Боруцька Ю.З.
Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 14-15 квітня 2022 р.)
К.: КНУКІМ, 2022. 294 с. С.82-86.
Сільський зелений туризм як один із особливих різновидів альтернативного туризму та рекреації в Україні
На сучасному етапі розвитку суспільства виникає чимало питань щодо впливу масового туристичного руху на соціально-економічні умови розвитку окремих територій. Зрозуміло, що нові можливості людей формують особливі бажання. На зміну масовим видам туризму у XXI ст. приходять альтернативні, які мають здебільшого індивідуальний характер і відрізняються нестандартним баченням. Отже, сучасними напрямами чи акцентами, які набувають популярності у наданні туристичних послуг, є наступні:
- подорожі, що пропагують набуття нових навичок, спортивні тренування та здоровий спосіб життя;
- поєднання рекреації з активною участю у місцевих автентичних атракціях, майстер-класах, фестивалях, подіях, заходах;
- підвищене зацікавлення альтернативними різновидами туризму, здебільшого, у сільській місцевості;
- захоплення екологізованими формами туризму, зважаючи на переваги відпочинку у чистому середовищі, харчування органічною продукцією, проживання в умовах особливого інтер’єру з пропагуванням ресурсозберігаючих технологій, раціонального поводження з природними ресурсами, твердими побутовими відходами тощо;
- якість послуг, які надаються, відрізняється високою оригінальністю, різноманітністю, що сприяє розвитку ринкових процесів економіки;
- зростання зацікавлення ресурсами природоохоронних територій завдяки туристично-рекреаційній діяльності.
Беручи до уваги напрацювання Н. Кудли, Н. Кріпендорфа [2], альтернативний туризм - це суспільний рух, що популяризує ті різновиди туристичних видів діяльності, котрі сприяють збалансованому розвитку та корисні для усіх зацікавлених сторін процесу, тобто туристів чи рекреантів, місцевого населення, туристичної сфери загалом. Розвиток відбувається за мінімальних екологічних, соціальних і економічних витрат (рис. 1).
Рис. 1. Різновиди альтернативного туризму
Україна є унікальною, як жодна інша країна, адже дуже багата різноманітними природними туристично-рекреаційними ресурсами, історико-культурною спадщиною, національними традиціями, можливостями вирощування екологічно чистих, органічних продуктів харчування, способами оздоровлення фізичного та психоемоційного, відпочинку на мальовничих теренах. «Зелені» форми туризму не чинять шкідливого тиску на довкілля і, водночас, істотно впливають на регіональний розвиток, що є особливо актуальним у сучасних умовах реформ децентралізації, земельної.
Якщо звернутися до напрацювань науковців і дослідників, об’єднавши їхні бачення щодо терміну «сільський туризм», то найповніше відповідає змісту думка С. Медліка, котрий вважає, що сільський туризм - це відпочинковий різновид туризму, що зосереджений на сільських територіях, за умови якого створюються та розвиваються туристичні маршрути, рекреаційні зони для відпочинку й оздоровлення, народні музеї, візит-центри для обслуговування туристів. Якщо ж ми хочемо акцентувати увагу на вагомій екологічній, природоохоронній орієнтації сільського туризму, як «зеленого», то найдоречніше вживати «сільський зелений туризм».
Беручи до уваги той факт, що у науковій літературі зараз не існує уніфікованого визначення терміну «сільський зелений туризм», дослідники послуговуються термінологією «сільський туризм», «агротуризм», «зелений туризм», «екотуризм», «екоагротуризм» тощо. Отож, за умови проживання туриста у сільській місцевості у садибі господаря (власника житла - «сільський») та можливості перебування його в умовах природного середовища (у горах, біля річки чи озера, у лісі - «зелений»), такий різновид екосвідомого проведення дозвілля слід трактувати, як «сільський зелений туризм».
До основних ознак сільського зеленого туризму, які добре узгоджуються з багатьма пріоритетними напрямками альтернативного туризму, належать: сприяння зростання добробуту місцевих жителів, насамперед, через використання вільного житлового фонду, харчування туристів сільськогосподарською продукцією, вирощеною згідно з принципами органічного землеробства, зацікавленість і ґрунтовне пізнання сільського побуту місцевого населення, їхніх традицій, звичаїв, культури, старовинних обрядів. Саме така взаємодія з місцевим соціумом в умовах не дуже урбанізованих територій, на лоні природи, сприяє ліпшому усвідомленню вагомості проблематики охорони та раціонального використання природних ресурсів, взаємному збагаченню світогляду завдяки новому спілкуванню з гостями [1; 2].
Можна виокремити наступні ознаки масового й альтернативного туризму у контексті формування туристичного продукту (табл. 1).
Таблиця 1. Ознаки масового й альтернативного туризму
| Масовий туризм (загальний туристичний продукт) | Альтернативний туризм (продукт сільського зеленого туризму) |
| Комерційне підприємство | Домогосподарство у межах села чи територіальної громади |
| Обслуговування найманими працівниками | Обслуговування господарем і членами родини |
| Робота сторонніх осіб оплачується | Робота сторонніх осіб не оплачується |
| Здебільшого туристичний продукт цілісний, де «включено усе» | Можливість відмовитись від окремих послуг зі загального переліку |
| Централізована система управління | Сімейний вид підприємництва |
| Прибуток підприємства | Прибуток для жителів і органів місцевого самоврядування |
| Чутливість щодо коливань кон’юнктури ринку | «Пружність», «еластичність» турпродукту |
| Основне джерело прибутків організації | Додаткове джерело прибутку |
| Пропонує туристичні продукти | Дає можливість гостям бути учасниками повсякденного життя сім’ї, родини, села, територіальної громади |
| Велика ймовірність напружених стосунків між туристами та місцевою спільнотою | Дає можливість налагодити дружні відносини усім сторонам |
| Доволі високі ціни, відповідний стандарт, рівень обслуговування | Широкий вибір послуг і умов за різну вартість |
| Відносна відмежованість туристів від життя місцевого населення | Є можливість участі у місцевих атракціях (заходах, подіях, святкуваннях) |
| Централізація | Децентралізація |
| Вимагає доволі потужного фінансування, протекції, іноді бюджетних коштів для запровадження та розвитку | Не вимагає значних коштів, здебільшого, за рахунок власних сімейних чи родинних заощаджень |
| Превалююча база для розміщення - готелі, готельно-відпочинкові комплекси | Переважаюча база для розміщення - гостинні садиби, приватний житловий сектор |
| Відтік доходів з туристичного регіону | Основний прибуток залишається у місцевому бюджеті села чи територіальної громади |
| Інтенсивне використання (споживання) природних ресурсів спричинює зниження природно-ресурсного потенціалу | Пропагування раціонального природокористування через безпосереднє перебування на лоні природи |
| Віддалений, інколи, анонімний контакт туриста з обслуговуючим персоналом | Безпосередня участь у житті сім’ї та родини господаря і господарських процесах |
| Відтік робочої сили у сферу туризму | Туризм сприяє виникненню та розвитку інших галузей місцевого народного господарства |
| Здебільшого, пасивний відпочинок у комфортних умовах | Активний відпочинок, включаючи атракційну складову (туристичні маршрути, стежки) |
| Основна мета - розвиток бізнесу й отримання прибутку | Велика роль надається збереженню природних і культурних цінностей, окрім отримання матеріального доходу |
Головний акцент альтернативних різновидів туризму полягає у налагодженні зв’язків із місцевим населенням регіону. Це проявляється через вивчення історико-культурних і соціально-економічних особливостей відвідуваної дестинації, місцевих автентичних обрядів, звичаїв. Варто наголосити, що вагомим чинником є гармонійне задоволення потреб різних категорій населення без завдавання шкоди довкіллю, розуміння та повага до культурних традицій і соціальних особливостей корінної спільноти цього регіону. Втомившись від бурхливого життя в урбанізованих умовах промислово-міських агломерацій, поціновувачі альтернативного туризму уникають екскурсій стандартними маршрутами. Основна цінність такого різновиду рекреації полягає в отриманні психоемоційного задоволення, нових вражень від пізнання місцевих особливостей, звичаїв, участі у культурних заходах, куштування страв місцевої кухні, тобто в усьому тому, котре властиве саме цій місцевості, туристичній дестинації, регіону.
Отже, розвиток сільського зеленого туризму в Україні в умовах сьогодення є важливим завданням, для ефективного вирішення якого існують усі передумови. Насамперед, це безцінні терени та людські ресурси. Завдяки своїм величезним рекреаційним, пізнавальним, освітнім, виховним можливостям сільський зелений туризм, як і інші альтернативні (сталі) форми туризму, мають на меті відкрити нові види активного відпочинку та привернути увагу до місцевих природних ресурсів, історико-культурної спадщини, а також сформувати суспільну свідомість щодо охорони довкілля та збалансованого природокористування.
Список використаних джерел
1. Боруцька Ю.З. Практикум із методики створення еколого-туристичних стежок і маршрутів (з елементами сільського зеленого туризму): навч.-метод. посібник. Львів: Екологічний коледж Львівського національного аграрного університету, 2020. 166 с.
2. Кудла Н.Є. Сільський туризм: основи підприємництва та гостинності: навч. посібник. К.: Центр учбової літератури, 2015. 152 с.