швидше відбудеться подорож.
• Хліб. Велику роль в українській кухні приділяють хлібу, який наші пращури навчилися готувати ще понад 7 тисяч років тому. З давніх-давен у слов’ян існував особливий звичай: люди, які ділили між собою хліб, залишалися в дружніх стосунках на все життя. Адже хліб - це справжній символ миру та дружби поміж народами. У багатьох поселеннях на території сучасної України були спеціальні хати, пристосовані для випічки хліба. В цих стародавніх пекарнях його виготовляли шановані майстри-хлібники. До нашого часу дійшло багато міфів та легенд, пов’язаних із значенням та важливістю хліба. Одна із них про галицького короля Данила, який посперечався зі своїм майстром із виготовлення срібла та золота. Майстер стверджував, що золото - то цар, а король заперечував йому, що хліб - усьому голова. Але коли за випадкових обставин майстра зачинили у скарбниці, а згадали лише через декілька місяців, то все, що залишилося від нього - кістки на скринях із золотом та сріблом. А на стіні золотом написано: «Срібло, золото - то болото, а хліб - цар». Також відома легенда про Сварога, який спік найпершу у світі хлібину «… запашну й золоту як Сонце - і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гість-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров’я, і довголіття…» [5]
• Молочні гарбузові галушки. Легенда розповідає, що наприкінці 19 століття жили в селі Засілля Калина та Іван. Хлопець був із заможної родини, а дівчина - сирота і працювала у них в наймах. Не зважаючи на їхнє щире взаємне кохання і бажання одружитися, батьки були категорично проти і змусили Килину винести гарбуза для їхнього сина. Після цього дівчина все своє кохання вклала в кухарську майстерність і приготувала із того самого гарбуза незвичайну молочну страву. Слава про цей кулінарний шедевр розійшлася селом, і коли шляхта з’їхалася на ярмарок, батьки Івана вирішили влаштувати бенкет та похизуватися перед гостями. Незвична духмяна молочна страва з галушками, яка танула в роті та була бурштинового кольору, настільки вразила всіх, що господар пообіцяв оженити свого сина на такій талановитій дівчині. А коли він дізнався, ким саме є ця майстриня, було вже запізно, адже слова порушувати не можна. Молодята відгуляли весілля, Килина народила двох чудових дітей, а молочні гарбузові галушки стали улюбленою родинною стравою, рецепт якої передавався наступним поколінням.

Насправді, дуже довго можна говорити про цікаві автентичні українські страви, традиції та легенди про них, якими славиться наша країна. Багато рецептів нашої кухні було втрачено, але сьогодні відбувається відродження забутих стародавніх страв, завдяки чому стрімко зростає інтерес до гастротуризму. Крім того, цікаві міфи, перекази, історії про страви можна використати для того, щоб відкрити та показати всім автентичні рецепти, сучасні страви та українську культуру і звичаї.

Дамо змогу всьому світу відкрити смачну Україну подорожуючи, та нашим співвітчизникам пізнати всю гастрономічну різноманітність рідної землі, адже кулінарна культура нації така ж важлива і необхідна складова, як мистецтво, література чи історія. Обов’язково необхідно ближче познайомитися з національною кухнею всім, хто любить подорожувати, розвиватися, дізнаватися щось нове, оригінальне, незвичайне! Спробувавши національні страви, ви не зможете їх забути, і назавжди збережете в собі частинку українського тепла та привітності! [1]

Список використаних джерел

1. Українська кухня. URL: https://klopotenko.com/cuisine/ukrayinska/.
2. Макуха І. Як смакує Україна: гастрономічні традиції та найвідоміші страви. URL: https://discover.ua/inspiration/ak-smakue-ukraina-gastronomicni-tradicii-ta-najvidomisi-stravi.
3. Шандор Ф.Ф., Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму: підручник. К.: Знання, 2013. 334 с.
4. Ніколенко В.В. Соціальна символіка їжі суспільства старого ладу // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2013. №1045. С.48-53.
5. Плачинда С.П. Словник давньоукраїнської міфології. К.: Укр. письменник, 1993. 63 с.